1.4. Internet як засіб наукового та навчального спілкування

Слово “Internet” (походить від англійського “International Net”) перекладається як Всесвітня (Міжнародна) мережа. Витоки комп’ютерних мереж можна знайти з 60-х років попередього століття, коли американські науковці проводили експерименти з поєднанням комп’ютерів між собою через телефонні лінії. Під час цих експериментів виникла необхідність створення таких протоколів зв’язку, які б дозволили з’єднувати комп’ютери між собою через складні мережі. Для пересилання інформації через ці мережі розробили метод, що полягає в упакуванні інформації у невеликі пакети на відправному кінці та розпакуванні їх на приймальному кінці. Цей метод покладено в основу Протоколу управління пересиланням інформації ТСР (Тransmission Соntrol Protocol) та протоколу Internet ІР (Іnternet Рrotocol) –ТСР/ІР.

Початковою метою цього дослідницького проекту була розробка такої інформаційної мережі, яка б вистояла у такому вигляді, якою вона існує нині. То вже пізніше (у 80-х роках), коли викристалізувались нові фантастичні можливості Internet, цій мережі мереж почали надавати фінансову підтримку урядові комерційні установи. Університети США, а згодом Європи, Австралії, деяких країн Африки і Азії, підключивши до мережі потужні ресурси своїх обчислювальних центрів, буквально на очах створили інформаційний кібер-простір з властивостями звужуватись до розміру дисплея персонального комп’ютера та поширюватись на всю нашу планету за лічені секунди. Сьогодні Internet не охоплені лише деякі країни світу.

Internet можна використовувати з різною метою. Наголосимо лише на кількох найпоширеніших його функціях:

• електронна пошта;

• мережа користувачів Usenet;

• протокол дистанційного запуску програм Теlnet;

• протокол пересилання файлів FТР;

• інформаційна система Gopher.

Електронну пошту (еlесtronic mail, скорочено е-mail) було створено як електронний аналог звичайної пошти. Тобто, як і звичайною поштою, можна відправляти листи (інформацію) адресатам, але вже за їхніми електронними адресами і отримувати повідомлення (інформацію) на свою електронну адресу. Зрозуміло, що ці листи і повідомлення існують і пересилаються каналами зв’язку в електронній формі і кінцевими фізичними пристроями є персональні комп’ютери кореспондентів.

Мережа користувачів Usenet – складається з інформаційних збірок певної тематики. Вони мають кілька назв – групи новин (newsgroups), конференції, формули тощо. На відміну від електронної пошти, що працює за схемою “один з одним”, Usenet працює за схемою “багато з багатьма”. Тут люди, зацікавлені одним і тим самим предметом, зустрічаються у віртуальному середовищі для обговорення та спільного вирішення проблем.

Нині в Internet існують тисячі таких груп, які охоплюють безліч проблем. Наприклад, ті, хто цікавиться досягненнями в царині енергетики, можуть звернутися до групи Sci. еnеrgу (наука енергетика), а хто займається, скажімо, електронікою – можуть поділитися власними здобутками та ознайомитись із досвідом світових спеціалістів у групі Sci. еlectronics (наука електроніка); якщо полем діяльності є відновлювальні джерела енергії, то можна звернутись до групи Sci. еnеrgу, renewable (наука енергетика, відновлювання). Щодо мережевої адреси груп новин, то першим префіксом прийнято описувати широку галузь знань. Наприклад, мережна адреса групи, пов’язаної з обчислювальною технікою, починається префіксом соmр.; з наукою – Sci тощо.

У деяких випадках із допомогою Теlnet можна зв’язатись зі своєю “поштовою скринькою” і переглянути електронну пошту, що надійшла тоді, коли користувач не користувався комп’ютером, скажімо, був у відрядженні.

Протокол пересилання файлів FТР

FТР (File Рrotocol) є ще одним засобом пересилання інформації в Internet. Справа в тому, що сотні систем, увімкнених в Internet, мають бібліотеки файлів, у тому числі архівованих, які є доступними для користувачів. Багато з них містять безкоштовні або дешеві програми практично для будь-якої конфігурації комп’ютера. Причому ці програми можуть бути необхідними для підтримки тих чи інших засобів Internet, що їх з’являється дедалі більше.

Інформаційна система Gopher

Ця система дозволяє в зручний спосіб переглядати інформацію в комп’ютерах, на яких встановлено так званий gорhег-сервер, а оскільки в цій системі створено багато інформаційних матеріалів (наприклад, віртуальна бібліотека Американського Конгресу MARVEL), то така функція Internet є дуже важливою.

Усі розглянуті функції, а також багато інших, реалізуються в програмному середовищі, яким є нинішній Internet разом із Всесвітньою павутиною-програмою (Netscape Navigator). Для того, щоб успішно працювати в такому середовищі (за умови достатнього рівня ПК – бажано не нижче 486 та пропускної спроможності ліній зв’язку (модема) хоча б 14400 біт за секунду), потрібне лише непогане знання англійської мови.

Що ж таке Всесвітня павутина WWW? Internet, як зазначалось, існує вже багато років, проте лише в останні кілька років спостерігається гігантське його зростання. Це пов’язане з появою Всесвітньої павутини WWW (World Wide Web), коротко павутини (Web), з якою останнім часом асоціюється і сам Internet. Нині Всесвітня павутина – це гігантське неорганізоване зібрання гіпермедійних документів, які загалом містять зв’язки (Links) з базами даних, сторінками, зображеннями, звуковими файлами, відеокліпами тощо.

Причиною популярності WWW і наступного інформаційного вибуху стала простота її використання. Доступ до Павутини здійснюється за допомогою графічних програм перегляду сторінок Вrowser (“tо browse” – (англ.) означає у нашому випадку “переглядати”), яку назвемо українською мовою – переглядач. Він використовує мову протоколу передавання гіпертексту НТТР (Нірег Техt Transfer Protocol), яка дозволяє серверові та клієнтові (комп’ютер користувача, увімкнений до мережі) легко обмінюватись гіпермедійною інформацією (текст, графіка, відеокліпи тощо).

Павутинний переглядач (Web-browser) комп’ютера-клієнта (далі –клієнта) посилає замовлення до сервера на перегляд документа з певною мережною адресою. Після одержання цього замовлення сервер відправляє потрібний документ переглядачеві клієнта, а сам водночас підтримує замовлені ним гіпермедійні документи за допомогою свого програмного забезпечення. Таким чином, завдяки наявності переглядача, а також іншого програмного забезпечення, яке повинно міститися на твердому дискові комп’ютера-клієнта, можна стати активним учасником мережі. У Павутині можна читати газети та журнали (очевидно, їх електронні аналоги), дізнаватись про погоду в будь-якому місті, не виглядаючи у вікно, здійснювати подорожі віртуальними містами, а зголоднівши, навіть замовити у віртуальному ресторані справжню їжу (очевидно, якщо користувач володіє кредитною карткою), відправляючи електронне замовлення через е-mаіl.

В Internet можна, наприклад, ознайомитись з матеріалами нового журналу “Spectrum”, який ще не існує в його паперовому вигляді, а також цілою низкою газет.

Нині WWW складається з мільйонів окремих документів, і їхня кількість невпинно зростає. Для того, щоб користувач міг знайти серед цього моря інформації те, що йому потрібно (очевидно, якщо він не знає адреси відповідної конкретної Internet сторінки), розроблено багато пошукових програм (search engines). Більшість переглядачів мають вбудовані зв’язки до різних пошукових програм.

Якщо користувач хоче здійснити пошук в Internet, слід спробувати кілька пошукових програм, щоб обрати найвідповіднішу для предмета пошуку. Справа в тому, що ці програми використовують різноманітні механізми пошуку і тому стосовно предмета пошуку можуть мати різну ефективність. Крім цього, під час пошуку потрібно дуже точно добирати ключові слова та їх комбінації.

Наприклад, щоб знайти в Internet інформацію на тему: “Роwеr Systems Transients Modelling” (моделювання перехідних процесів у енергосистемах) потрібно у віконці пошуку програми на екрані дисплея Infoseer подати ключове слово “Роwer” (Енергія). Система видасть перших десять назв у 1934800 документів, упорядкованих за частотою використання ключового слова. Якщо ж додати “+modelling” (моделювання), то кількість пропонованих документів зменшиться до 152. Додавши ще “+ transients” (перехідні процеси), отримаємо 6 документів, з якими можна працювати. Однак, якщо на другому етапі додати слово “моделювання” в американському варіанті (“+ modeling”), тобто з одним “L”, то знайдеться 911 документів, а якщо набрати слова з “перехідними процесами” – отримаємо 22 зовсім інших документи. Отже, під час роботи у WWW слід бути максимально уважним.

Найшвидший спосіб доступу до потрібної інформації – правильно зазначити адресу (сторінку). Для фахівців така Internet адреса завжди доступна з періодики, оскільки останнім часом стало правилом, окрім номера телефону, факсу, електронної пошти, подавати ще й адресу домашньої сторінки в Internet (практично це завжди павутинна сторінка WWW, тому її Internet адресу ще називають “місцем у Павутинні” –(Web Site).

Очевидно, тема Internet настільки об’ємна, а сам Internet розвивається так динамічно, що навіть кілька товстих томів не охоплять всієї інформації про нього. Вихід із ситуації дає сам Internet – у ньому є все, що потрібно знати про нього, причому інформація поновлюється у темпі його розвитку. Секретам Internet присвячена і спеціальна література [36].