- •1.1. Можливості нових інформаційних технологій
- •1.2. Формування інформаційної культури в учасників навчально-виховного процесу
- •1.3. Основні види інформаційно-телекомунікаційних технологій, їхня характеристика
- •1.4. Internet як засіб наукового та навчального спілкування
- •1.5. Використання локальних комп’ютерних мереж у навчальному процесі
- •1.6. Створення педагогічних програмних засобів
- •1.7. Понятійно-термінологічний апарат інформаційних технологій
- •2.1. Дистанційна освіта як різновид нових інформаційних технологій
- •2.2. Створення й використання дистанційних курсів
- •2.3. Електронний навчальний посібник: проблеми створення та використання
- •2.4. Модульне навчання і тестовий контроль навчальних досягнень учнів і студентів
- •3.1. Планування роботи курсів
- •3.2. Використання інформаційних технологій в управлінській діяльності
- •4.1 . Загальні поняття і визначення
- •Суть поняття мультимедіа
- •Архітектура мультимедіа-систем
- •Перспективи розвитку мультимедіа та глобальних інформаційних мереж
- •4.2. Застосування мультимедіа та глобальних інформаційних мереж Застосування мультимедіа-технологій та інформаційних мереж в бізнесі, медицині, мистецтві, сфері розваг
- •Використання мультимедійних засобів і глобальних інформаційних систем в освіті
- •“За” і “проти” систем мультимедіа
- •Аналіз ситуаціїї щодо інформаційного та правового забезпечення електронних видань в Україні
- •4.3. Технічні характеристики мультимедіа Мультимедіа-компоненти
- •Програмні продукти
- •4.4. Технології мультимедіа у наукових дослідженнях: можливості і напрямки розвитку Форми використання мультимедійних технологій у наукових дослідженнях
- •Технологія мультимедіа для дистанційного навчання
- •Створення мультимедійної навчальної програми
- •4.5. Використання глобальних інформаційних мереж у наукових дослідженнях
- •Інформаційні мережі — невід’ємна складова розвинутого суспільства
- •Використання мережевих технологій у наукових дослідженнях
- •Основи методології використання мультимедіа і глобальних інформаційних систем в освіті
- •Робота в середовищі Internet
- •Пошук даних у мережі
Аналіз ситуаціїї щодо інформаційного та правового забезпечення електронних видань в Україні
Здійснення видавничої діяльності електронним способом передбачає, зважаючи на специфіку таких видань, використання значної кількості об’єктів авторського права і суміжних прав.
Практика здійснення видавничої справи через електроннну мережу є новою не тільки для нашої держави, а й для світового суспільства загалом. І якщо в інших сферах правоврегулювання наявний сталий міжнародний досвід, який потрібно (бажано, обережно) запозичувати, опублікування в мережі Internet – проблема, дослідити та правоврегулювати яку фахівцям різних країн доведеться разом.
Якщо шукати аналогій, варто використати той досвід, який набуто з використання прав у системі телебачення, оскільки в цьому сегменті використання прав також має місце їхня значна концентрація в дискретній одиниці часового виміру. Сьогодні світовий досвід свідчить, що для системи мовлення не існує ефективнішого механізму “правоочищення”, ніж організації колективного управління майновими правами суб’єктів авторського і суміжних прав (Ст. 9 глави 2 директиви 93/83 від 27.09.1993р. ЄР).
На жаль, наше законодавство не дає визначення поняттю “колективна основа”, а Закон України “Про авторське право і суміжні права” (надалі – Закон) лише контурно визначає “формат” цих організацій. Це, в свою чергу, створило таку ситуацію, що органи юстиції фактично відмовляються від легалізаціїї організацій колективного управління в такій організаційно-правовій формі, як об’єднання громадян. Хоча, згідно з чинним законодавством України, саме об’єднання громадян найбільше відповідає природі організацій колективного управління.
А звідси випливають такі висновки:
Інформаційне забезпечення для створення видань, притаманних електронному способу поширення (мультимедійних видань) практично відсутнє.
Правове забезпечення для здійснення таких видань обмежене скромними (за зрозумілих причин) базами даних молодих національних організацій колективного управління та інших непрофільних організацій, якими є музеї, фонди тощо.
Державне підприємство “Українське агентство авторських і суміжних прав” за Законом не може вважатися організацією колективного управління (ст. 45, 47) і є організацією-повіреним (ст. 46). А тому прокоментувати правоздатність цього підприємства щодо забезпечення правоврегулювання мультимедійних проектів можна буде лише тоді, коли буде доведено до відома громадськості: зміст статуту, зміст договору-доручення, за яким у підприємства виникають відповідні повноваження, перелік об’єктів авторського права і суміжних прав, якими підприємство управляє, перелік суб’єктів, від імені яких підприємство виступає, зміст договору, за яким повірений надає дозволи на використання майнових авторських чи суміжних прав. Ні “Українське агенство авторських і суміжних прав”, ні Державний департамент інтелектуальної власності, ні Міністерство освіти і науки, як той центральний орган виконавчої влади, який в Україні є відповідальним за реалізацію авторського права і суміжних прав, зазначеної інформації, незважаючи на чисельні запити з боку зацікавлених осіб, не надають.