- •1.Проблема определения статуса сравнительного правознавства.
- •2. Основні критерії науковості порівняльного правознавства.
- •3.. Основні способи обґрунтування науковості порівняльного правознавства.
- •4. . Основні підходи до визначення предмету порівняльного правознавства, та їх критична оцінка.
- •5. . Предмет порівняльного правознавства і порівняно-правових досліджень.
- •7. Основні актуальні напрями порівняно-правових досліджень.
- •8. Мета і завдання порівняльного правознавства.
- •9. Функції порівняльного правознавства
- •11. Основні етапи становлення і розвитку порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •10. Концептуальна і практична необхідність порівняльного правознавства.
- •12. Особливості основних шкіл порівняльного правознавства Західної Європи та сша у хіх-хх ст.
- •13. Міжнародні центри порівняльного правознавства.
- •14. Історія порівняльного правознавства в Україні: загальна характеристика основних етапів.
- •15. Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Україні в хiх – початку хх ст.
- •16. Порівняльне правознавство в радянській Україні.
- •17. Порівняльне правознавство в сучасній Україні: проблеми і перспективи.
- •18. Система та структура порівняльного правознавства: основні доктринальні підходи.
- •19. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.
- •20. Співвідношення порівняльного правознавства з іншими компаративістськими соціально-гуманітарними дисциплінами.
- •21. Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •22. Методологічні принципи порівняно-правових досліджень.
- •23. Порівняно-правовий підхід, порівняльно-правовий метод, порівняння – характеристика та співвідношення понять.
- •24. Види порівняння.
- •25. Методологічні підходи, що використовуються в порівняноправових дослідженнях.
- •26. Методи, що використовуються в порівняно-правових дослідженнях.
- •27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
- •28. Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.
- •29. Причини необхідності здійснення класифікації правових систем.
- •30. Поняття, компоненти і різновиди правової системи.
- •31. Критерії і фактори класифікації правових систем.
- •32. Огляд класифікації правових систем.
- •33. Основні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •34. Рецепція римського права і його значення для романогерманського права.
- •35. Особливості романо-германської правової сім'ї.
- •36. Джерела та структура романо-германського права.
- •37. Романська і германська групи: спільні та відмінні риси.
- •38. Особливості англо-американської правової сім’ї.
- •39. Етапи формування англійського права.
- •40. Загальне право і право справедливості в Англії.
- •41. Особливості правової системи сша.
- •43. Прецедент, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •44. Законодавство, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
- •46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
- •47. Загальна характеристика скандинавської (північноєвропейської) правової сім'ї.
- •48. Релігійні правові системи: характерні риси, основні підтипи.
- •49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
- •50. Індуське право і право сучасної Індії.
- •51. Іудейське (єврейське) право (особливості, джерела).
- •52. Іудейське (єврейське) право і право сучасного Ізраїлю.
- •53. Становлення і розвиток ісламської правової системи.
- •54. Особливості і джерела ісламського права.
- •55. Класичне ісламське право і право сучасних мусульманських держав.
- •57. Далекосхідна правова сім'я: загальна характеристика.
- •58. Загальна характеристика китайського права.
- •59. Загальна характеристика правової системи Японії.
- •60. Загальна характеристика африканського звичаєвого права.
- •61. Особливості права суверенних африканських держав.
- •62. Соціалістична правова сім’я: специфічні риси, сучасний стан.
- •63. Правові системи на пострадянському просторі: тенденції розвитку.
- •64. Місце правової системи України на правовій карті світу.
- •65. Основні тенденції правового розвитку у світі, що глобалізується.
- •66. Публічне право і приватне право в порівняно-правовому ракурсі: співвідношення їх в різних правових системах.
- •67. Звичай і звичаєве право: використання в різних правових системах.
- •68. Відносність та множинність класифікації національних правових систем.
- •70. Конвергенція правових систем: прояви у сучасному світі.
- •71. Уніфікація та гармонізація, як форми взаємодії сучасних правових систем.
- •72. Запозичення досягнень інших правових систем і його межі.
- •73. Універсальне (світове) право: наскільки воно можливе?
- •74. Правова інтеграція: можливості і межі.
- •75. Європейське право і право Європейського Союзу. Поняття загальноєвропейського правового простору.
- •76. Структура права в різних правових сім'ях.
- •77. Характер праворозуміння в різних правових сім'ях.
- •78. Особливості правової культури в різних правових сім'ях.
- •79. Основні концепції прав людини: універсалізація і регіоналізм.
- •80. Значення доктрини в різних правових сім'ях
- •81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
- •82. Суд в різних правових системах.
- •83. Міжнародне право і національні правові системи: питання співвідношення і взаємодії.
- •84. Міжнародне публічне право, міжнародне приватне право та порівняльне правознавство: особливості взаємодії.
- •85. Західне право і його традиції.
- •86. Право єс і західноєвропейські правові сім'ї.
- •87. Право єс і національні правові системи держав-членів.
- •88. Поняття змішаних (гібридних) правових систем, їх особливості.
- •89. Постколоніальні правові системи: особливості визначення їх місця на правовій карті світу.
- •90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
- •91. Проблема класифікації правових систем на пострадянському просторі.
- •92. Зміни в романо-германському та англійському праві, обумовленні процесами європейської інтеграції.
- •93. Співвідношення порівняльного правознавства і порівняльного державознавства.
- •94. Роль вестернізації права у формуванні сучасної правової карти світу.
- •95. Особливості систематизації законодавства в різних правових системах.
- •96. Проблема розширення методологічного арсеналу порівняльного правознавства
81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
Структура права, а также специфические институты разных правовых систем являются следующими правовыми критериями классификации правовых систем. Структура права отражает наличие определенных уровней изложения правового материала в рамках правовых отраслей, институтов и норм. Данный критерий придает классификации правовых систем объективный характер. Например, стержнем структуры романо-германского права является деление права на публичное и частное права. Данное положение может служить критерием для отнесения национальных правовых систем к данной правовой семье. Например, специфическим институтом исламского права является институт вакфа[128], а индусского права — институт священной собственности[129], романо-германского права — обязательственное право.
---Вакуф (вакф, араб. وقف, множ. араб. أوقاف, аукаф; тур. vakıf: остановка, приостановление, удержание) — в мусульманском праве имущество, переданное государством или отдельным лицом на религиозные или благотворительные цели. В вакуф может входить как недвижимое, так и движимое неотчуждаемое имущество, но лишь приносящее пользу (доход) и нерасходуемое (например, в вакуф не могут быть переданы деньги). Посвящающий своё имущество в вакуф называется учредителем вакуфа. Законный вакуф, основанный на мусульманском праве, предполагал полную утрату учредителем прав на переданное имущество.
Обычный вакуф (в отличие от законного, называвшийся вакфалет) закреплял за потомками учредителя право получения части дохода от вакуфа.
-----В индусскому праву существовало понятие "священного обязательства". К ним, прежде всего, относился обязанность управляющего, сонаследников выплачивать свои долги и долги предков по мужской линии. Но потомки могли избежать ответственности за те долги, которые были "порочными", "грязными", то есть которые предусматривали аморальные, незаконные цели (например, долги, возникшие в результате содержания любовницы, приобретение алкогольных напитков).
Обязательственное право — подотрасль гражданского права, совокупность правовых норм, закрепляющих и регулирующих отношения по поводу обязательств между кредиторами и должниками.
82. Суд в різних правових системах.
структура судебных систем состоит из высшего и низового звеньев судов, общих и специальных судов. В качестве высшего органа судейского сообщества в разных постсоветских государствах вступают различные инстанции. Например, в Армении таким органом является Совет правосудия, который возглавляет Президент Республики
Судебная система США является двухуровневой: она включает систему федеральных судов, а также судебные системы 50 штатов, федерального округа Колумбия и четырех зависимых территорий. Суды каждой из систем действуют по отношению друг к другу относительно самостоятельно и независимо. Высшая судебная инстанция в Соединенном Королевстве — Палата лордов. Она принимает к рассмотрению апелляции, главным образом, на постановления по гражданским и уголовным делам, вынесенные апелляционными инстанциями Англии и Уэльса, а также (только по гражданским делам) — Шотландии. Судебная система Англии состоит из высшего и низового звена судебных органов. К категории высшего звена судебных органов относятся Верховный суд Англии и Уэльса возглавляется лорд-канцлером. Он включает в себя три самостоятельных судебных учреждения — Апелляционный суд, Высокий суд и Суд короны. К низовому звену судебных органов Англии относятся суды графств и магистратские суды Суды графств являются основными органами гражданского правосудия, рассматривающие по первой инстанции около 90% гражданских дел. Магистратские суды рассматривают в суммарном порядк основную массу уголовных дел (до 98% в год).
В правовых системах романо-германского права суды разделяются по инстанциям либо по отраслям материального права. Дела, связанные с правонарушениями, являются основным предметом деятельности конкретного суда (например, административных судов Франции). В структуре судебных систем этих государств существуют несколько верховных судов. Так, например, во Франции действуют три верховных суда: Верховный суд общей юрисдикции, Верховный административный суд и Верховный конституционный суд. В Германии существуют шесть верховных судов, т.е. Федеральный конституционный суд и пять отраслевых верховных судов.
