В склад комерційних служб включаються:

1. адміністративно – господарський відділ, відділ стимулювання збуту, відділ засобів реклами, відділ інспекторський робочих груп;

2. відділ дослідження, відділ кадрів, бухгалтерія, планово – фінансовий відділ, керівники робочих груп;

3. торгові товарні відділи, відділ по вивченню попиту і кон’юнктури торгівлі, комерційні павільйони гуртових баз, зали товарних зразків.

Бізнес – це:

1. організація економічної діяльності на основі індивідуальної приватної або акціонерної власності з метою одержання прибутку;

2. централізоване планування і координація економічної діяльності в галузі торгівлі;

3. суспільне розподілення праці і кооперація його результатів.

Головними перевагами партнерського підприємства не можуть бути:

1. розподіл відповідальності між партнерами;

2. особиста відповідальність зобов’язанням підприємства;

3. спеціалізація партнерів за напрямки підприємницької діяльності.

Етичний кодекс підприємця – комерсанта включає:

1. норми професійної поведінки;

2. правила спілкування;

3. входження в торговий бізнес.

Комерційна інформація – це:

1. з’єднуючий ланцюжок у структурі постійно діючого взаємозв’язку і взаємозалежності людей;

2. систематичне нагромадження бази даних, необхідний для визначення реалізація стратегії фірми;

3. відомість про ситуацію, яка складається на ринку різних товарів та послуг.

Прогноз – це:

1. мистецтво передбачати поведінку покупців в певних умовах;

2. складання бізнес – планів;

3. опитування покупців про намір придбати той чи інший товар.

За ступенем інтенсивності споживання товару ринки різняться на групи:

1. марнотратних, активних, поміркованих споживачів;

2. слабких, поміркованих та активних споживачів;

3. активних, поміркованих та з негативним ставленням споживачів.

Кон’юнктура – це:

1. Сукупність умов, при яких в даний момент протікає діяльність на ринку, що характеризується певним співвідношенням попиту і пропозицій на товари, а також рівнем і співвідношенням цін;

2. достатня рентабельність виробництва товарів, орієнтованих на передбачуваний період;

3. реальність ресурсного забезпечення маркетингової програми згідно з сегментом, що рекомендується.

Щоб товар легко продався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги:

1. бути до вподоби споживачам і мати красиву, якісну упаковку;

2. мати відповідні споживчі властивості і відзначатися конкурентноздатністю;

3. мати вигідну ціну і зручну упаковку.

Документ, який служить цілям формування асортименту товарів для конкретного оптового підприємства, – це:

1. специфікація;

2. справка кон’юнктурного огляду;

3. асортиментний перелік товарів.

Акцепт – це:

1. незгода про приймання умов договору;

2. прийняття умов договору;

3. прийняття пропозицій, про укладання договору.

Облік товарних запасів дає можливість:

1. виявити, які саме найменування товарів, товарні групи користуються найбільшим попитом, оптимізувати вкладання капіталу в товарні запаси, підвищити обґрунтованість рішень, які приймають відносно закупки товарів;

2. виявити якими товарами підприємство розпоряджується в даний час, використовувати інформацію, що стосується різновиду товарів, їх властивостей, контролю поставки товарів;

3. приймати обґрунтовані рішення, що стосується заказів додаткових партій товару, зменшити витрати на збереження товару його транспортування;