- •1.Проблема определения статуса сравнительного правознавства.
- •2. Основні критерії науковості порівняльного правознавства.
- •3.. Основні способи обґрунтування науковості порівняльного правознавства.
- •4. . Основні підходи до визначення предмету порівняльного правознавства, та їх критична оцінка.
- •5. . Предмет порівняльного правознавства і порівняно-правових досліджень.
- •7. Основні актуальні напрями порівняно-правових досліджень.
- •8. Мета і завдання порівняльного правознавства.
- •9. Функції порівняльного правознавства
- •11. Основні етапи становлення і розвитку порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •10. Концептуальна і практична необхідність порівняльного правознавства.
- •12. Особливості основних шкіл порівняльного правознавства Західної Європи та сша у хіх-хх ст.
- •13. Міжнародні центри порівняльного правознавства.
- •14. Історія порівняльного правознавства в Україні: загальна характеристика основних етапів.
- •15. Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Україні в хiх – початку хх ст.
- •16. Порівняльне правознавство в радянській Україні.
- •17. Порівняльне правознавство в сучасній Україні: проблеми і перспективи.
- •18. Система та структура порівняльного правознавства: основні доктринальні підходи.
- •19. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.
- •20. Співвідношення порівняльного правознавства з іншими компаративістськими соціально-гуманітарними дисциплінами.
- •21. Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •22. Методологічні принципи порівняно-правових досліджень.
- •23. Порівняно-правовий підхід, порівняльно-правовий метод, порівняння – характеристика та співвідношення понять.
- •24. Види порівняння.
- •25. Методологічні підходи, що використовуються в порівняноправових дослідженнях.
- •26. Методи, що використовуються в порівняно-правових дослідженнях.
- •27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
- •28. Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.
- •29. Причини необхідності здійснення класифікації правових систем.
- •30. Поняття, компоненти і різновиди правової системи.
- •31. Критерії і фактори класифікації правових систем.
- •32. Огляд класифікації правових систем.
- •33. Основні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •34. Рецепція римського права і його значення для романогерманського права.
- •35. Особливості романо-германської правової сім'ї.
- •36. Джерела та структура романо-германського права.
- •37. Романська і германська групи: спільні та відмінні риси.
- •38. Особливості англо-американської правової сім’ї.
- •39. Етапи формування англійського права.
- •40. Загальне право і право справедливості в Англії.
- •41. Особливості правової системи сша.
- •43. Прецедент, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •44. Законодавство, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
- •46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
- •47. Загальна характеристика скандинавської (північноєвропейської) правової сім'ї.
- •48. Релігійні правові системи: характерні риси, основні підтипи.
- •49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
- •50. Індуське право і право сучасної Індії.
- •51. Іудейське (єврейське) право (особливості, джерела).
- •52. Іудейське (єврейське) право і право сучасного Ізраїлю.
- •53. Становлення і розвиток ісламської правової системи.
- •54. Особливості і джерела ісламського права.
- •55. Класичне ісламське право і право сучасних мусульманських держав.
- •57. Далекосхідна правова сім'я: загальна характеристика.
- •58. Загальна характеристика китайського права.
- •59. Загальна характеристика правової системи Японії.
- •60. Загальна характеристика африканського звичаєвого права.
- •61. Особливості права суверенних африканських держав.
- •62. Соціалістична правова сім’я: специфічні риси, сучасний стан.
- •63. Правові системи на пострадянському просторі: тенденції розвитку.
- •64. Місце правової системи України на правовій карті світу.
- •65. Основні тенденції правового розвитку у світі, що глобалізується.
- •66. Публічне право і приватне право в порівняно-правовому ракурсі: співвідношення їх в різних правових системах.
- •67. Звичай і звичаєве право: використання в різних правових системах.
- •68. Відносність та множинність класифікації національних правових систем.
- •70. Конвергенція правових систем: прояви у сучасному світі.
- •71. Уніфікація та гармонізація, як форми взаємодії сучасних правових систем.
- •72. Запозичення досягнень інших правових систем і його межі.
- •73. Універсальне (світове) право: наскільки воно можливе?
- •74. Правова інтеграція: можливості і межі.
- •75. Європейське право і право Європейського Союзу. Поняття загальноєвропейського правового простору.
- •76. Структура права в різних правових сім'ях.
- •77. Характер праворозуміння в різних правових сім'ях.
- •78. Особливості правової культури в різних правових сім'ях.
- •79. Основні концепції прав людини: універсалізація і регіоналізм.
- •80. Значення доктрини в різних правових сім'ях
- •81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
- •82. Суд в різних правових системах.
- •83. Міжнародне право і національні правові системи: питання співвідношення і взаємодії.
- •84. Міжнародне публічне право, міжнародне приватне право та порівняльне правознавство: особливості взаємодії.
- •85. Західне право і його традиції.
- •86. Право єс і західноєвропейські правові сім'ї.
- •87. Право єс і національні правові системи держав-членів.
- •88. Поняття змішаних (гібридних) правових систем, їх особливості.
- •89. Постколоніальні правові системи: особливості визначення їх місця на правовій карті світу.
- •90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
- •91. Проблема класифікації правових систем на пострадянському просторі.
- •92. Зміни в романо-германському та англійському праві, обумовленні процесами європейської інтеграції.
- •93. Співвідношення порівняльного правознавства і порівняльного державознавства.
- •94. Роль вестернізації права у формуванні сучасної правової карти світу.
- •95. Особливості систематизації законодавства в різних правових системах.
- •96. Проблема розширення методологічного арсеналу порівняльного правознавства
9. Функції порівняльного правознавства
Функции сравнительного правоведения можно условно разделить на две большие группы.
1. Теоретические функции, обеспечивающие качественный рост в развитии не только сравнительно-правового, но и всего юридического знания в целом. Данные функции обеспечивают теоретическое осмысление закономерностей происхождения и эволюции правовых систем, способствует изучению не только национального права, но и определению его места в системе правовых семей. Реализация теоретических функций способствует развитию теоретических основ сравнительного правоведения, что является вкладом в развитие юридической науки в целом.
2. Практические функции сравнительного правоведения направлены как на выполнение конкретных задач правовой практики, возникающие перед различными правовыми системами отдельно, так и перед целыми правовыми семьями. Реализация этих функций способствует гармонизации и унификации правовых норм национальных правовых систем, разработке нормативно-правовых актов с учетом зарубежного опыта и др.
Основными функциями сравнительного правоведения, входящих в вышеупомянутые группы, есть такие.
Гносеологическая функция выражается в том, что любая юридическая наука направлена на познание окружающего мира. Она познает государство, право и другие государственно-правовые явления, получает о них необходимые знания, объясняет их с научных позиций. Этого можно достичь путем их изучения в связи с другими явлениями, которые формируют социальную жизнь. Сравнительное правоведение изучает правовые системы, связывая его с такими цивилизационными явлениями, как культура, религия, политика, идеология, традиции и др.
Методологическая функция сравнительного правоведения выражается в том, что в рамках данной науки нарабатывается большой методологический потенциал, необходимый для проведения сравнительно-правовых исследований. Поскольку осуществление сравнительно-правовых исследований является необходимым условием при изучении объектов и предметов разных наук, то произведенный методологический арсенал в рамках сравнительного правоведения играет важную роль в этом процессе. В частности, сравнительно-правовой метод получает дальнейшее развитие, благодаря чему обеспечивается результативность сравнительно-правовых исследований. Это способствует успешному проведению в рамках различных правовых наук сравнительно-правовых исследований, которые становятся более контрастными и яркими, поскольку в этот процесс включаются и дополнительные факторы.
Интеграционная функция сравнительного правоведения, то есть функция оптимизации развития национальных правовых систем, обусловленная курсом государства или государств, межгосударственных объединений на сближение правовых систем с помощью гармонизации национальных законодательств и унификации правовых норм. В этих случаях критериям сравнения и оценки национальных законодательств служат признание общих интересов государств в согласованном правовом регулировании, поиск и определение объектов такого регулирования, выявление различий в национальных законодательствах и возможных средств их преодоления. Сравнительное правоведение вырабатывает рекомендации, направленные на совершенствование государственно-правового строительства, законодательства, юридической прак-тики и т.д., тем самым обеспечивает успешность и результативность интеграционных процессов.
Функция деидеологизации правовых доктрин и теорий, направленных на изучение правовых систем, предполагает объективный научный подход к изучению основных государственно-правовых явлений в рамках сравнительного правоведения и беспристрастное отношение к ним в зависимости от политических и идеологических взглядов и интересов. Реализация данной функции обеспечивает объектовую изучения правовой панорамы мира.
Воспитательная функция приводит к развитию правосознания и правовой культуры, вследствие чего правовое мышление рассматривается как важный рычаг переключения общественного сознания на общецивилизационные ориентиры. Реализация данной функции способствует уважительному отношению к «чужому» права, восприятию его наравне с национальным правом как составляющей правовой панорамы мира.
Образовательная функция реализуется через преподавание сравнительного правоведения как необходимого компонента подготовки современных специалистов в различных отраслях правовой науки. Широкое распространение сравнительного правоведения и ввести его в учебную программу юридических вузов сегодня отражает, с одной стороны, уровень его развития как самостоятельной юридической науки, а с другой - настоятельную необходимость практического применения результатов его достижений.
