2.2. Створення й використання дистанційних курсів

Успішність та якість дистанційного навчання значною мірою залежать від ефективності організації занять, методичної якості матеріалів, а також керівництва, майстерності педагогів, які беруть участь у цьому процесі. Відомо, що значна кількість дистанційних курсів розробляються на інтуіції авторів, без урахування вимог сучасної психолого-педагогічної та методичної наук.

Проте, викладач дистанційного курсу, як свідчать сучасні дослідження [31; 49], повинен вміти:

1. Визначати освітні цілі, що підлягають вирішенню під час дослідницької та освітньої діяльності.

2. Володіти навичками обгрунтування можливої стратегії пошуку необхідних інформаційних матеріалів.

3. Визначати можливі джерела інформації, засоби її опрацювання.

4. Визначати список необхідних засобів збереження інформації: книг, довідників, відеоматеріалів і т.ін., що може забезпечити ефективність самостійних досліджень учнів і студентів.

5. Висувати гіпотези, проблеми, завдання для вирішення.

6. Керувати навчальним процесом.

7. Визначати предмет інформаційного пошуку.

8. Працювати в мережі.

У порівнянні з традиційним навчанням планування та опрацювання інформації для дистанційних курсів є більш складним для викладача. Такий курс вимагає більшої гнучкості, детальнішої проробки змісту, ретельнішого планування, підтримки студентів. У зазначеній вище роботі сформульовано також, чим повинен володіти викладач для створення власних дистанційних курсів. Зокрема, він повинен знати:

1. Мету і завдання вивчення дистанційного курсу.

2. Попередній рівень знань студентів або учнів, визначений за допомогою тестування, проведеного за індивідуальним завданням.

3. Як поділити навчальну інформацію на окремі блоки – незначні за обсягом закінчені частини матеріалу.

4. Послідовність подання інформації за певною логікою.

5. Запитання для закріплення змісту дистанційного курсу.

6. Рекомендації з оформлення дистанційного курсу та окремих його частин.

7. Способи та особливості подання інформації на дисплей.

8. Використання кольорів для забезпечення естетичного зовнішнього вигляду.

9. Як підтримувати мотивацію та зацікавленість студентів у роботі з дистанційним курсом.

10.Як правильно подати навчальний матеріал з точки зору особливості мови та граматики.

11. Як здійснити навігаційні зв’язки в розглядуваному матеріалі.

12. Відповідність навчальної інформації віковому та розумовому рівню студентів або учнів [31, 49-54].

Розробка дистанційного курсу здійснюється за такою загальною технологією: визначення мети та завдань; добір навчального матеріалу; виділення системи знань і бази знань. До особливостей цього процесу можна віднести формування інформаційного простору, що в результаті використання Internet, значно ширший і глибший. Успіх дистанційного навчання залежить від інформаційного простору, що сформував викладач. До інформаційного простору конкретної дисципліни входять основні та додаткові підручники і посібники; книги, доступні з бібліотеки; текстові файли різних форматів, що можуть бути створені розробниками курсів або скопійовані з різноманітних сайтів у Internet; посилання на навчальний матеріал інших курсів, що підтримують дану дисципліну та ін. Студенту можуть бути запропоновані рекомендації до пошуку інформації в Internet з використанням різноманітних пошукових програм.

Для організації дистанційного курсу з інформаційного простору виділяють систему знань або визначають основні елементи, структуру зв’язків між ними і мету. Курс розбивають на окремі модулі. Слід наголосити, що модулями в системному аналізі називають таку частину системи, де відображені входи і виходи цих частин.

Кожний з модулів має таку структуру:

• тему (назву) та мету вивчення;

• знання та вміння, необхідні для вивчення матеріалу;

• знання та вміння, що формуються під час вивчення;

• ключові слова та поняття;

• зміст теоретичного матеріалу;

• терміни та розкриття їхньої суті (глосарій);

• практичні та лабораторні роботи;

• структурно-логічні схеми або схеми взаємозв’язків;

• література;

• завдання для самостійного виконання та запитання для самоконтролю;

• тематичний контроль (система тестів).