1. Сутність та види державного боргу

0. умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні.

Державний борг – це загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Вітчизняні вчені А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк, Т. С. Смовженко у фінансовому словнику визначають державний борг як загальну суму заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплати за ними процентів. Відомі фінансисти В. М. Федосов, С. Я. Огороднік, В. Н. Суторміна тлумачать державний борг як суму заборгованості за зобов'язаннями, які випущені і не погашені, по внутрішніх державних позиках, а також суму фінансових зобов'язань країни щодо іноземних кредиторів на певну дату.

Розрізняють поточний і капітальний державний борг. Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає

погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

323

Структурно державний борг поділяється на внутрішній борг, який визначається як заборгованість кредиторам держави в даній країні, тобто сукупність зобов’язань держави перед резидентами та зовнішній борг – заборгованість кредиторам за межами даної країни, а саме сукупність зобов’язань держави перед нерезидентами.

Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім, а саме:

0. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави.

0. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність за внутрішніми позикам забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел.

0. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості в погашенні зовнішнього боргу визначають сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави, чим дають змогу урегулювати платіжний баланс .

Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального.

Номінальний трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою відсотків у визначені терміни. Реальний внутрішній державний борг, крім номінального, включає також невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і т. ін.).

Гарантований державою борг (згідно Бюджетному кодексу) –

загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання-резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

У бюджетному законодавстві України поняття “гарантований державою борг” є новим. Так, згідно законодавству, сума боргових

324

зобов’язань суб’єктів господарювання (виключно резидентів України), за якими надано державні гарантії, котрі отримані, але непогашені на звітну дату, підпадає під поняття “гарантований державний борг”. Якщо такий резидент не в змозі погасити суму боргу, фінансова відповідальність за його погашення переходить на державний бюджет. Порядок отримання державних гарантій на боргові зобов’язання регулюється ст. 17 і 18 Кодексу.

Рис. 13.1. Структура державного боргу за 2012 - 2013 роки

Як вказано на рис. 13.1 в 2013 році у структурі державного боргу перше місце займає внутрішній борг питома вага якого складає 44%, зовнішній борг на другому місці, тобто менше на 5,8 % внутрішнього і складає 38,2% та лише 17,8% займає гарантований борг України. У 2012 році структура державного боргу інша (зовнішній борг 40,5%, внутрішній – 36,9% та 22,6% складає гарантований борг).

Відповідно до світових стандартів бюджетної статистики у Бюджетному кодексі України класифікація боргу, здійснюється за двома ознаками (див. рис. 13.2).

325

Класифікація державного боргу

За типом кредитора

Внутрішній борг:

0. Заборгованість перед юридичними особами.

0. Заборгованість перед банківськими установами: - перед НБУ; - перед іншими банками.

0. Заборгованість перед іншими органами управління.

1. Заборгованість, не віднесена до інших категорій.

Зовнішній борг:

0. Заборгованість за позиками міжнародних організацій.

0. Заборгованість за позиками наданими іноземними державами, у тому числі за позиками наданими під гарантії Уряду.

0. Заборгованість за позиками наданими комерційними банками.

1. Заборгованість за позиками наданими постачальниками.

2. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

За типом боргового зобов’язання

Внутрішній борг:

0. Довгостроковий борг

1. Середньостроковий борг

2. Короткостроковий борг

4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

0. Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

0. Заборгованість за іншими зобов’язаннями

Зовнішній борг:

0. Довгостроковий борг

1. Середньостроковий борг

3. Короткостроковий борг 4. Заборгованість за іншими зобов’язаннями

Рис. 13.2. Класифікація державного боргу в Україні

1. саме:

0. За типом кредитора, що характеризує категорію кредитора або власника боргового зобов’язання;

326

2. За типом боргового зобов’язання, що характеризує вид фінансового інструменту запозичення коштів.

Фінансові зобов’язання держави залежно від терміну розміщення розподіляються на такі види:

0. довгострокові (термін розміщення від 5 до 10 років);

1. середньострокові (термін розміщення від 1 до 5 років);

2. короткострокові (термін розміщення до одного року).

Слід відмітить, що у класифікації фінансування бюджету за типом кредитора джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету поділяються на внутрішні та зовнішні.

При цьому внутрішні джерела – це надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок емісії державних цінних паперів, що здійснює МФУ, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та інші внутрішні джерела.

Зовнішні джерела фінансування групуються за наступними критеріями:

0. позики, отримані від міжнародних організацій економічного розвитку;

0. надходження від органів управління іноземних держав;

1. позики, отримані від іноземних комерційних банків;

2. інші джерела, не віднесені до цих категорій.

Треба звернути увагу, що класифікація фінансування за типом боргового зобов’язання об’єднує фінансові зобов’язання, які поділяють на таки види:

0. облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики та інші державні цінні папери;

0. довгострокові, середньострокові та короткострокові позики та кредити;

0. зміна обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних перів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та

довгострокові.

Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема "витіснення", а довгострокові відомі як "тягар" боргу.

Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за

327

допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту. Боргове фінансування бюджетного дефіциту стимулює зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання.

Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання.

Таким чином, зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і призводить до зниження доходів населення.

Міністерство фінансів України проводить зважену політику управління державним боргом відповідно до середньострокової стратегії та в повному обсязі здійснює виконання зобов’язань за державним боргом.

Ставлення науковців до боргів держави було й залишається неоднозначним. У більшості наукових праць XVIII і XIX ст. державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Інший відомий учений Т. Р. Мальтус зазначав, що великий державний борг – це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Такої самої думки дотримувався Ж. Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише в крайньому разі.

Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Державні запозичення не завжди призводять до банкрутства держави або до її зубожіння, а сама по собі наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального стану державних фінансів. Підтвердженням тому є досвід Англії, яка вважається батьківщиною державного кредиту і яка, незважаючи на зростання державного боргу, досягла розквіту економіки.

328

В умовах дефіциту бюджету, існують два звичайних шляхи його фінансування: емісійний та борговий. При останньому вдається до державного запозичення. Саме державне запозичення зумовлює появу й накопичення державного боргу, який виникає внаслідок проведення неналежної фіскальної політики. При цьому метод боргового фінансування переважає над емісійним, тому як не має розвитку інфляційних процесів.

Таким чином, державне запозичення, є безпосередньою реалізацією кредитних відносин, участь у яких беруть держава як позичальник і зовнішні (внутрішні) кредитори - фізичні або юридичні особи. Для фінансування державних видатків країни-позичальника кредитори добровільно, на умовах повернення запозичених коштів, терміновості та платності, надають тимчасово вільні кошти.

Для фінансування своїх потреб держава може мобілізовувати додаткові фінансові кошти у формі державного кредиту. У цьому випадку держава стає позичальником, а інші економічні суб’єкти країни, зокрема населення і підприємницькі структури та інші держави, їх фінансово-кредитні установи, міжнародні фінансово-кредитні організації – кредиторами. Використання позикових фінансових ресурсів державою та її економічними суб’єктами забезпечує формування боргів та відсотків за позикові кошти.

В Україні платежі, які пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів за боргом.

Під час економічних спадів державне запозичення слугує цілям стабілізації економіки, оскільки перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків спричинює кількаразове зростання сукупних витрат, а отже – й обсягу ВВП.

Одним із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів може бути випуск державних позик з метою фінансування виробничих інвестицій. Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансові позики дають поштовх внутрішньому виробництву, що в свою чергу сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва і підвищенню рівня зайнятості.

329

Допускаючи бюджетний дефіцит, держава стимулює внутрішнє виробництво за допомогою підтримання сукупного попиту. Стимулювальний вплив на розвиток економіки має залучення зовнішніх позик, оскільки у реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню

Отже, причинами створення і збільшення державного боргу є:

0. трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;

0. циклічні спади в економіці;

1. несприятливий інвестиційний клімат;

0. збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

0. зменшення податків з метою стимулювання економіки без відповідного зменшення державних витрат;

0. вплив політичних циклів – надмірне збільшення видатків у виборчий період

0. надмірне розширення економічних функцій держави.

Боргові зобов'язання держави врегульовані Бюджетним кодексом, в якому закладені основні функції державного боргу (економічна суть):

0. фіскальна – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

0. регулююча – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів Національного банку України.

Формування державного боргу здійснюється під впливом наступних факторів до яких відносять: дефіцит державного бюджету та від'ємне сальдо торговельного балансу, накопичення заборгованості з погашення та обслуговування державного кредиту за попередні періоди, зобов'язання держави з соціальних виплат, компенсацій, індексацій доходів громадян та ін. За умов перехідної економіки такі явища спричинені недостатнім розвитком підприємницької діяльності, звуженою для формування достатнього рівня доходів державного бюджету податковою базою, нераціональною структурою господарського комплексу країни, недостатнім інвестиційним потенціалом, низькими доходами значної частини громадян, неефективною роботою провідних державних підприємств та ін.

330

Серед важливих причин виникнення державного боргу існують таки, що пов'язані з прорахунками державних органів в управлінні доходами та видатками державного бюджету та проведенням неефективного використання залучених ресурсів, розкраданням державної власності, відсутністю виваженої програми управління державним боргом та ін.

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище.

Розглядаючи динаміку державного боргу за останні десять років (див. рис. 13.3), спостерігаємо з 2008 року, через вплив світової фінансової кризи та низки внутрішніх чинників, значне зростання його загального обсягу.

Джерело: Міністерство Фінансів України

Рис. 13.3. Динаміка державного боргу України протягом 2004-2013 рр.

Значний вплив на боргове навантаження країни відіграє валюта запозичення. До 2007 року формувалася тенденція до накопичення значної частини державного боргу України в іноземній валюті (гривнева частка становила 13,82% боргу). Починаючи з 2007 р. почала проводитися активна політика щодо державних запозичень на внутрішньому ринку.

Згідно даним Міністерства фінансів України станом на 31 липня 2014 року державний та гарантований державою борг України становив 837.445.559,16 тис. грн. або 69.226.121,44 тис. дол. США, в

331

тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 492.883.903,54 тис. грн. (58,86% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 40.743.473,52 тис. дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг –

344.561.655,62 тис. грн. (41,14%) або 28.482.647,92 тис. дол. США.

За даними Міжнародного валютного фонду державний і гарантований державою борг України залишається стабільним, хоча його піковий рівень і супутні ризики зросли. Згідно з переглянутим програмним сценарієм, борг збільшиться до 68% ВВП в 2014 році і досягне піку в 73% у 2015 році, що на 12 процентних пунктів вище, ніж спочатку запрограмованого.