- •1.Проблема определения статуса сравнительного правознавства.
- •2. Основні критерії науковості порівняльного правознавства.
- •3.. Основні способи обґрунтування науковості порівняльного правознавства.
- •4. . Основні підходи до визначення предмету порівняльного правознавства, та їх критична оцінка.
- •5. . Предмет порівняльного правознавства і порівняно-правових досліджень.
- •7. Основні актуальні напрями порівняно-правових досліджень.
- •8. Мета і завдання порівняльного правознавства.
- •9. Функції порівняльного правознавства
- •11. Основні етапи становлення і розвитку порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •10. Концептуальна і практична необхідність порівняльного правознавства.
- •12. Особливості основних шкіл порівняльного правознавства Західної Європи та сша у хіх-хх ст.
- •13. Міжнародні центри порівняльного правознавства.
- •14. Історія порівняльного правознавства в Україні: загальна характеристика основних етапів.
- •15. Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Україні в хiх – початку хх ст.
- •16. Порівняльне правознавство в радянській Україні.
- •17. Порівняльне правознавство в сучасній Україні: проблеми і перспективи.
- •18. Система та структура порівняльного правознавства: основні доктринальні підходи.
- •19. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.
- •20. Співвідношення порівняльного правознавства з іншими компаративістськими соціально-гуманітарними дисциплінами.
- •21. Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •22. Методологічні принципи порівняно-правових досліджень.
- •23. Порівняно-правовий підхід, порівняльно-правовий метод, порівняння – характеристика та співвідношення понять.
- •24. Види порівняння.
- •25. Методологічні підходи, що використовуються в порівняноправових дослідженнях.
- •26. Методи, що використовуються в порівняно-правових дослідженнях.
- •27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
- •28. Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.
- •29. Причини необхідності здійснення класифікації правових систем.
- •30. Поняття, компоненти і різновиди правової системи.
- •31. Критерії і фактори класифікації правових систем.
- •32. Огляд класифікації правових систем.
- •33. Основні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •34. Рецепція римського права і його значення для романогерманського права.
- •35. Особливості романо-германської правової сім'ї.
- •36. Джерела та структура романо-германського права.
- •37. Романська і германська групи: спільні та відмінні риси.
- •38. Особливості англо-американської правової сім’ї.
- •39. Етапи формування англійського права.
- •40. Загальне право і право справедливості в Англії.
- •41. Особливості правової системи сша.
- •43. Прецедент, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •44. Законодавство, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
- •46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
- •47. Загальна характеристика скандинавської (північноєвропейської) правової сім'ї.
- •48. Релігійні правові системи: характерні риси, основні підтипи.
- •49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
- •50. Індуське право і право сучасної Індії.
- •51. Іудейське (єврейське) право (особливості, джерела).
- •52. Іудейське (єврейське) право і право сучасного Ізраїлю.
- •53. Становлення і розвиток ісламської правової системи.
- •54. Особливості і джерела ісламського права.
- •55. Класичне ісламське право і право сучасних мусульманських держав.
- •57. Далекосхідна правова сім'я: загальна характеристика.
- •58. Загальна характеристика китайського права.
- •59. Загальна характеристика правової системи Японії.
- •60. Загальна характеристика африканського звичаєвого права.
- •61. Особливості права суверенних африканських держав.
- •62. Соціалістична правова сім’я: специфічні риси, сучасний стан.
- •63. Правові системи на пострадянському просторі: тенденції розвитку.
- •64. Місце правової системи України на правовій карті світу.
- •65. Основні тенденції правового розвитку у світі, що глобалізується.
- •66. Публічне право і приватне право в порівняно-правовому ракурсі: співвідношення їх в різних правових системах.
- •67. Звичай і звичаєве право: використання в різних правових системах.
- •68. Відносність та множинність класифікації національних правових систем.
- •70. Конвергенція правових систем: прояви у сучасному світі.
- •71. Уніфікація та гармонізація, як форми взаємодії сучасних правових систем.
- •72. Запозичення досягнень інших правових систем і його межі.
- •73. Універсальне (світове) право: наскільки воно можливе?
- •74. Правова інтеграція: можливості і межі.
- •75. Європейське право і право Європейського Союзу. Поняття загальноєвропейського правового простору.
- •76. Структура права в різних правових сім'ях.
- •77. Характер праворозуміння в різних правових сім'ях.
- •78. Особливості правової культури в різних правових сім'ях.
- •79. Основні концепції прав людини: універсалізація і регіоналізм.
- •80. Значення доктрини в різних правових сім'ях
- •81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
- •82. Суд в різних правових системах.
- •83. Міжнародне право і національні правові системи: питання співвідношення і взаємодії.
- •84. Міжнародне публічне право, міжнародне приватне право та порівняльне правознавство: особливості взаємодії.
- •85. Західне право і його традиції.
- •86. Право єс і західноєвропейські правові сім'ї.
- •87. Право єс і національні правові системи держав-членів.
- •88. Поняття змішаних (гібридних) правових систем, їх особливості.
- •89. Постколоніальні правові системи: особливості визначення їх місця на правовій карті світу.
- •90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
- •91. Проблема класифікації правових систем на пострадянському просторі.
- •92. Зміни в романо-германському та англійському праві, обумовленні процесами європейської інтеграції.
- •93. Співвідношення порівняльного правознавства і порівняльного державознавства.
- •94. Роль вестернізації права у формуванні сучасної правової карти світу.
- •95. Особливості систематизації законодавства в різних правових системах.
- •96. Проблема розширення методологічного арсеналу порівняльного правознавства
49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
Индусское право является правом общин, проживающих в Индии или других странах Восточной Азии, а также в странах на восточном побережье Африки, объединенных индуизмом. Традиционно первым источником религии и права индусов были веды, которые представляли собой священные книги, содержащие божественные предписания. Эти книги являются сборниками религиозных песен, молитв, текстов, гимнов, появившихся в период, начиная с XIV по VI вв. до н.э. Веды как священные книги определяли духовную жизнь индусов и выступали источником индуизма и исламского права. Следующим источником индусского права являются смрити( составленные в IV—III вв. до н. э. В них содержались некоторые правила, регулировавшие поведение членов индусской общины, которые отражались, как уже отмечалось, в древнейших произведениях индусской литературы, являвшихся комментариями к ведам. Дхармашастры являются следующим источником классического индусского права и представляют собой сборники предписаний религиозно-нравственного и правового характера. Они состояли из совокупности правил, регулировавших поведение не только людей — представителей разных каст, но и властей, и даже богов. Позже появился следующий источник классического индусского права — комментарии к дхармашастрам — нибандхазы, представляющие собой сборники высказываний индусских философов и знатоков индусской религии, разъясняющих сложные и порой противоречивые положения, содержащиеся в дхар- машастрах.
Социальной основой индуизма и индусского права является кастовая система. «Каста» означает «качество». касты представляют собой замкнутую группу людей, занимающую строго определенное место в обществе и имеющую специфическое занятие или профессию и следовательно, обладающую особым специфическим самосознанием, обычаями и ритуалами.
Традиционно выделяются четыре касты: брахманы (священнослужители) составляют от 5 до 10% населения. Вслед за брахманами наиболее видное место занимают кшатрий (воины). Следующая каста — шудры (ремесленники). Это гончары, кузнецы, плотники, каменщики и др. Четвертая каста — это вайшьи (торговцы).
50. Індуське право і право сучасної Індії.
Индусское право является правом общин, проживающих в Индии или других странах Восточной Азии, а также в странах на восточном побережье Африки, объединенных индуизмом. Современная правовая система Индии является территориальным правом, действие которого распространяется на всех граждан Индии, независимо от их религиозной и общественной принадлежности.
Конституционное развитие Индии можно разбить на два этапа. Первый этап начался с получения независимости в 1947 и продолжался по концу 70-х pp. XX в. Он связан с принятием Конституции Индии и широкомасштабными политическими и социально-экономическими преобразованиями, которые изменили политическое устройство Индии. Второй этап начался с конца 70-х pp. XX в. и продолжается по настоящее время. Индии вопрос о принятии индусского кодекса возникло вновь. Правовая система Индии признает конституционного контроля законов и решений судебных органов. Эту функцию выполняет Верховный суд Индии. Закон и судебный прецедент являются главными источниками «индийского» права. Важно отметить, что на основании судебных прецедентов в Индии возникло и усилилось так называемое казуальные (судебное) конституционное право, которое существенно дополняет и изменяет содержание конституционных норм.
