0. Видатки на охорону здоров’я та особливості їх фінансування

   1. Бюджетів

Стаття 49 Конституції України гарантує право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Джерелами фінансового забезпечення охорони здоров’я вважаються: державний бюджет, місцеві бюджети, фонди медичного страхування (добровільне медичне страхування), доходи від плати за надання медичних послуг як юридичним так і фізичним особами, благодійні фонди, ініціативні фонди та інші джерела, що не заборонені законодавством.

Провідними джерелами фінансування державного сектору охорони здоров’я є державний та місцеві бюджети.

Бюджетним Кодексом України чітко розмежовуються видатки на охорону здоров’я між державним та місцевими бюджетами.

Напрями спрямування видатків на охорону здоров’я з Державного бюджету України та розпорядники бюджетних коштів, що відповідальні за їх реалізацію зазначені в таблиці 11.2.

Таблиця 11.2

Розподіл видатків на охорону здоров’я за напрямами з Державного бюджету України

Напрями видатків			Відповідальні розпорядники бюджетних коштів
1) первинна		медико-	багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують
санітарна,		амбула-	специфічні загальнодержавні функції, згідно з
торно-поліклінічна та			переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів
стаціонарна допомога
2) спеціалізована, ви-			клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані
соко	спеціалізована		лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів
амбулаторно-поліклі-			Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-
нічна	та стаціонарна		санітарні	частини,	спеціалізовані	поліклініки,
допомога			спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з
			переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів

268

		Закінчення таблиці 11.2
3) санаторно-реабіліта-	загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз,
ційна допомога	загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та
	підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни,
	осіб, на яких поширюється чинність законів України
	"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
	захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", та
	інвалідів, загальнодержавні реабілітаційні установи та
	комплекси для інвалідів
4) санітарно-епідеміо-	санітарно-епідеміологічні	станції,	дезінфекційні
логічний нагляд	станції, заходи боротьби з епідеміями

Напрями спрямування видатків на охорону здоров’я з місцевих бюджетів України та розпорядники бюджетних коштів, що відповідальні за їх реалізацію зазначені в таблиці 11.3.

Таблиця 11.3

Розподіл видатків на охорону здоров’я за напрямами з місцевих бюджетів України

Напрями видатків									Відповідальні розпорядники бюджетних коштів
	З районних бюджетів, міст республіканського АРК і обласного значення
1)	первиннамедико-са-								лікарні широкого профілю, пологові будинки,
нітарна, амбулаторно-полі-									станції швидкої та невідкладної медичної
клінічна			тастаціонарна						допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні
допомога									стоматологічні поліклініки, а також дільничні
								лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-
								акушерські та фельдшерські пункти
2)	програми медико-сані-								міські та районні центри здоров'я і заходи з
тарної освіти									санітарної освіти
				З бюджету АРК і обласних бюджетів
1)	консультативна амбула-								лікарні республіканського АРК та обласного
торно-поліклінічна та стаціо-									значення
нарна допомога
2)	спеціалізована амбулатор-								спеціалізовані лікарні, поліклініки, в т.ч.
но-поліклінічна та стаціонар-									стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі
на допомога									для інвалідів Великої Вітчизняної війни,
								будинки дитини, станції переливання крові
3)	санаторно-курортна допо-								Санаторії: для хворих на туберкульоз, для дітей
мога									та підлітків, для медичної реабілітації
4)	інші	державні		програми				медико-соціальні експертні комісії, бюро
медичної			та		санітарної				судмедекспертизи, центри медичної статистики,
допомоги									бази спецмедпостачання, центри здоров'я і
								заходи санітарної освіти

269

Необхідно зазначити, що серед місцевих бюджетів України, виключення складають бюджети сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення, які позбавлені права здійснювати видатки на охорону здоров’я.

Планування видатків для функціонування закладів державного сектору охорони здоров’я здійснюється за кошторисним порядком, а також, за програмно-цільовим методом. Переваги та недоліки кожного з них подані на рис. 11.1.

Методи фінансування закладів охорони здоров’я

кошторисний

Переваги:

чітке прогнозування видатків, контроль за цільовим використанням коштів та обмеження їх абсолютного розміру

Недоліки:

не дає змоги змінювати розміри коштів, необхідних для виконання певного обсягу робіт у разі його зменшення та оперативно використовувати ці кошти для фінансування інших статей

програмно-цільовий

Переваги:

можливість підходити до вирішення програми комплексно, забезпечує досягнення цільового використання коштів

Недоліки:

реалізація його за залишковим принципом, що за сучасних умов призводить до зупинення фінансування цільових програм

Рис. 11.1. Переваги та недоліки методів фінансування закладів охорони здоров’я

Кошторисний порядок фінансування закладів та установ охорони здоров’я здійснюється на основі кошторису.

Кошторис бюджетної установи охорони здоров’я – це індивідуальний фінансовий плановий документ, що надає повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг, спрямування коштів для виконання бюджетною установою охорони здоров’я своїх функцій та поставлених цілей на плановий рік.

270

При складанні кошторису бюджетної установи охорони здоров’я для визначення обсягів видатків на її утримання, залежно від виду установи використовують певні оперативно-сітьові показники, що подані в таблиці 11.4.

Таблиця 11.4

Оперативно-сітьові показники для планування видатків бюджетної установи охорони здоров’я

Види установи охорони здоров’я	Показники
Стаціонар	- кількість лікарняних ліжок
	- кількість ліжко – днів
Поліклініка	- кількість лікарських відвідувань
	- кількість лікарських посад

Кількість лікарняних ліжок – сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень.

Розрізняють нормативну потребу у лікарняних ліжках і фактичну їх наявність. Нормативна потреба залежить від чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок.

Розрахунок нормативної потреби у ліжковому фонді на певній території здійснюється за формулою:

П * Н

Кн =		,	(11.1)
	О *100

де Кн – нормативна кількість ліжок; Н – чисельність населення території, за винятком осіб, що

обслуговуються у відомчих лікарнях; П – відсоток госпіталізації; О – оборот ліжок.

Оборот ліжка визначається як ділення кількості днів використання ліжка протягом року на середню тривалість перебування хворого у відділеннях лікарні.

Процент госпіталізації визначається як ділення кількості госпіталізованих хворих на загальну чисельність населення, що проживає на певній території, без урахування тих осіб, що мають обслуговуватися у відомчих лікарнях.

При складанні кошторисів в лікарнях важливо врахувати кількість ліжок на початок року, можливість введення нових ліжок та скорочення фактично діючих на період до кінця року.

271

Для цього прийнято використовувати формулу, що дає змогу встановити середньорічну кількість ліжок, що фактично діють у певній лікарні:

Для визначення середньорічної кількості ліжок, фактично діючих по лікарні користуються формулою:

Ксeр.  К1 	К 2 * n	,	(11.2)
	12

де Ксер – середньорічна кількість ліжок, фактично діючих; К1 – кількість ліжок на початок року; К2 – запланований приріст чи скорочення ліжок;

n – число місяців функціонування ліжок до кінця року (число місяців, котрі ліжка не функціонують)

Середньорічна кількість ліжок використовується для планування такого сітьового показника для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень як, кількість ліжко-днів. Він розраховується за формулою:

Л  Ксeр. * Д ,

(11.3)

де Л – ліжко-дні; Ксер. – середньорічна кількість ліжок;

Д – кількість днів функціонування одного ліжка за рік.

При цьому слід враховувати, що кількість днів функціонування одного ліжка на рік по кожному профілю різна і визначається з урахуванням фактичних даних за минулі роки. Крім того, треба мати на увазі можливість збільшення кількості днів їх використання за рахунок кращого розподілу ліжок по відділеннях, скорочення простоїв ліжок, що виникають через капітальні ремонти приміщень, карантини, дезінфекцію та з інших причин.

Показник “кількість ліжко-днів” лежить в основі розрахунку планових сум витрат на харчування і придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів у стаціонарах.

Для визначення планових обсягів витрат на придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів у поліклініках використовуються наступні показники:

0. кількість лікарських відвідувань;

0. кількість громадян, що мають право на безоплатне або пільгове придбання ліків;

0. середній розмір витрат на одного хворого в розрахунку на рік.

272

Важливо звернути увагу на те, що при плануванні обсягів видатків для придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів на плановий рік керівництву лікарні (поліклініки) обов’язково треба визначити яким чином лікарня забезпечить наявність медичних препаратів, необхідних для осіб, що отримують їх безкоштовно або на пільгових умовах за законом. Для вирішення даного питання можливі два варіанти.

Перший варіант. У разі наявності в установі охорони здоров’я власної аптеки, вона закуповує медичні препарати відповідно до бюджетних призначень, не зважаючи на те, чи будуть вони використовуватися для лікарні (поліклініки), чи будуть продані особам, що користуються пільгами для їх придбання.

Другий варіант. Установа охорони здоров’я планує обсяги відшкодувань конкретним аптекам з якими був укладений договір щодо продажу лікарських засобів безкоштовно чи на пільгових умовах, особам, що стоять на обліку в цих установах та мають належним чином оформлений рецепт для даного препарату.

Законодавчо визначено групи населення, яким медичні препарати продаються безкоштовно чи на пільгових умовах. До них належать:

0. особи згідно із Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

0. особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною відповідно до Закону "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні";

0. діти віком до трьох років – додаток 1 до постанови КМУ "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань";

0. інші групи пільговиків, у т.ч. окремо за захворюваннями, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно;

0. групи населення, яким лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50% їх вартості, у т.ч.:

0. інваліди I і II груп внаслідок трудового каліцтва, професійного або загального;

1. інваліди з дитинства I і II груп.

273

У випадку коли заклад відшкодовує фактичні витрати за продаж медичних препаратів на безкоштовній основі особам, що згідно законодавства мають право на таке отримання препаратів, то дані видатки відносять на поточні трансферти громадянам і відображають до такого показнику кошторису, як "Інші поточні трансферти населенню".

Перелік медичних препаратів вітчизняного та закордонного походження, які можуть продаватися на пільгових умовах чи надаватися безкоштовно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Не менш вагомою статтею витрат кошторису медичної установи є оплата праці працівників установ охорони здоров’я.

Індивідуальна заробітна плата працівників сфери охорони здоров’я залежить від:

0. посадового окладу;

1. підвищень посадових окладів;

0. надбавок;

1. доплат;

2. премій.

Посадовий оклад лікарів та іншого медичного персоналу залежить від тарифного розряду по Єдиній тарифній сітці, що визначається законодавчо та залежить від рівня посади.

Тарифні розряди лікарів та іншого медичного персоналу, що працюють за основним місцем роботи подані в таблиці 11.5.

Таблиця 11.5

Тарифні розряди лікарів та іншого медичного персоналу

Посада	Тарифний
	розряд
Лікарі – хірурги всіх профілів, лікарі-ендоскопісти, лікарі-
анестезіологи, лікарі загальної практики - сімейні лікарі:
Вища категорія	14
Перша категорія	13
Друга категорія	12
Без категорії	11
Лікарі-інтерни	10
Лікарі інших спеціальностей:
Вища категорія	13
Перша категорія	12
Друга категорія	11

274

	Закінчення таблиці 11.5
Без категорії		10
Лікарі – інтерни, лікар - стажист		9
Акушерки, медичні сестри операційних, перев’язувальних,
фельдшери, лаборанти:
Вища категорія		10
Перша категорія		9
Друга категорія		8
Без категорії		7
Реєстратори, дезінфектори		5
Молодші медсестри операційних		4
Допоміжний та інший медичний персонал		3

У випадку коли лікарі працюють за сумісництвом видатки на виплату їм заробітної плати розраховуються за ставками наведеними в таблиці 11.6.

Таблиця 11.6

Ставки погодинної оплати праці

Працівники	Ставки погодинної оплати у % до
	окладу працівника I тариф.
	розряду
Професор, доктор медичних наук	10,91
Доцент, кандидат медичних наук	9,10
Особи без ступеню, стаж роботи	7,96
яких не менше 5 років

Для деяких працівників сфери охорони здоров’я передбачено

підвищення посадових окладів. Зокрема:

1. лікарі – керівники структурних підрозділів:

0. при трьох одиницях лікарських посад – 10 % до посадового окладу;

0. при кількості посад від трьох до шести – 20 % до посадового окладу;

0. при шести одинцях і більше лікарських посад – 25 % до посадового окладу;

2) голови медико-соціальних експертних комісій – 25 % до посадового окладу;

3) середній медперсонал за звання старшого – 10 % до посадового окладу;

275

Доплати працівники сфери охорони здоров’я отримують за:

0. суміщення посад, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт – до 50 % посадового окладу за основною посадою;

0. роботу в ночі (з 22:00 до 6:00) – 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час;

0. використання дезінфікувальних засобів – 10 % посадового

окладу;

0. за науковий ступінь: доктора медичних наук – 25 % від посадового окладу; кандидата медичних наук – 15 %.

Надбавки працівники сфери охорони здоров’я отримують за:

0. вислугу років в залежності від терміну безперервної роботи та типу установи та посади – до 80 % від посадового окладу;

0. за почесні звання:

0. „заслужений лікар” – 20 % від посадового окладу;

0. „народний лікар” – 40 % від посадового окладу;

3) за високі досягнення у роботі, виконання важливої роботи – до 50 % від посадового окладу.

Планування витрат на оплату праці для кожного закладу охорони здоров’я здійснюється, виходячи із загальної чисельності працівників, в т.ч. окремо для медичного (лікарського, середнього, молодшого), адміністративного персоналу, спеціалістів в розрізі відділень і служб, а також з урахуванням рівня середньомісячної заробітної плати працівників в середньому по закладу та окремо для кожної з категорій персоналу.

Планування середньомісячної заробітної плати лікаря включає в себе посадовий оклад (залежить від атестаційної категорії) та надбавки і доплати, що носять обов’язковий характер.

В обсяги видатків по кошторису планується сума на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення всім працівникам закладу охорони здоров’я в обсязі одного посадового окладу з урахуванням підвищень. Як правило, ця допомога виплачується разом з відпускними.

Видатки на заробітну плату адміністративного персоналу лікарні визначається конкретною ставкою і не змінюється.

Фонд оплати праці планується згідно штатного розпису із плануванням видатків окремо по структурних підрозділах (лікувальних відділеннях та службах).

276

Кількість лікарських відвідувань – це сітьовий показник визначення витрат на утримання поліклінік, що визначається шляхом множення чисельності жителів у районі на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 28-30 разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами – хірурги, терапевти тощо. Або кількість відвідувань у поліклініці визначають виходячи з кількості середньорічних лікарських посад, затверджених за кошторисом, кількості годин роботи лікаря цієї спеціальності на день, норми прийому хворих на годину та кількості робочих днів на рік.

Число лікарських відвідувань (Вн) визначається за формулою:

n
Вн = Лсі Чі  Ні  Д ,	(11.4)

i1

де Вн – загальне число лікарських відвідувань у даній поліклініці;

n – число лікарських спеціальностей;

Лсі – середньорічне число лікарських посад і-ї спеціальності; Чі – число годин роботи на день лікаря і-ї спеціальності; Ні – норма прийому хворих на день лікарем і-ї спеціальності; Д – число робочих днів у році.

Цей показник використовується для визначення витрат на придбання медикаментів і перев’язувальних засобів при амбулаторному обслуговуванні населення.

Кількість лікарських відвідувань в залежності від спеціалізації лікаря покладена в основу розрахунку кількості лікарських посад.

Поряд з бюджетними закладами сфери охорони здоров’я функціонують установи, що працюють на госпрозрахунковій основі (стоматологічні поліклініки, лікарні, кабінети народної та нетрадиційної медицини, санаторії).

На сьогоднішній день рівень фінансування галузі охорони здоров’я в Україні за рахунок державного та місцевих бюджетів залишається вкрай низьким (рисунок 11.2), лише 4,23% від ВВП у

2013 році.

Такий рівень фінансування галузі не може з року в рік задовольнити потреби населення у лікуванні та профілактиці захворювань на гідному рівні в результаті чого зростає смертність. З метою виходу з даної ситуації та зменшення навантаження на державний та місцевий бюджети вважаємо за необхідне

277

запровадження обов’язкового медичного страхування, зможе
посилити соціальний захист населення.
4,5								4,13		4,14 4,23
4							4
3,5	3,63 3,52 3,51 3,63 3,71 3,54								3,72
3										питома вага видатків на
2,5
										охорону здоров'я у
2
										ВВП, %
1,5
1
0,5
0
2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
	Рис. 11.2. Динаміка частки видатків на охорону здоров’я
з державного та місцевих бюджетів протягом 2003-2013 рр.