9.1. Дефіцит бюджету як фінансове явище

Управління бюджетними ресурсами може привести до різного стану бюджету, а саме, коли:

0. доходи > видатків = позитивне сальдо бюджету → профіцит;

1. доходи < видатків = від’ємне бюджетне сальдо → дефіцит;

0. доходи = видаткам = нульове сальдо бюджету → баланс. Дефіцит бюджету виникає у наслідок від’ємного бюджетного

сальдо, коли видатки бюджету перевищують доходи.

Практично неможливо уявити собі державу, в якій всі фінансово-економічні важелі стимулюють приплив коштів в бюджет, а державні видатки не перевищують доходів. Світовий досвід доводить, що країни з бездефіцитним бюджетом це скоріше виняток. Так, у Сполучених Штатах Америки протягом тривалого часу проблема збалансування бюджету стоїть досить гостро. Як приклад, у 2011 бюджетному році дефіцит федерального бюджету США склав 8,6 % від ВВП.

Розгляд світового досвіду показує, що багато процвітаючих нині країн, мали у минулому значні дефіцити державного бюджету. У США, в 1943-1945 роки дефіцит державного бюджету складав від 105 % до 230 % по відношенню до доходів бюджету, або 22-31 % по відношенню до валового внутрішнього продукту. Починаючи з 1974 р., майже не було жодного державного бюджету, що не складався з дефіцитом, в економічно розвинених країнах.

На початку 90-х років тенденція складання дефіцитного бюджету в розвинених країнах продовжувала зберігатися. У США видатки перевищували доходи на 11,6 %, у Франції – на 9,6 %, в Японії – на 15,6 %, Італії – на 25,2 %.

Рівень дефіциту бюджету у деяких країнах ЄС, а також рівень державного боргу по відношенню до ВВП відображено на рис. 9.1.

212

1. 

0. до ВВП ¹⁶⁰

1. 

дефіцит бюджету державний борг

120	74,91
100	123,3
80
60	87,2

40
20	5,8	12,2	5,7
0

92,1

70,4

92,2

6,8	14,6
	4,1

	128
55,7
4	4,9

Греція	Іспанія		Франція
Ірландія
Великобританія		Словенія		Польща
					Португалія

Джерело: дані Євростату

Рис. 9.1. Дефіцит бюджету та державний борг деяких країн ЄС станом на жовтень 2014 року

При утворенні ЄС у рамках Маахстритської угоди встановлено відповідні критерії для країн-учасниць, згідно з якими обсяг дефіциту бюджету при вступі в ЄС не має перевищував 3 %, а обсяг державного боргу – 60 % по відношенню до ВВП. Наведені на рис. 9.1 дані говорять, про існуючі складності у збалансуванні бюджетів країн Євросоюзу.

В країнах, де державний борг сягає значних розмірів, а його фінансування є нестабільним, зростання рівня дефіциту бюджету навіть в короткостроковій перспективі призводить до посилення кризових явищ та поглиблення фінансових проблем.

На питання, чи є дефіцит бюджету негативним явищем, однозначно відповісти складно. Наприклад, з погляду прихильників кейнсіанської теорії бюджетний дефіцит – це звичайне явище, яке притаманне фіскальній політиці, курс якої лежить у напрямку економічного зростання. Збалансований бюджет має місце, коли економіка держави знаходиться у стані рівноваги.

Існують різні підходи до збалансування бюджету:

213

0. збалансування на щорічній основі;

0. збалансування в ході економічного циклу;

1. збалансування на основі функціонування фінансів.

Концепція збалансування на щорічній основі передбачає, що

збалансований бюджет несумісний з активним застосуванням фіскальної політики в якості антициклічного стабілізуючого інструмента, тобто обмежується можливість бюджетно-податкового регулювання економіки, оскільки будь-який свідомий вплив уряду на доходи чи видатки може призвести до порушення цього балансу. Крім того, щорічно збалансований бюджет поглиблює коливання ділового циклу. Наприклад, припустимо, що в економіці спостерігається спалах безробіття, а відтак доходи населення мають спадну тенденцію. Як наслідок, зменшується надходження податків до бюджету. Таке становище спонукає уряд збалансувати бюджет або через підвищення ставок податків, або шляхом зменшення державних видатків. Однак при проведенні таких заходів існують певні обмеження. Ці обмеження визначаються змінами у сукупному попиті, який скоріше подавляється, ніж стимулюється, враховуючи нарощування інфляційних процесів.

Концепція балансування в процесі економічного циклу передбачає збалансування бюджету в межах економічного циклу. Позитивним моментом цієї концепції вважається формування бюджетного резерву у періоди економічних підйомів в результаті підвищення ділової активності, а відтак нарощення бюджетних доходів. Протилежна ситуація виникає у випадку економічного спаду. Однак накопичені ресурси нівелюють негативні наслідки падіння виробництва і зниження доходів населення. Проблемою реалізації концепції циклічного збалансування є різна тривалість підйомів та спадів в межах економічного циклу. Тому досить складними для виконання виявляються завдання щодо збалан-сованості бюджету у ході циклу, оскільки вони часто вступають у протиріччя із заходами стабілізаційної бюджетної політики.

Подібною за змістом до філософії циклічно збалансованого бюджету є концепція "функціональних фінансів". Ця концепція базується на ідеї, що економіка має збалансовувати бюджет, а не регулювання доходів та видатків. Тому головна мета державних фінансів полягає у забезпеченні макроекономічної рівноваги. При цьому досягнення макроекономічної стабільності може супроводжуватися як стійким позитивним сальдо, так і стійким

214

дефіцитом. Отже, збалансованість бюджету, як вказують постулати наведеної концепції – це другорядна проблема.

Збалансованість бюджету може досягатися різними методами. Бюджет складений шляхом досягнення рівноваги доходів і витрат, забезпечується автоматично. Збалансованість бюджету, складеного з перевищенням витрат над прибутками (тобто з дефіцитом), досягається шляхом використання джерел фінансування дефіциту. В цьому випадку збалансованість бюджету припускає рівність планованих витрат обсягу доходів і надходжень з джерелами фінансування дефіциту бюджету.

Складання бюджету з профіцитом формально допустимо, проте воно є швидше виключенням, ніж правилом, оскільки має ряд негативних наслідків для розвитку економіки. В цьому випадку відбувається підвищення податкового навантаження на суб'єктів підприємництва, що призводить до вилучення з обороту грошових коштів і зниження ефективності функціонування економіки в цілому.

На користь існування профіциту бюджету традиційно приводяться наступні доводи:

0. профіцит бюджету часто перетворюється у фінансовий стабілізатор для нівелювання факторів зовнішнього впливу;

0. бюджет затверджений з профіцитом дає можливість проводити гнучку політику виплат за зовнішнім боргом;

0. профіцитний бюджет може розглядатися як спосіб регулювання грошової пропозиції шляхом вилучення грошової маси із економіки з метою укріплення національної валюти і послаблення інфляційних процесів.

Бюджетним законодавством України передбачено затвердження Державного з профіцитом з метою:

^ погашення боргу; ^ забезпечення встановленого обсягу оборотного залишку

бюджетних коштів; ^ придбання цінних паперів, враховуючи особливості

місцевих запозичень.

Відповідно норм статті 72 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет також може затверджуватися з профіцитом:

^ за загальним фондом:

1. у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками;

215

- для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період);

0. за спеціальним фондом:

5888. у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

1. у разі погашення місцевого боргу та придбання цінних

паперів.

В Україні тривалий час реалізовувалася перша концепція, тобто збалансування бюджету здійснювалося на щорічній основі. Проте практика бюджетного процесу в Україні продемонструвала недостатність постійних джерел доходів для покриття державних витрат, а в умовах трансформаційної економіки спостерігається нарощення останніх з причин виникнення потреб у фінансуванні програм соціального характеру.

Заходи бюджетної політики Україні в основному зосереджуються на створенні умов для постійного підвищення реальних доходів населення, якості державних послуг для забезпечення його потреб в соціальних благах, розвитку економічного потенціалу регіонів, зміцненню фінансової бази місцевих бюджетів, істотному поліпшенню умов для приватного інвестування та розвитку підприємництва. Все це дає підстави стверджувати про застосування в Україні концепції функціональних фінансів як інструменту досягнення і підтримки макроекономічної стабільності. В контексті зазначеного очевидними є положення Конституції України (ст. 95, ч. ІІІ), де зазначається, що держава прагне до збалансованості бюджету, тобто збалансування бюджету на щорічній основі цією нормою не підтримується, а відтак бюджет може прийматися з дефіцитом. В той же час Бюджетний кодекс уточнює, що затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування.

216

Прийняття бюджету з дефіцитом передбачає не абсолютну суму дефіциту, а тільки його граничне значення. Іншими словами, граничний розмір дефіциту свідчить про таке перевищення видатків над доходами, які мають обґрунтовані та реальні канали покриття.

Незважаючи на зусилля уряду, протягом багатьох років в Україні зберігається стійка тенденція дефіциту державного бюджету (таблиця 9.1).

Таблиця 9.1

Сальдо доходів і видатків Державного бюджету України

Рік	Всього млн.	% до ВВП	Рік	Всього млн.	% до ВВП
	грн.			грн.
1996	- 3976,0	- 4,9	2005	- 7945,7	- 1,8
1997	- 6303,0	- 6,8	2006	- 3776,7	- 0,7
1998	- 2113,7	- 2,1	2007	- 9812,5	- 1,4
1999	- 1965,3	- 1,5	2008	- 12500,7	- 1,3
2000	697,3	0,4	2009	- 35517,2	- 3,9
2001	- 680,6	- 0,3	2010	- 64265,5	- 5,9
2002	1119,4	0,5	2011	- 23557,6	- 1,8
2003	- 1043,1	- 0,4	2012	- 53445,2	- 3,8
2004	- 10216,5	- 3,0	2013	- 64707,6	- 4,4

Відповідно до положень статті 33, пункт 2 Бюджетного кодексу України встановлюється граничний обсяг дефіциту (профіциту) державного бюджету. Відповідно до Методики розрахунку рівня економічної безпеки відношення дефіциту бюджету до ВВП не має перевищувати 3%.