- •Вступ. Предмет гідрогазодинаміки, методи її вивчення
- •Фізичні моделі й властивості рідин та газів
- •Континуальна модель середовищ
- •Класифікація сил, які діють у рідині
- •Властивості напружень внутрішніх сил в рідині
- •Фізичні властивості, гідро- і термодинамічні моделі рідин і газів
- •Кінематика рідини
- •Методи дослідження руху рідини
- •Кінематика вихорових течій
- •Напружений стан рідини та фундаментальні закони в механіці суцільного середовища
- •Рівняння руху рідини в напруженнях
- •Закони збереження моменту імпульсу та енергії
- •Гідрогазостатика
- •Гідростатика, основи
- •Остаточно отримаємо :
- •Основи газостатики
- •Динаміка ідеальної рідини
- •Рівняння руху ідеальної рідини, початкові і крайові умови, основні інтеграли
- •Інтеграли рівнянь руху рідини
- •Динамічні теореми про вихори
- •Елементи гідравліки в’язкої нестисливої рідини
- •Енергетичний баланс одновимірних течій. Рівняння Бернуллі
- •Ламінарна течія. Гідравлічний опір і розподіл швидкостей по перерізу потоку
- •Турбулентний потік в круглій трубі. Структура. Розподіл швидкостей. Гідравлічний опір
- •Витікання рідини через отвори та насадки
- •Активна і реактивна взаємодія між струминою і твердою перепоною
- •Гідравлічний удар
- •Потенціальні течії ідеальної нестисливої рідини
- •Плоска потенціальна течія
- •Динаміка потенціальних течій
- •Динаміка в’язкої рідини
- •В’язкість рідини. Формула Ньютона. Ламінарна та турбулентна течія рідини. Критерій Рейнольдса
- •Диференціальні рівняння руху в’язкої рідини Нав’є-Стокса та елементи теорії подібності й моделювання гідро- газодинамічних явищ
- •Ламінарна течія в круглих трубах Ламінарна течія. Гідравлічний опір і розподіл швидкостей по перерізу потоку
- •Турбулентний потік в круглій трубі. Структура. Розподіл швидкостей. Напівемпіричні теорії
- •Напівемпіричні теорії турбулентності
- •Логарифмічний закон розподілення швидкостей
- •Сумісний аналіз диференціальних рівнянь Ейлера (ідеальна рідина), Навьє-Стокса (в’язка рідина), Рейнольдса (турбулентна течія). Тензор турбулентних напружень
- •Елементи теорії подібності й моделювання гідродинамічних явищ
- •Поняття примежового шару та відривних течій
- •Примежовий шар нестисливої рідини
- •Відрив примежового шару
- •Затоплені турбулентні струмені, їх структури
- •Рух газу з до- та надзвуковими швидкостями
- •Одновимірні течії газу
- •Стрибки ущільнення
- •Література
- •16. Справочник по гидравлике / Под ред. В. А. Большакова. – Киев : Выш. Шк., 1984. – 279 с.
- •Додаток а
- •Ткаченко Станіслав Йосипович
- •Степанова Наталія Дмитрівна
- •Гідрогазодинаміка
- •Курс лекцій
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,
Турбулентний потік в круглій трубі. Структура. Розподіл швидкостей. Гідравлічний опір
На рис. 6.5 подана тришарова модель турбулентного потоку в круглій трубі.
В поперечному перерізі турбулентного потоку в круглій трубі згідно з моделлю, що розглядається, виділяють турбулентне ядро потоку і пристінкову область, в якій розглядаються дві зони.
В пристінній області виділяють першу зону, для якої виконується умова
, (6.53)
де
– динамічна швидкість, м/с ;
0 – дотичне напруження на стінці труби, Па ;
у – відстань від стінки до межі першої зони, м ;
– густина рідини, кг/м3 .
Першу зону поділяють на дві підзони, для яких виконуються умови :
1)
в’язкий підшар,
–
дотичне напруження між шарами рідини
визначається ламінарною течією
= л
, оскільки турбулентна складова дотичного
напруження т
0 , розподіл осереднених в часі
швидкостей підпорядковується залежності
, (6.54)
д
е
у – відстань частинок рідини від
стінки, м.
2)
перехідний шар,
,
дотичне напруження між шарами рідини
дорівнює
= л
+ т,
розподіл швидкостей відхиляється від
закономірності (6.51), оскільки збільшуються
турбулентні напруження т
і їх вплив на структуру шару.
Експериментатори спостерігали турбулентні пульсації скрізь в першій зоні, в тому числі і у в’язкому підшарі.
Друга зона, виконується умова
, (6.55)
і
спостерігається добрий збіг дослідних
даних по розподілу осереднених в часі
швидкостей
з формулою
, (6.56)
яка одержана в припущенні, що по всій товщині логарифмічного підшару дотичне напруження не змінюється і дорівнює = 0 .
Згідно із експериментальними даними для круглих труб = 0,4...0,41 і с = 4,9...5,85.
Логарифмічний
межовий шар труби разом з перехідною
областю і в’язким підшаром утворюють
так звану пристінкову область при
турбулентній течії в трубі. За даними
дослідів, відстань зовнішньої межі цієї
області від стінки, незалежно від числа
Re, завжди стала і складає
,
(r0
– внутрішній радіус труби), в той же час
як товщина в’язкого підшару
і відстань зовнішньої межі перехідного
шару від стінки труби
залежать від числа Re .
Зміна дотичних напружень слабко впливає на структуру поля швидкостей в пристінковій області потоку.
В
зоні
,
тобто
,
спостерігається відхилення швидкості
від логарифмічного закону.
Т. Карманом рекомендована залежність
, (6.57)
де
– осереднена в часі швидкість по осі
труби.
Експериментальні дані описуються степеневими залежностями вигляду
, (6.58)
де (1/n) – величина, що характеризує повноту заповнення епюри швидкостей, і не може вважатись сталою.
При зміні числа Рейнольдса в межах Re = 4103...3106 величина – 1/n = 1/6...1/10.
При 1/n = 1/7 можна отримати формулу Блаузіуса для гладких труб
, (6.59)
де 105 > Re > 2,4 103 .
Коефіцієнт
опору знаходять за емпіричними
залежностями вигляду
:
- область гідравлічно гладких труб: виступи шорсткості прикриті в’язким підшаром і не порушують його цілісності. У цьому випадку шорсткість не впливає на гідравлічні втрати і коефіцієнт тертя визначається за формулою Блаузіуса
; (6.60)
За
даними Альтшуля область
,
коли
;
- область гідравлічно шорсткуватих труб: виступи шорсткуватості набагато вище товщини в’язкого підшару і на гідравлічні втрати впливає лише шорсткість. Тут прийнятна формула Шифринсона
; (6.61)
- перехідна область: висота виступів шорсткості того ж порядку, що і товщина в’язкого підшару. На гідравлічні втрати впливає як число Рейнольдса, так і величина виступів; для розрахунків можна прийняти формулу Альтшуля
. (6.62)
Залежність для визначення значення середньої швидкості по перерізу труби має вигляд
, (6.63)
при
1/n = 1/7 – vср = 0,817
, тобто маємо порівняно рівномірний
розподіл швидкостей.
При турбулентній течії значення коефіцієнта Коріоліса коливається в межах к = 1,0...1,1. При роз’язанні задач часто приймається к 1,0. Для ламінарної течії к = 2,0.
Вищенаведені формули застосовуються для усталеного турбулентного руху після стабілізаційної ділянки з безрозмірною довжиною (l/d)стаб = = 25...40.
Для ламінарної течії довжина стабілізаційної ділянки більша.
Місцеві гідравлічні опори
Ділянки трубопроводів, де течія відрізняється від стабілізованої, розглядаються в розрахунках окремо. Умовно прийнято вважати, що збурення, які вносяться цими ділянками, носять локальний характер і їх вплив враховується коефіцієном місцевих опорів.
Основні види місцевих втрат напору можна умовно розділити на такі групи:
- втрати, які пов’язані зі зміною перерізу потоку (або, що теж саме, його середньої швидкості). Сюди відносяться випадки раптового розширення, звуження. А також поступового розширення або звуження потоку;
- втрати, які викликані зміною напрямку потоку. Сюди відносяться різного роду коліна, косинці, відводи, які використовуються на трубопроводах;
- втрати, які пов’язані з протіканням рідини через арматуру різного типу (вентилі, крани, зворотні клапани, сітки, відбори, дросель-клапани тощо). Тут може відбуватись одночасно зміна швидкості як за величиною, так і за напрямком;
- втрати, які пов’язані з відділенням одної частини потоку від іншої або злиттям двох потоків в один загальний (трійники, хрестовини, отвори в бокових стінах трубопроводів при наявності транзитної витрати).
Які основні причини виникнення місцевих втрат напору в місцевих опорах (Local resistances)?
При розгляді різних видів місцевих опорів насамперед звертає на себе увагу різка зміна спектра течії на ділянках місцевих опорів. З кинематичної точки зору це означає великі зміни місцевих швидкостей як за величиною, так і за напрямком. Стрибкоподібна зміна швидкостей пов’язана з утворенням поверхонь поділу, які розпадаються на вихори з наступним каскадним процесом дисипації енергії в’язкої рідини.
В турбулентних течіях за перепоною ці вихори утворюють відривну область руху з великомасштабними пульсаціями, кінетична енергія яких переходить в пульсації більш малого масштабу, де і відбувається в кінцевому рахунку дисипація енергії. Цими ж причинами обумовлюються втрати енергії при злитті та розділенні потоків. В деяких випадках причинами виникнення місцевих опорів є вторинні течії.
Втрати напору, який витрачений на подолання будь-якого місцевого опору, прийнято оцінювати в частках швидкісного напору, який відповідає середній швидкості безпосередньо за місцевим опором, що розглядається, тобто визначають їх за формулою Вейсбаха
. (6.64)
де – так званий коефіцієнт місцевого опору.
Коефіцієнти різних місцевих опорів (втрат) знаходять, як правило, дослідним шляхом. Таблиці значень цих коефіцієнтів, або емпіричні криві і формули для них, містяться у всіх інженерних довідниках і посібниках з гідравліки [13, 20]. При користуванні довідниками треба звертати увагу на рекомендації щодо визначення швидкісного напору, тобто, яка швидкість приймається в розрахунках – до чи після місцевого опору. Для деяких практично важливих випадків значення коефіцієнтів місцевих опорів вдалось одержати також теоретичним шляхом.
Формула Вейсбаха також застосовується в такому вигляді
. (6.65)
де Рм – втрати тиску в місцевому опорі.
Коефіцієнт місцевих втрат визначається за експериментальними даними. Деякі значення для квадратичної області втрат наведені в табл. Б.2 [ ]. Для деяких випадків є залежності. Так, при раптовому розширенні потоку
, (6.66)
де – коефіцієнт Коріоліса перед розширенням;
при раптовому звуженні потоку
, (6.67)
де D1, D2 – відповідно діаметри труб до і після розширення.
Швидкісний напір v2/(2g) розраховується за швидкістю за місцевим опором.
Місцеві втрати визначаються з рівняння Бернуллі для перерізів до місцевого опору і наприкінці ділянки стабілізації.
Стабілізація потоку за місцевими опорами і їх взаємний вплив
Якщо в трубі кілька місцевих опорів, то втрати напору (тиску) в них варто додавати. Але якщо відстані між опорами відносно невеликі, загальні втрати напору будуть відрізнятись від суми втрат у кожному з них. Справа в тому, що місцевий опір деформує потік, збільшує пульсації, перерозподіляє усереднені швидкості по перерізу і потік після першого місцевого опору не встигає стабілізуватися до іншого опору. Якщо довжина трубопроводу lтр між цими опорами менша довжини ділянки стабілізації lст, то коефіцієнт місцевих опорів розраховується за залежністю
, (6.68)
де – коефіцієнт, що визначається з відповідних діаграм, цю формулу можна використовувати при lтр/lст = 0,15...1,0.
