1.Задачами комерційної служби в торгівлі являються:

1.1.вивчення постачальників і їх можливостей, прогнозування попиту, забезпечення автоматизації обліку поставки товарів, вивчення становища промисловості і сільського господарства;

1.2.вивчення і прогнозування ємності регіональних і товарних ринків, розвиток і досконалість рекламно – інформаційної діяльності, координація закупівельної роботи серед постачальників і покупців;

1.3.вивчення роботи товарних бірж, оптових ярмарок, виставок – продаж, об’єму якості випускаємої продукції, розширення сфери зовнішньо – економічної діяльності.

2.На побудову організаційної структури комерційних служб впливають такі фактори:

2.1.технічні, економічні, організація виробництва;

2.2.соціальні, демографічні, економічні;

2.3.психографічні, соціально – економічні, технічні.

3.В узагальненому вигляді наявні організаційні форми підприємництва поділяють на:

3.1.індивідуальне, сімейне та приватне підприємство;

3.2.індивідуальне та корпоративне підприємство;

3.3.колективне, комунальне та державне підприємство.

4.З точки зору професійних вимог, комерсант повинен мати достатньо глибокі спеціальні знання і навички в запитаннях:

4.1.конкурентноздатності товару, ціноутворення, нововведенні, матеріальної відповідальності;

4.2.діловодства, кількісного і якісного приймання товарів, заключення угод, управління;

4.3.закупці і продажу товарів, маркетингу, управління і права, бухгалтерського обліку, фінансування і оподаткування.

5.За функціональним призначенням виділяють слідуючі види комерційної переписки:

5.1.запит – відповідь на запит,

пропозиція – відповідь на пропозицію,

• рекламація – відповідь на рекламацію.

5.2.- поставка – відповідь на поставку,

• розірвання угоди на рекламацію,

5.3.претензія – відповідь на претензію,

• оферта – відповідь на оферту,

• поставка – відповідь на поставку.

6.Рекламація – це:

6.1. формальна пропозиція заключити комерційну угоду, що вміщує всі умови згоди;

6.2. комерційні документи, що являють собою пред’явлення претензії до сторони яка порушила прийняті (взяті) на себе по договору обов’язки і вимоги відшкодування збитків;

6.3. комерційний документ, який являє собою звернення імпортера до експортера з проханням дати повну інформацію про товари.

7. За ступенем прихильності до товарних марок ринок сегментується на споживачів:

7.1. безсуперечних, терплячих, непостійних, прихильників, які не виявляють інтересу до того чи іншого товару;

7.2. слабких, терплячих, поміркованих та безсуперечних;

7.3. активних, непостійних, які не виявляють зацікавленності до того чи іншого товару, непоінформованих;

8. Ємність ринку визначається:

8.1. розміром перехідних залишків;

8.2. ритмічною поставкою товарів;

8.3. об’ємом споживання.

9. Основне завдання конкуренції:

9.1. суперництво між відособленими виробниками, контроль за розвитком діяльності учасників ринкової економіки;

9.2. завоювати ринок в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку;

9.3. створити спеціальну раду з питань монополізму і конкуренції, одержати прибуток, комплексно спрогнозувати стан завойованого ринку.

10. формування асортименту – це:

10.1. процес підбору груп, видів і різновидів товарів відповідно попиту населення з метою більш повного його задоволення;

10.2. процес групування товарів по комплектності, ознакам, періодичності попиту у відповідний період;

10.3. процес, який характеризує те розмаїття видів товарів, які виробляє підприємство для більш повного задоволення попиту населення.

11. Асортиментна політика визначає:

11.1. процес вибору нової марки товару потенційним споживачем, який познайомився з нею і переконався у її перевагах;

11.2. оптимальне співвідношення набору виробів, різних за пройденими ними стадій життєвого циклу товару, але які одночасно находяться на ринку;

11.3. показник легкого розпізнання товарів за їхніми марками, символами, знаками, що схиляє врешті – решт до рішення – купити товар.

12. Щоб управляти товарними запасами необхідно:

12.1. врахувати щоб вироблений продукт міг задовольнити будь – яку або будь – чию потребу;

12.2. знати, що товар гарантує покриття всіх витрат на виробництво;

12.3. в будь – який момент часу точно знати величину поточних товарних запасів у вартіснім визначенні..