3. Будова систем

Зв’язки між елементами характеризуються певним поряд­ком, внутрішніми властивостями, спрямованістю на функ­ціонування системи

Такі особливості системи називаються її організацією



Типи систем

Абстрактні системи

Конкретні системи

Відкрити системи

Закрити системи

Динамічні системи

Адаптивні системи

Ієрархічні системи

4. Соціальна організація

Соціальні системи – це підпорядковані у певному відношенні множини індивідів та груп індивідів, які взаємодіють між собою і створюють цілісність. Важелями, що спонукають об’єднуватися є потреби та обмеження, притаманні кожній людині

Організація є сукупністю двох або більше індивідів, діяль­ність яких спрямована на досягнення свідомо коорди­нованих цілей. Характер соціальних зв’язків всередині організації нав’язується організацією. Організація почи­нає жити самостійним життям, часто-густо не залежним від людей, які її створили. У такому розумінні організація є соціальною спільністю

Соціальна спільність – це сукупність інди­відів, яка реально існує, емпірично фіксується, вирізняється відносною цілісністю і є самостій­ним суб’єктом соціальних дій та поведінки



Найбільш важливим компонентом соціальних систем є людина. Людина – це суспільна та свідома істота, яка пов’язана з іншими безліччю різних відносин і форм взаємодії. Основною її властивістю є активна, цілеспря­мована поведінка

Саме індивід надає організованому цілому постійну різноманітність, що дозволяє цілому адаптуватися до зов­нішнього середовища і тому забезпечувати йому необ­хідну рівноважність та стійкість

5. Організаційний порядок

Управлінська діяльність завжди відбувається в організо­ваному просторі, тому управлінська праця здійснюється у середовищі різних відносин, цілей, зв’язків, норм, які сформувалися раніше. Отже, по відношенню до праці будь-якого керівника, вони є об’єктивними умовами та обмеженнями, тобто він діє у межах незалежної норма­тивної системи

Отже, збільшення попередньої управлінської діяльності призводить до ускладнення управління: це прояв історич­ної закономірності, згідно з якою вплив попередньої управлінської праці на нинішню (панування досвіду) посилюється