- •1.Проблема определения статуса сравнительного правознавства.
- •2. Основні критерії науковості порівняльного правознавства.
- •3.. Основні способи обґрунтування науковості порівняльного правознавства.
- •4. . Основні підходи до визначення предмету порівняльного правознавства, та їх критична оцінка.
- •5. . Предмет порівняльного правознавства і порівняно-правових досліджень.
- •7. Основні актуальні напрями порівняно-правових досліджень.
- •8. Мета і завдання порівняльного правознавства.
- •9. Функції порівняльного правознавства
- •11. Основні етапи становлення і розвитку порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •10. Концептуальна і практична необхідність порівняльного правознавства.
- •12. Особливості основних шкіл порівняльного правознавства Західної Європи та сша у хіх-хх ст.
- •13. Міжнародні центри порівняльного правознавства.
- •14. Історія порівняльного правознавства в Україні: загальна характеристика основних етапів.
- •15. Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Україні в хiх – початку хх ст.
- •16. Порівняльне правознавство в радянській Україні.
- •17. Порівняльне правознавство в сучасній Україні: проблеми і перспективи.
- •18. Система та структура порівняльного правознавства: основні доктринальні підходи.
- •19. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.
- •20. Співвідношення порівняльного правознавства з іншими компаративістськими соціально-гуманітарними дисциплінами.
- •21. Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •22. Методологічні принципи порівняно-правових досліджень.
- •23. Порівняно-правовий підхід, порівняльно-правовий метод, порівняння – характеристика та співвідношення понять.
- •24. Види порівняння.
- •25. Методологічні підходи, що використовуються в порівняноправових дослідженнях.
- •26. Методи, що використовуються в порівняно-правових дослідженнях.
- •27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
- •28. Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.
- •29. Причини необхідності здійснення класифікації правових систем.
- •30. Поняття, компоненти і різновиди правової системи.
- •31. Критерії і фактори класифікації правових систем.
- •32. Огляд класифікації правових систем.
- •33. Основні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •34. Рецепція римського права і його значення для романогерманського права.
- •35. Особливості романо-германської правової сім'ї.
- •36. Джерела та структура романо-германського права.
- •37. Романська і германська групи: спільні та відмінні риси.
- •38. Особливості англо-американської правової сім’ї.
- •39. Етапи формування англійського права.
- •40. Загальне право і право справедливості в Англії.
- •41. Особливості правової системи сша.
- •43. Прецедент, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •44. Законодавство, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
- •46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
- •47. Загальна характеристика скандинавської (північноєвропейської) правової сім'ї.
- •48. Релігійні правові системи: характерні риси, основні підтипи.
- •49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
- •50. Індуське право і право сучасної Індії.
- •51. Іудейське (єврейське) право (особливості, джерела).
- •52. Іудейське (єврейське) право і право сучасного Ізраїлю.
- •53. Становлення і розвиток ісламської правової системи.
- •54. Особливості і джерела ісламського права.
- •55. Класичне ісламське право і право сучасних мусульманських держав.
- •57. Далекосхідна правова сім'я: загальна характеристика.
- •58. Загальна характеристика китайського права.
- •59. Загальна характеристика правової системи Японії.
- •60. Загальна характеристика африканського звичаєвого права.
- •61. Особливості права суверенних африканських держав.
- •62. Соціалістична правова сім’я: специфічні риси, сучасний стан.
- •63. Правові системи на пострадянському просторі: тенденції розвитку.
- •64. Місце правової системи України на правовій карті світу.
- •65. Основні тенденції правового розвитку у світі, що глобалізується.
- •66. Публічне право і приватне право в порівняно-правовому ракурсі: співвідношення їх в різних правових системах.
- •67. Звичай і звичаєве право: використання в різних правових системах.
- •68. Відносність та множинність класифікації національних правових систем.
- •70. Конвергенція правових систем: прояви у сучасному світі.
- •71. Уніфікація та гармонізація, як форми взаємодії сучасних правових систем.
- •72. Запозичення досягнень інших правових систем і його межі.
- •73. Універсальне (світове) право: наскільки воно можливе?
- •74. Правова інтеграція: можливості і межі.
- •75. Європейське право і право Європейського Союзу. Поняття загальноєвропейського правового простору.
- •76. Структура права в різних правових сім'ях.
- •77. Характер праворозуміння в різних правових сім'ях.
- •78. Особливості правової культури в різних правових сім'ях.
- •79. Основні концепції прав людини: універсалізація і регіоналізм.
- •80. Значення доктрини в різних правових сім'ях
- •81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
- •82. Суд в різних правових системах.
- •83. Міжнародне право і національні правові системи: питання співвідношення і взаємодії.
- •84. Міжнародне публічне право, міжнародне приватне право та порівняльне правознавство: особливості взаємодії.
- •85. Західне право і його традиції.
- •86. Право єс і західноєвропейські правові сім'ї.
- •87. Право єс і національні правові системи держав-членів.
- •88. Поняття змішаних (гібридних) правових систем, їх особливості.
- •89. Постколоніальні правові системи: особливості визначення їх місця на правовій карті світу.
- •90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
- •91. Проблема класифікації правових систем на пострадянському просторі.
- •92. Зміни в романо-германському та англійському праві, обумовленні процесами європейської інтеграції.
- •93. Співвідношення порівняльного правознавства і порівняльного державознавства.
- •94. Роль вестернізації права у формуванні сучасної правової карти світу.
- •95. Особливості систематизації законодавства в різних правових системах.
- •96. Проблема розширення методологічного арсеналу порівняльного правознавства
45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
Латиноамериканское право возникло на основе традиций и обычаев коренного населения, проживающего на территории Латинской Америки, и развивалось под влиянием романо-германского права, а также американского права. Латиноамериканское право, также как и романо-германское право — это кодифицированное право, причем кодексы построены по европейским образцам с учетом национальных особенностей.
сферы публичного права, особенно конституционного права, то оно построено по образцу правовой системы США. Это проявляется в том, что конституции этих государств заимствовали американскую форму правления, т.'е. президентскую республику, и другие государственные институты
функционирования судебной системы государств Латинской Америки также заимствованы из правовой системы США, что особо проявляется в деятельности и структуре верховных судов этих государств. Однако, судебный прецедент в системе источников права в правовых системах этих государств не выступает в качестве основного источника, аналогично американскому праву.
В государствах Латинской Америки традиционно армия рассматривалась в качестве единственного гаранта стабильности государственноправовой жизни и эффективного средства разрешения социально- экономических конфликтов общества, особенно в период острых политических кризисов.
46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
Государства Латинской Америки во многом сближает историческое прошлое, страны некогда были колониальными территориями.
Сближающих факторов горазда больше, чем в иных частях света: религия, язык (испанский, португальский), схожие национальные традиции, этническая память о борьбе с колонистами.
Однако наиболее мощным фактором является – экономический. В данном случае высока роль ОАГ, НАФТА, МЕРКОСУР.
Организация американских государств (ОАГ) постоянно усиливает свое влияние в процессах политической и экономической интеграции в Западном полушарии. Поэтому статус постоянного наблюдателя в ней, который РФ приобрела в 1992 г., расширяет возможности российского сотрудничества со странами Латинской Америки на многосторонней основе, хотя Вашингтон делает все от него зависящее, чтобы эти возможности ограничить. Почти полувековой опыт работы ОАГ при наличии доброй воли лидеров Российской Федерации и ближнего зарубежья может вполне пригодиться для организации деятельности СНГ.
НАФТА — Североамериканская ассоциация свободной торговли создана в 1992 г. В нее вошли США, Канада и Мексика. Предполагалось, что к 2005 г. в нее войдут все страны континента от Аляски до Огненной Земли, но слишком «разные весовые категории» оказались у стран — участниц проекта, и создание самого большого общего рынка застопорилось. Об этом говорилось на встрече лидеров американского континента в начале XXI в. в Ванкувере. Можно полагать, что влияние НАФТА на расстановку сил в мировой геополитике (прежде всего через экономику) будет возрастать.
МЕРКОСУР создана в 1991 г. Первоначально в нее вошли Бразилия, Аргентина, Парагвай и Уругвай. Присоединение к группе в 1996 г. Чили значительно изменило ее геополитический облик: она вышла в Тихоокеанский регион, возросли ее политические и экономические возможности, потенциал противостояния мегаблокам. В перспективе МЕРКОСУР и «союз четырех» (Россия, Белоруссия, Казахстан, Украина), если он состоится, могут объединить усилия для совместного противостояния на севере континента и в Тихоокеанском бассейне.
Пока что РФ и латиноамериканские государства находятся вне интеграционных процессов в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Их стремление активно войти в АТР может стать хорошей основой для взаимной поддержки, совместных действий. Для этого предприняты некоторые ходы: Россия, Мексика, Чили и Перу являются членами Совета тихоокеанского экономического сотрудничества. Совет объединяет представителей правительственных, научных и деловых кругов и может служить хорошим инструментом для разработки и реализации совместных проектов. Кроме того, Мексика и Чили как члены Ассоциации азиатско-тихоокеанского экономического сотрудничества (АТЭС) заняли нейтральную позицию при вступлении России в эту организацию свободной торговли и инвестиций.
