1. Організаційні теорії

Генезис концепції організації пов’язаний з розвитком суспільства, розвитком виробництва, особливо з його індуст­ріалізацією. У теперішній час також значно впливає і процеси інтеграції та глобалізації.

Класична організаційна теорія – перша систематизована теорія, яка пропонувала механістичні конструкції для ефективного функціонування організацій (Л. Ґюлік, Ч. Беб­бідж, М. Вебер, Г. Меткаф, Г. Таун, Ф. Тейлор, Л. Урвік, А. Файоль)

Основний зміст теорії: максимізація зростання продуктив­ності праці шляхом раціоналізації виробництва, регламен­тації використання ресурсів, стандартизації інструментів і операцій, обліку робочого часу, дослідження процесів праці, хронометражу, контролю операцій, диференціації оплати праці та ін., отже – науковий технократизм (механіцизм)

Ключовий методологічний підхід – використання аналі­тичного методу для вдосконалення управління вироб­ництвом

А. Файоль: розробка універсальних принципів організації праці (управління); виокремлення функцій адмініструван­ня: (передбачення, планування, організація, координу­вання, контроль); основою його теорії є 14 принципів

Л. Ґюлік, Л. Урвік: методи вивчення природних процесів можуть використовуватися в аналізі людських стосунків (адміністрування); відповідність людей структурі

М. Вебер – теорія ідеальної бюрократії



Квінтесенція класичної теорії – механістичний підхід: організація – машина.

Головним змістом теорії людських стосунків і поведін­кових наук є повага до працівників, мотивація, комуні­кації, лояльність, участь у прийнятті рішень. Тобто, систе­ма підтримки людських стосунків у середині організації. (Е. Мейо – хоторнський експеримент, Ф. Ретлісбергер, Ч. Бернард, Ф. Селзник, О. Гастєв, О. Єрманський, Н. Віт­ке, П. Керженцев)

«Система – 4»: організація будується на мотивах людини, які виявляються через визначення цілей, прийняття рішень, контроль та децентралізацію. План розвитку орга­нізації містить положення: принцип підтримки; групове прийняття рішень і групові методи керівництва; визна­чення високих виробничих цілей. Отже, організація – це окремі групи, які об’єднують керівники, тобто спрацьовує «шпильковий ланцюг». Тобто, визначаються деякі «гру­пові» «стадні» схильності людей, але домінує спрощений погляд на природу людини. (Р. Лайкерт (Лікерт)

Згідно з теорією адміністративної поведінки – влада «делегується» знизу вгору, керівники змінюють людину, щоб вона здійснювала необхідні дії внаслідок власної мотивації. Теорія наголошує на важливості правил та встановлених порядків у додержані раціональної пове­дінці всередині організації. (Ч. Бернард, Г. Саймон)

За теорією Гласієр організація складається з підсистем: виконавчої, апеляційної, законодавчої, представницької. Кожна з них виконує виключні функції у межах органі­зації, однак вони частково пересікаються і взаємодіють. (У. Браун, Е. Джеквес)

Інституціональна теорія намагається зрозуміти чому організації набувають певної форми, наскільки вони можуть бути схожими?



Інститути – це: 1) формальні (закони); 2) неформальні (добровільно прийняти норми поведінки) обмеження, а також фактори примусу, які структурують взаємо­відносини (стосунки) людей.

Великі інституційні зміни відбуваються повільно. Коли суспільство відчуває імовірність отримати дохід, немож­ливий в існуючих умовах, з’являються нові інститути

Закони змінюються за короткий час; неформальні норми – поступово, що є легітимним підґрунтям дії законів

Політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, яким вигідна ця незмінність

Розвитку сукупності організацій притаманний інституцій­ний ізоморфізм – тотожність об’єктів, що відбивається в їхній подібності

О



тже, інституціональна теорія розглядає побудову організацій не тільки як раціональний процес, але і як процес внутрішнього і зовнішнього тиску, що посту­пово призводить до тотожності організації певного «поля» (сфери).

Еволюційна теорія пропонує перенести аналогії з біоло­гічної еволюційної теорії до теорії організації

Фактори зовнішнього середовища обирають ті ознаки організацій, які найкраще для нього підходять. Тобто організація адаптується під зовнішнє середовище, а воно обирає саме ті організації, які будуть існувати

Основна ідея тектології полягає у тотожності природних та суспільних явищ з організаційної точки зору. Кожен елемент природи і суспільства розглядається як система, для якої важливі як відносини між часткам, так і цілого із зовнішнім середовищем

Головним для тектології є визначення об’єктивних закономірностей виникнення, функціонування й руйнування систем (організаційних комплексів). Від способу поєднання елементів системи залежить позитивне або негативне їх функціонування



Організація розглядається як процес постійних перетво­рень, пов’язаних з безперервною зміною стану рівноваги. Активне використання зовнішнього середовища забезпе­чує збереження (цілісність) системи

Ноосфера означає якісно новий стан всього зовнішнього середовища, який формується під впливом розумової та фізичної діяльності людини («ноос» – розум, «сфера» – куля). Виникає нова форма руху матерії – соціальна, яка породжує нове джерело і нову форму енергії – ноосферну і біосоціальну енергію. Остання формує суспільну людину і суспільну культуру. В людині органічно поєднуються приватні, колективні, суспільні і загальнопланетарні інтереси

Людина є закономірним результатом розвитку Всесвіту, яка продукує та реалізує у праці свою думку. Тому, внаслідок взаємодії: 1) людської думки, 2) людської природи, людської праці виникає синергічний ефект, нова могутня продуктивна сила, яка акумулює цю енергію і формує ноосферу



У ноосфері найвищого рівня досягає розвиток особистості і тому продуктивних сил, особливо науки й творчої праці.