2. 2 Кетамін, тіопентал-натрій. Група препаратів, особливості дії, показання до застосування.

Кетамін - ЗАСІБ ДЛЯ НЕІНГАЛЯЦІЙНОГО НАРКОЗУ. Парентерально,внутрішньовенно. переваги : швидке настання наркотичного сну, слабко виражена стадія збудження, як правило, відсутність нудоти і блювання, безпечність для оточуючих: препарати не є вибухонебезпечними, не забруднюють повітря операційної, можна використ для комбінованого наркозу. Недоліком є утруднення контролю за його глибиною і тривалістю. а) короткочасної дії (до 10-15 хв) — кетаміну гідрохлорид,

б) середньої тривалості (20-50 хв) — тіопентал-натрій, гексенал; Кетаміну гідрохлорид препарат феніллідинового ряду. ФАРМАКОДИНАМІКА. Після введення одноразової дози розвивається стан наркозу — повна анальгезія у поєднанні з амнезією. Міорелаксація слабко виражена,. Ковтальний, гортанний, кашльовий рефлекси зберігаються і навіть посилюються. Препарат дещо підвищує артеріальний тиск, збільшує кількість серцевих скорочень. Може спостерігатись caлівація. Підвищується внутрішньоочний і і внутрішньочерепний тиск. Ритм дихальних рухів і просвіт бронхіол не змінюються. Під час введення у наркоз і виходу з нього можуть виникати марення, галюцинації і неприємні сновидіння. Анальгезія після наркозу спостерігається протягом 6-8 год. Механізм основних клінічних проявів дії кетаміну такий: 1. Анальгезуюча дія агоніста ц-опіатних

2. Гіппогенна дія, що викликає розвиток наркотичного сну і після наркозної амнезії зумовлена холіно-блокуючими

3. Збудження системи кровообігу. 4. Психотоміметична

Показання: короткочасні операції, що не потребують релаксації м’язів. (При операціях тривалістю понад 10-15 хв слід застосовувати м язові релаксанти; під час тривалих операцій потрібно комбінувати з іншими засобами для наркозу.) Побічну дію кетаміну можна зменшити введенням бензодіазепінових транквілізаторів, барбітуратів, невролептиків і агоніста пресинаптичних гальмівних а-адре-норецепторів — клофеліну.

Тіопентал-натрій є похідними барбітурової кислоти, які мають чітку наркозну дію із слабкою анальгезією. їх натрієві солі розчинні у воді, але розчини через 2-4 год гідролізуються, тому їх готують безпосередньо перед введенням. Швидке настання наркозу. Короткочасність наркотичної дії тіопентал-натрію (20-40 хв) зумовлена швидким руйнуванням їх у печінці. ФАРМАКОДИНАМІКА. Наркоз настає протягом 1-2 хв після дрімоти і глибокого сну. Спочатку втрачається свідомість, потім знижується рефлекторна дія і м’язовий тонус. Рефлекс з рогівки зберігається до стадії глибокого хірургічного наркозу. Знижується швидкість метаболізму в тканинах мозку, мозковий кровообіг, внутрішньочерепний тиск, зменшується потреба тканин у кисні. тіопентал-натрій пригнічує центр дихання, судиноруховий центр і серце, але сенсибілізації міокарда до катехоламінів не викликає. Швидке введення препаратів може призвести до значної артеріальної гіпотензії та аритмії, слід застосовувати обережно у хворих з патологією серця. Анестезія із застосуванням барбітуратів протипоказана хворим з недостатністю печінки і нирок, у стані шоку, хворим з бронхіальною астмою в анамнезі. Ці засоби не можна застосовувати, якщо немає апаратури для штучної вентиляції легень. 3. Преднізалон. Група препаратів, показання. Синтетичний глюкокортикоїдний лікарський препарат середньої сили. Пригнічує функції лейкоцитів і тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів в область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Зменшує проникність капілярів, обумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів і утворення колагену. Для прийому всередину: ревматизм; ревматоїдний артрит; дерматоміозит; вузликовий періартеріїт; склеродермія; хвороба Бехтерева; бронхіальна астма, астматичний статус; гострі і хронічні алергічні захворювання; хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз, адреногенітальний синдром; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдному нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, свербець, себорейний дерматит, червоний вовчак, еритродермія, алопеція.

Для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення: Шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, кардіогенний) при неефективності ін терапії. Алергічні реакції (гострі, важкі форми), гемотрансфузійних шок, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції. Набряк мозку (в тому числі на фоні пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови). Бронхіальна астма (важка форма), астматичний статус. Системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит). Гостра надниркова недостатність. Тиреотоксичний криз. Гострий гепатит, печінкова кома. Отруєння припікальними рідинами (зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).