10.2. Особливості фінансування галузей економіки

Видатки бюджету на економічну діяльність розрізняють за функціональною їх класифікацією, за галузевими особливостями та за цільовим призначенням.

Функціональна класифікація видатків з економічної діяльності держави передбачає поділ видатків на: загальну економічну, торговельну та трудову діяльність; регулювання трудових відносин; сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; іншу промисловість та будівництво; промисловість з видобутку рудних та нерудних корисних копалин; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інформатику; інші галузі економіки та види економічної діяльності; дослідження і розробки в галузях економіки. Структура видатків зведеного бюджету України на економічну діяльність за 2007-2013 роки наведена в таблиці 10.1.

Таблиця 10.1

Структура видатків зведеного бюджету України на економічну діяльність

Напрям видатків	2007	2009	2011	2013
Загальна економічна, торговельна та трудова	2,0	2,0	3,7	2,9
діяльність
Сільське господарство, лісове господарство	19,8	15,8	13,4	15,2
та мисливство, рибне господарство
Паливно-енергетичний комплекс	18,1	30,1	19,2	30,4
Інша промисловість та будівництво	2,8	1,7	2,1	1,0
Транспорт	35,9	34,5	32,4	35,3
Зв'язок, телекомунікації та інформатика	0,4	0,5	0,3	0,4
Інші галузі економіки	3,4	2,9	15,6	2,2
Фундаментальні та прикладні дослідження і	2,5	2,7	2,4	1,9
розробки в галузях економіки
Інша економічна діяльність	15,1	9,8	10,9	10,8
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0

Видатки бюджетів за галузевими особливостями поділяються відповідно до відомчої класифікації та галузевої структури економіки.

За цільовим призначенням видатки на економічний розвиток поділяються відповідно до економічної класифікації видатків.

241

Видатки на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство направляються на ведення лісового та мисливського господарства; керівництво та управління у сфері лісового господарства; охорону та захист лісів у лісовому фонді; керівництво та управління у сфері земельних ресурсів, ветеринарної медицини, водного господарства тощо.

Видатки на паливно-енергетичний комплекс використовуються на фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів; державну підтримку вугледобувних підприємств, керівництво та управління у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів; керівництво й управління у сфері регулювання електроенергетики.

Видатки на розвиток транспорту мають використовуватися на загальне керівництво та управління у сфері транспорту; підтримку експлуатаційно-безпечного стану судноплавних шлюзів, внутрішніх водних шляхів; забезпечення функціонування національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України; придбання повітряних суден; дорожнє господарство тощо.

Видатки бюджету на зв'язок, телекомунікації та інформатику спрямовуються на керівництво й управління у сфері зв'язку, регулювання зв'язку, розвиток цифрового радіомовлення та використовуються на відшкодування витрат державних підприємств зв'язку, на розповсюдження вітчизняних періодичних друкованих видань, доставку спеціальної службової кореспонденції органам державної влади тощо.

Видатки бюджету на загальну економічну, торговельну та трудову діяльність спрямовуються на керівництво та управління у сфері технічного регулювання, регуляторної політики та підприємництва, державного майна, конкурентної політики, фондового ринку, експортного контролю, забезпечення співробітництва України з іноземними державами та міжнародними організаціями, державну підтримку реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки, а також заходів, пов'язаних з охороною інтелектуальної власності, проведенням приватизації державного майна, створенням системи моніторингу фондового ринку, регулюванням трудових відносин.

Видатки бюджету на дослідження і розробки в галузях економіки спрямовуються на прикладні наукові та науково-технічні розробки за державними цільовими програмами і державним

242

замовленням у сфері паливно-енергетичного комплексу, у вугледобувній та в інших галузях промисловості тощо.

Фінансування економічної діяльності здійснюється за умови складання та затвердження паспортів бюджетних програм, що дає змогу на етапі планування детально визначити кількісні та якісні показники, досягнення яких мають забезпечити головні розпорядники бюджетних коштів.

Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпорядники бюджетних коштів за кожною бюджетною програмою. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів.

Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України. Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми в системі головного розпорядника.

У процесі виконання бюджетних програм відповідальний виконавець забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації програм у межах визначених бюджетних призначень.

За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядку використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядок використання коштів державного бюджету затверджується Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України.

Порядок використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, уперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджується протягом 30 днів з дня набрання ним чинності. Якщо реалізація бюджетної програми продовжується в наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за бюджетною програмою (з

243

урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.

Для цільового призначення та використання бюджетних коштів мають бути визначені:

0. цілі та напрями використання бюджетних коштів;

0. відповідальний виконавець бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;

0. завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу в разі її невиконання;

0. у разі потреби – порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями в розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;

0. конкурсні вимоги до інвестиційних програм (проектів), у тому числі порядок та критерії відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких програм (проектів);

0. критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;

0. умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету, умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, у тому числі положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;

0. положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;

0. способи погашення бюджетної заборгованості в разі її наявності;

0. вимоги щодо необхідності відображення в первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) у результаті проведення централізованих заходів;

244

0. у разі потреби - положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків;

0. інші положення щодо особливостей бюджетної програми. Завдання бюджетної програми мають передбачати передусім

розроблення конкретних заходів, які мають бути здійснені для забезпечення її виконання, їх моніторинг, оцінку, а також відповідний поточний аналіз стану виконання програми. До завдань слід включати конкретні дії й механізми із забезпечення досягнення цілей та чітких результатів у процесі виконання бюджетної програми.

Аналіз видатків державного бюджету за бюджетними програмами та галузями економіки свідчить, що найбільшими за обсягом у складі видатків на економіку є видатки на розвиток паливно-енергетичного комплексу. У свою чергу, найбільшу частку у видатках на розвиток паливно-енергетичного комплексу становлять видатки на державну підтримку вугледобувних підприємств, а саме: на реструктуризацію вугільної та торфодобувної промисловості, державну підтримку вугледобувних підприємств на часткове покриття із собівартості готової товарної вугільної продукції, державну підтримку будівництва об'єктів вугле- і торфодобувних підприємств, технічне переоснащення державних вугле- і торфодобувних підприємств, у тому числі через здешевлення кредитів, а також фінансування програм реновації гірничошахтного обладнання, заходів щодо підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах тощо. Планування зазначених видів видатків здійснюється на основі зведених балансів доходів і видатків міністерств і відомств, відділів та управлінь місцевих держадміністрацій і виконкомів місцевих рад, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства й організації державної форми власності.

Результатом реалізації бюджетної політики у сфері економічної діяльності в перспективі мають стати економічне зростання, формування сприятливого інвестиційного клімату, що базуються на розширенні інвестиційного та внутрішнього споживчого попиту, зміцнення конкурентоспроможності національної економіки, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів та науково-технологічного потенціалу. Для цього у сфері державного управління економікою необхідно вирішити низку питань, до яких насамперед слід віднести такі:

245

1. внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" з метою поліпшення інвестиційного клімату в Україні;

2. прийняття нових та внесення змін до чинних нормативно-правових актів з метою підвищення прозорості процесу приватизації, забезпечення надходження коштів від приватизації державного майна до державного бюджету в повному обсязі та проведення приватизації підприємств стратегічних галузей економіки на основі галузевих програм розвитку;

3. здійснення заходів із приватизації банків, у капіталізації яких взяла участь держава;

4. удосконалення законодавства у сфері земельних відносин, завершення інвентаризації земель та прискорення проведення нормативної грошової оцінки земель з метою ефективного державного управління земельними ресурсами та функціонування прозорого ринку землі;

5. поліпшення менеджменту державних підприємств і удосконалення механізму контролю за діяльністю підприємств державного сектору економіки та відповідальності посадових осіб;

6. вжиття заходів щодо проведення інвентаризації об'єктів державної власності та створення єдиного державного реєстру таких об'єктів;

7. збалансування фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств і компаній (без залучення бюджетних коштів і державних цінних паперів, надання розстрочень і відстрочень із сплати податкових зобов'язань) і затвердження на цій основі її бездефіцитного фінансового плану в установлений законодавством строк;

8. використання переваг України як Сторони Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату з метою залучення коштів для здійснення цільових екологічних (зелених) інвестицій, спрямованих на поліпшення екологічного стану в державі, переходу на прогресивні екологічно безпечні технології виробництва в усіх галузях економіки;

9. удосконалення механізму державної підтримки вугле- і торфодобувних підприємств (у тому числі поетапне припинення покриття операційних витрат таких підприємств), реформування вугільної та торфодобувної галузі з метою підвищення ефективності

0. роботи;

246

1. активізація роботи з розширення джерел фінансового забезпечення розвитку дорожнього господарства через залучення коштів інвесторів, зокрема на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесій;

2. планомірне приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня;

3. упровадження системи державного стимулювання зниження рівня енергоспоживання;

4. прийняття закону про адміністративні послуги, у якому передбачити, зокрема, зменшення кількості адміністративних послуг та запровадження жорсткої регламентації їх вартості;

5. продовження реформування системи державного контролю та нагляду з метою зменшення кількості контрольних органів, жорсткої регламентації контрольних процедур, зміни підходів до державного нагляду;

6. створення систем "єдиного вікна" для реєстрації підприємницької діяльності та добровільного припинення суб'єктів господарювання;

7. запровадження системи державної підтримки експортної діяльності;

8. застосування економічного і фінансового інструментарію для реалізації Закону України "Про державно-приватне партнерство";

9. розроблення Загальнодержавної програми ведення сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях та їх комплексної реабілітації.

Вирішення поставлених питань сприятиме поліпшенню всіх аспектів господарської діяльності, підвищенню ефективності виробництва, найраціональнішому використанню трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.