Бібліографічний список

1, 15, 16, 19, 20, 24, 37, 40.

Практичне заняття № 2

Тема заняття: Мотивація та стимулювання праці

Мета заняття:

• дослідити механізм мотивації праці;

• засвоїти функції, структуру і моделі трудової мотивації.

Обладнання: методичні вказівки до виконання практичної роботи, схеми.

План

1. Ознайомлення з понятійним апаратом теми з опорою на методичні рекомендації.

2. Аналіз схем.

3. Аналіз теорій та моделей мотивації.

4. Діагностика мотивації і винагороди.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Соціологія досліджує працю, трудову поведінку як процес, обумовлений взаємодією зовнішніх і внутрішніх спонукальних сил. Зовнішні спонукальні сили — це управлінські рішення, стимулювання праці, соціальний контроль у сфері трудової діяльності. Вони діють на трудову поведінку опосередковано. Внутрішні спонукальні сили пов'язані безпосередньо з трудовою поведінкою людини і мають складну структуру. До них належать потреби, інтереси, цінності, ідеали, мотиви. Беручи участь у трудовій діяльності, людина одночасно може мати багато різних за значущістю, суттєвістю й актуальністю потреб, інтересів, цінностей. Вибір із даної сукупності тих, які були б найбільш адекватними меті трудової діяльності, здійснюється на ґрунті співвідношення їх з конкретною трудовою ситуацією. Це називають мотивацією праці (рис. 4.1.).

Мотивація - комплекс спонукальних причин, під впливом яких діє та чи інша особистість у конкретному випадку. На відміну від широкого поняття "мотивація" існує більш вузьке поняття "мотив".

Мотивація праці — це процес вибору людиною обґрунтування свого способу участі в трудовій діяльності, спонукання до активної трудової поведінки, основане на задоволенні важливих для людини потреб.

Мотивами називаються думки, прагнення і почуття людини, які пов'язані з усвідомленням тих чи інших потреб і спонукають її до тієї чи іншої діяльності. У загальному розумінні мотиви є поясненням причин дій, прагнення до дії.

У структуру мотиву праці входять:

1. потреба, яку хоче задовольнити працівник;

2. благо, здатне задовольнити що потребу;

3. трудова дія, необхідна для одержання блага;

4. ціна — витрати матеріального і морального характеру, пов'язані зі здійсненням трудової дії.

Сила мотиву праці визначається ступенем актуальності тієї чи іншої потреби для працівника. Особливістю мотивів праці є їхня спрямованість "на себе" і "на інших".

П.О. Сорокін сформулював закон мотиваційного впливу таким чином "Та сама нагорода чи покарання за інших рівних умов зробить тим більший вплив на поведінку різних людей чи однієї людини в різні періоди її життя, чим більше ця людина потребує цю нагороду для задоволення відповідної потреби, або чим більше "благо" віднімає в неї покарання" .

Соціолог Данило Ж. Маркевич з Югославії визначає п'ять найвідоміших у сучасній соціології спроб пояснити механізми реалізації функцій мотиваційного процесу (теорій мотивації):

1. Теорія ієрархії потреб А. Маслоу.

2. Теорія потреб досягнення результатів (Маккелланд) пояснює прагнення людини працювати відповідно до ступеня розвитку у неї потреб досягати успіху.

3. Двояка теорія мотивації (Ф. Херцберг), згідно з якою у індивіда є дві системи (ієрархії) потреб: а) гігієнічні фактори, пов'язані з умовами праці; б) мотиваційні, пов'язані з "внутрішніми" потребами (успіх, зміст праці, відповідальність, самостійність в роботі). Гігієнічні фактори закріплюють, стабілізують персонал, а мотиваційні сприяють підвищенню продуктивності праці.

4. Теорія справедливості і соціальної рівності, згідно з якою трудову активність людина підвищує, порівнюючи свій внесок і віддачу від праці з аналогічними показниками інших членів трудових колективів.

5. Теорія очікування (оцінки) виходить з того, що мотиваційні зусилля досягнення успіху індивіда формуються на підставі високої цінності результатів діяльності в майбутньому.

Відповідно до найбільш популярної на заході теорії ієрархії потреб А. Маслоу мотивація визначається як сила, що спонукає до дії, а мотив - як внутрішній стимул, імпульс або намір, що змушує особистість поводитися певним чином., а діяльність будь-якої людини стимулюється двома групами потреб: потребами росту і потребами необхідності.

Абрахам Маслоу поділив потреби людини на базисні (потреби в продуктах, безпеці та ін.) і похідні (у справедливості, благополуччі, порядку і єдності соціального життя та ін.). Базисні потреби розміщуються у висхідному порядку - від нижчих матеріальних, до вищих духовних: 1) фізіологічні і сексуальні потреби (харчування, дихання, відтворення людей та ін.); 2) екзистенціальні (потреба у безпеці свого існування, впевненість у завтрашньому дні, у гарантованій зайнятості та ін.); 3) соціальні потреби (в уподобаннях, приналежності до колективу, спілкуванні, участі у спільній трудовій діяльності тощо); 4) престижні потреби (у повазі, службовому рості, статусі, престижі, визнанні і високій оцінці); 5) духовні потреби (у самовираженні через творчість).

Фізіологічні, сексуальні і екзистенціальні потреби він вважав вродженими, а всі інші - соціально-надбаними.

Мотиваційні моделі:

1. Традиційна модель. Базується на розумінні природи людини. Для більшості людей є важливішим, скільки їм платять за працю, ніж те, чим вони займаються, над чим працюють.

2. Модель людських стосунків. Вона ґрунтується на припущенні, що прагнення бути корисним і визнаним групою для індивіда важливіше, ніж гроші.

3. Модель людських ресурсів. Виходить з ідеї, що більшість людей можуть ставитися до праці творчо, задовольнятися працею. Ця ідея не заперечує вмотивованість зарплатою, але не заперечує важливість й інших мотивів.