Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГГД_курс_лекц_1.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Турбулентний потік в круглій трубі. Структура. Розподіл швидкостей. Гідравлічний опір

На рис. 6.5 подана тришарова модель турбулентного потоку в круглій трубі.

В поперечному перерізі турбулентного потоку в круглій трубі згідно з моделлю, що розглядається, виділяють турбулентне ядро потоку і пристінкову область, в якій розглядаються дві зони.

В пристінній області виділяють першу зону, для якої виконується умова

, (6.53)

де – динамічна швидкість, м/с ;

0 – дотичне напруження на стінці труби, Па ;

у – відстань від стінки до межі першої зони, м ;

 – густина рідини, кг/м3 .

Першу зону поділяють на дві підзони, для яких виконуються умови :

1) в’язкий підшар, – дотичне напруження між шарами рідини визначається ламінарною течією  = л , оскільки турбулентна складова дотичного напруження т  0 , розподіл осереднених в часі швидкостей підпорядковується залежності

, (6.54)

д е у – відстань частинок рідини від стінки, м.

2) перехідний шар, , дотичне напруження між шарами рідини дорівнює  = л + т, розподіл швидкостей відхиляється від закономірності (6.51), оскільки збільшуються турбулентні напруження т і їх вплив на структуру шару.

Експериментатори спостерігали турбулентні пульсації скрізь в першій зоні, в тому числі і у в’язкому підшарі.

Друга зона, виконується умова

, (6.55)

і спостерігається добрий збіг дослідних даних по розподілу осереднених в часі швидкостей з формулою

, (6.56)

яка одержана в припущенні, що по всій товщині логарифмічного підшару дотичне напруження не змінюється і дорівнює  = 0 .

Згідно із експериментальними даними для круглих труб  = 0,4...0,41 і с = 4,9...5,85.

Логарифмічний межовий шар труби разом з перехідною областю і в’язким підшаром утворюють так звану пристінкову область при турбулентній течії в трубі. За даними дослідів, відстань зовнішньої межі цієї області від стінки, незалежно від числа Re, завжди стала і складає , (r0 – внутрішній радіус труби), в той же час як товщина в’язкого підшару і відстань зовнішньої межі перехідного шару від стінки труби залежать від числа Re .

Зміна дотичних напружень  слабко впливає на структуру поля швидкостей в пристінковій області потоку.

В зоні , тобто , спостерігається відхилення швидкості від логарифмічного закону.

Т. Карманом рекомендована залежність

, (6.57)

де – осереднена в часі швидкість по осі труби.

Експериментальні дані описуються степеневими залежностями вигляду

, (6.58)

де (1/n) – величина, що характеризує повноту заповнення епюри швидкостей, і не може вважатись сталою.

При зміні числа Рейнольдса в межах Re = 4103...3106 величина – 1/n = 1/6...1/10.

При 1/n = 1/7 можна отримати формулу Блаузіуса для гладких труб

, (6.59)

де 105 > Re > 2,4  103 .

Коефіцієнт опору знаходять за емпіричними залежностями вигляду :

- область гідравлічно гладких труб: виступи шорсткості прикриті в’язким підшаром і не порушують його цілісності. У цьому випадку шорсткість не впливає на гідравлічні втрати і коефіцієнт тертя визначається за формулою Блаузіуса

; (6.60)

За даними Альтшуля область , коли ;

- область гідравлічно шорсткуватих труб: виступи шорсткуватості набагато вище товщини в’язкого підшару і на гідравлічні втрати впливає лише шорсткість. Тут прийнятна формула Шифринсона

; (6.61)

- перехідна область: висота виступів шорсткості того ж порядку, що і товщина в’язкого підшару. На гідравлічні втрати впливає як число Рейнольдса, так і величина виступів; для розрахунків можна прийняти формулу Альтшуля

. (6.62)

Залежність для визначення значення середньої швидкості по перерізу труби має вигляд

, (6.63)

при 1/n = 1/7 – vср = 0,817  , тобто маємо порівняно рівномірний розподіл швидкостей.

При турбулентній течії значення коефіцієнта Коріоліса коливається в межах к = 1,0...1,1. При роз’язанні задач часто приймається к  1,0. Для ламінарної течії к = 2,0.

Вищенаведені формули застосовуються для усталеного турбулентного руху після стабілізаційної ділянки з безрозмірною довжиною (l/d)стаб = = 25...40.

Для ламінарної течії довжина стабілізаційної ділянки більша.

      1. Місцеві гідравлічні опори

Ділянки трубопроводів, де течія відрізняється від стабілізованої, розглядаються в розрахунках окремо. Умовно прийнято вважати, що збурення, які вносяться цими ділянками, носять локальний характер і їх вплив враховується коефіцієном місцевих опорів.

Основні види місцевих втрат напору можна умовно розділити на такі групи:

- втрати, які пов’язані зі зміною перерізу потоку (або, що теж саме, його середньої швидкості). Сюди відносяться випадки раптового розширення, звуження. А також поступового розширення або звуження потоку;

- втрати, які викликані зміною напрямку потоку. Сюди відносяться різного роду коліна, косинці, відводи, які використовуються на трубопроводах;

- втрати, які пов’язані з протіканням рідини через арматуру різного типу (вентилі, крани, зворотні клапани, сітки, відбори, дросель-клапани тощо). Тут може відбуватись одночасно зміна швидкості як за величиною, так і за напрямком;

- втрати, які пов’язані з відділенням одної частини потоку від іншої або злиттям двох потоків в один загальний (трійники, хрестовини, отвори в бокових стінах трубопроводів при наявності транзитної витрати).

Які основні причини виникнення місцевих втрат напору в місцевих опорах (Local resistances)?

При розгляді різних видів місцевих опорів насамперед звертає на себе увагу різка зміна спектра течії на ділянках місцевих опорів. З кинематичної точки зору це означає великі зміни місцевих швидкостей як за величиною, так і за напрямком. Стрибкоподібна зміна швидкостей пов’язана з утворенням поверхонь поділу, які розпадаються на вихори з наступним каскадним процесом дисипації енергії в’язкої рідини.

В турбулентних течіях за перепоною ці вихори утворюють відривну область руху з великомасштабними пульсаціями, кінетична енергія яких переходить в пульсації більш малого масштабу, де і відбувається в кінцевому рахунку дисипація енергії. Цими ж причинами обумовлюються втрати енергії при злитті та розділенні потоків. В деяких випадках причинами виникнення місцевих опорів є вторинні течії.

Втрати напору, який витрачений на подолання будь-якого місцевого опору, прийнято оцінювати в частках швидкісного напору, який відповідає середній швидкості безпосередньо за місцевим опором, що розглядається, тобто визначають їх за формулою Вейсбаха

. (6.64)

де  – так званий коефіцієнт місцевого опору.

Коефіцієнти різних місцевих опорів (втрат) знаходять, як правило, дослідним шляхом. Таблиці значень цих коефіцієнтів, або емпіричні криві і формули для них, містяться у всіх інженерних довідниках і посібниках з гідравліки [13, 20]. При користуванні довідниками треба звертати увагу на рекомендації щодо визначення швидкісного напору, тобто, яка швидкість приймається в розрахунках – до чи після місцевого опору. Для деяких практично важливих випадків значення коефіцієнтів місцевих опорів вдалось одержати також теоретичним шляхом.

Формула Вейсбаха також застосовується в такому вигляді

. (6.65)

де Рм – втрати тиску в місцевому опорі.

Коефіцієнт місцевих втрат  визначається за експериментальними даними. Деякі значення для квадратичної області втрат наведені в табл. Б.2 [ ]. Для деяких випадків є залежності. Так, при раптовому розширенні потоку

, (6.66)

де  – коефіцієнт Коріоліса перед розширенням;

при раптовому звуженні потоку

, (6.67)

де D1, D2 – відповідно діаметри труб до і після розширення.

Швидкісний напір v2/(2g) розраховується за швидкістю за місцевим опором.

Місцеві втрати визначаються з рівняння Бернуллі для перерізів до місцевого опору і наприкінці ділянки стабілізації.

Стабілізація потоку за місцевими опорами і їх взаємний вплив

Якщо в трубі кілька місцевих опорів, то втрати напору (тиску) в них варто додавати. Але якщо відстані між опорами відносно невеликі, загальні втрати напору будуть відрізнятись від суми втрат у кожному з них. Справа в тому, що місцевий опір деформує потік, збільшує пульсації, перерозподіляє усереднені швидкості по перерізу і потік після першого місцевого опору не встигає стабілізуватися до іншого опору. Якщо довжина трубопроводу lтр між цими опорами менша довжини ділянки стабілізації lст, то коефіцієнт місцевих опорів розраховується за залежністю

, (6.68)

де  – коефіцієнт, що визначається з відповідних діаграм, цю формулу можна використовувати при lтр/lст = 0,15...1,0.