2.Димедрол, лоратидин, характеристика.

Димедрол-Н1-гістаміноблокатори(проти алергії). Антигістамінні препарати першого покоління. Димедрол швидко діє і триває має виражений седативний ефект, м-холінолітичну дію. Має подразнювальні властивості.

Використовують при алергічних реакціях,для потенціювання дії анальгетиків і місцево анестезуючих засобах при премедикації.іноді використов. Для лікування хворих на паркінсонізм або блювання під час вагітності.весбулярних розладів.

Лоратидин відноситься до Н1 гістаміноблокаторів антиалергічний препарат який зменшує відчуття свербіння і антиалергічною дією швидко в течении 30 хвилин знімає алергію і діє до 24 годин.

Показання: Кропивниця набряк ківнке сироваткова хвороба алергічний риніт конюктивіт дерматит неінфекційно-алергічна форма бронхіальної астми медикаментозна алергія знімає алергічні реакції на укуси насекомих

3. Омепразол. Група препаратів, фармакологічні властивості, показання застосування.

ЗАСОБИ, ЩО ПРИГНІЧУЮТЬ СЕКРЕЦІЮ ЗАЛОЗ ШЛУНКА

Омепразол пригнічує функцію протонного насоса (Н+, К+, АТФ-ази) парієтальних екзокриноцитів шлунка. Добре абсорбується з травного каналу. Діє тривало (призначають 1 раз на добу). Зв’язується з білками крові. Біотрансфор-мується в кислому середовищі канал ьців парієтальних екзокриноцитів на активний метаболіт сульфонамід. Останній утворює дисульфідний місток з Н1″, К+, АТФ-азою і блокує її активність. Препарат пригнічує базальну і стимульовану секрецію кислоти хлороводневої, пепсину, має гастропро-текторну активність. Показання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, рефлюкс, синдром Золлінгера – Еллісона. Побічна дія: діарея, нудота, кишкова колька, слабкість, головний біль

4. Лікарська залежність (наркоманія), шляхи профілактики.

Значення має зниження рівня морфіноподібних невропептидів, що пов’язано з окупацією опіатних рецепторів морфіном, властивістю морфіну є розвиток морфінізму — хронічного отруєння, що зумовлено поєднанням психічної, фізичної залежності і толерантності. Емоційно позитивна дія морфіну є підґрунтям психічної залежності, хворобливої пристрасті. Морфінізм призводить до тяжких порушень психічного стану, руйнування особистості. Ін’єкції морфіну часто виконуються в нестерильних умовах, внаслідок чого з’являються абсцеси і флегмони. Спостерігаються вегетативні розлади. Знижується рефлекторна збудливість: Хода стає млявою, розвивається інсомнія (безсоння), імпотенція, тяжке виснаження. Лікування і прогноз при морфінізмі ускладнюються тяжким станом абстиненції (синдром утримання), що виникає після спроби відмовитися від введення морфіну або обмежити його кількість. З’являється серцебиття, пітливість, чхання, кашель, підвищується температура тіла, стає хрипким голос, непевною — хода. Загострюються хронічні захворювання (бронхіальна астма, невралгія). Порушується апетит, з’являється блювання, пронос, біль у животі. Хворий худне, стає неспокійним, кричить, стогне, бігає по кімнаті, благає ввести йому морфін. Іноді розвивається загрозливий стан колапсу, що може закінчитись летально. Розвивається потяг до введення лікарських засобів, з’являється агресивність.

Лікування малоефективне складається з психотропних засобів, введення лікарських засобів, що сприяють зменшенню явищ абстиненції (транквілізатори, клофелін, загально зміцнювальні засоби). Після лікування в 65 % випадків через деякий час настає рецидив. Одна з причин пристрасті й абстиненції полягає у зменшенні вмісту енкефалінів і ендорфінів у головному мозку, тобто відбувається механізм негативного зворотного зв’язку: морфін пригнічує звільнення енкефалінів і зникнення їх із синаптичної щілини. Тому раптова відміна морфіну призводить до дефіциту енкефалінів, не компенсованого введенням екзогенного ліганда. Симптоми хвороби припиняються після відновлення процесу утворення природного невромодулятора. Негативні властивості морфіну стимулювали пошуки нових препаратів. Ефективні синтетичні засоби було отримано серед похідних фенантрену, бензоморфану, фенілпіперидину. Невідкладна допомога. Призначають промивання шлунка 0,05 % розчином калію перманганату, що окиснює алкалоїд, вводять вугілля активоване, сорбенти і засоби, що підвищують збудливість дихального центру (інгаляції карбогену — суміші 5-7 % вуглекислоти і 93-95 % кисню, кероване дихання, введення аналептиків). Позитивний вплив мають рефлекторні подразники, що перешкоджають розвитку сопорозного стану (гірчичники, розтирання, холодні обливання). Повторно вводять атропіну сульфат для зниження тонусу парасимпатичної нервової системи і підвищення збудливості дихального центру.Найефективнішими засобами лікування при гострому отруєнні морфіном налоксон