Контрольні питання

1. Поняття та види собівартості продукції (робіт, послуг).

2. Калькулювання як метод бухгалтерського обліку.

3. Методи калькулювання собівартості продукції в Україні.

4. Сутність калькулювання за повними витратами.

5. Сутність та особливості використання позамовного методу калькулювання.

6. Сутність та особливості використання попередільного методу калькулювання.

7. Особливості калькулювання за попроцесним методом з використанням середньозваженої собівартості.

8. Особливості калькулювання попроцесним методом калькулювання з використання методу ФАЙФО.

9. Загальні підходи щодо обрання на підприємстві методу калькулювання.

10. Алгоритм розрахунку виробничої собівартості.

Тема 4. Система обліку та калькулювання за змінними витратами

План

4.1 Особливості методу та порядок формування собівартості за «Директ-костингом».

4.2 Переваги та недоліки методу «Директ-костинг».

4.3 Простий та розвинений «Директ-костинг».

4.1 Особливості методу та порядок формування собівартості за «Директ-костингом»

В умовах ринкових відносин підприємства стають економічно незалежними, тому ефективність управління цілком і повністю залежить від рівня кваліфікації працівників, а також повноти та якості інформаційного забезпечення. Нетрадиційною системою одержання інформації про витрати є «Директ-костинг». Він належить до альтернативних підходів калькулювання повної собівартості й базується на обчисленні неповної (обмеженої) собівартості.

Система «Директ-костинг», згідно з якою до складу собівартості включаються тільки змінні витрати, запровадив відомий американський економіст Джонатан Гаррісон у 1936 році. У наш час система «Директ-костинг» широко використовується в усіх розвинених країнах.

До особливостей методу «Директ-костинг» відносять:

- облік і планування собівартості продукції здійснюється лише за змінними витратами, причому постійні витрати списуються безпосередньо на фінансовий результат;

- оцінювання залишків готової продукції та незавершеного виробництва проводиться лише за змінними витратами;

- існує можливість вивчення взаємозв’язку й взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами та прибутком.

Принципова відмінність між системами обліку повних та змінних витрат полягає в способі врахування постійних виробничих накладних витрат. При застосуванні системи обліку змінних витрат як витрати періоду розглядаються не лише операційні витрати (на управління і збут тощо), а й постійні виробничі витрати. Як операційні, так і постійні виробничі витрати у собівартість продукції не включають. Система обліку змінних витрат може реалізуватися у двох варіантах: на основі змінних фактичних витрат і на основі змінних нормативних витрат.

При застосуванні системи «Директ-костинг» обчислюють показник маржинального доходу.

Маржинальний дохід за кожним конкретним продуктом визначається як різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами. Цей показник покриває загальні постійні витрати й відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу) у покриття постійних витрат та формування прибутку підприємства.

Система обліку сум покриття (маржинальний дохід) дає можливість приймати різноманітні оперативні рішення у процесі управління підприємством, до яких належать оптимізація асортименту продукції, доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами, нижчими за звичайні, прийняття рішень щодо виробництва комплектуючих деталей та вузлів на власних потужностях або закупівлі їх зі сторони, визначення оптимального розміру закупівлі партії товарно-матеріальних цінностей та серії деталей.

Уникнення розподілу постійних витрат між окремими видами продукції в системі «Директ-костинг» має свої переваги. У разі необхідності, залежно від цілей управління, можна визначити повну собівартість продукції, для чого слід встановити норматив постійних витрат до змінних (у процентному відношенні).

Формування маржинальної собівартості дає змогу вирішити низку таких проблем:

- оцінити економічну доцільність виготовлення на підприємстві напівфабрикатів чи закупівлі їх зі сторони;

- зробити прогноз щодо обсягів виробництва (зіставляючи наявні внутрішні джерела засобів підприємства та можливість їх ефективного використання;

- зробити прогноз щодо обсягів реалізації (зіставляючи ціни реалізації з маржинальною собівартістю). Таке зіставлення необхідне для групування клієнтів за типами (категоріями) та конкретними видами готової продукції, класифікації видів продукції за рівнем маржинальної собівартості.

Для вибору методу калькулювання собівартості продукції слід пам’ятати, що не існує жодного методу, який би забезпечив єдино правильне вирішення всіх проблем одночасно. Вибір того чи іншого методу залежить від багатьох чинників, зокрема мети, яку необхідно досягти.

У таблиці 4.1 наведено порівняльну характеристику методів обліку витрат і калькулювання за повною та неповною собівартістю.

Таблиця 4.1 - Порівняльна характеристика методів обліку витрат і калькулювання за повною та неповною собівартістю

Ознака	Метод обліку калькулювання за неповною собівартістю	Метод обліку калькулювання за повною собівартістю
1	2	3

Продовження табл. 4.1

1	2	3
За способом віднесення постійних витрат на собівартість продукції	Постійні витрати не включають до собівартості продукції та запасів, а відносять на фінансовий результат	Постійні витрати включають до собівартості продукції і до вартості запасів пропорційно базі розподілу, впливаючи таким чином на майбутній фінансовий результат
Для яких підприємств доцільно використання	Для підприємств з широким асортиментом	Для підприємств з вузьким асортиментом
Для якої мети призначений	Для прийняття управлінських рішень	Для визначення повної собівартості та довгострокової ціни
Відповідність економічній ситуації	Доцільне використання в умовах економічного спаду, недозавантаження потужностей або в разі виконання спеціальних замовлень	Доцільно використовувати в стабільній ситуації в умовах повного завантаження потужностей
Ступінь впливу на фінансовий результат	Сприяє зменшенню прибутку в поточному періоді, оскільки постійні витрати повністю списуються на фінансовий результат	Сприяє збільшенню прибутку в поточному періоді за рахунок віднесення частини постійних витрат на незавершене виробництво

Отже, в умовах ринкових відносин методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції мають бути гнучкими, простими для використання та давати змогу в оперативному порядку отримати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень, таким методом є «Директ-костинг». Особливістю методу «Директ-костинг» є розподіл витрат на постійні та змінні. «Директ-костинг» - це система обчислення собівартості лише на основі змінних витрат. Змінні витрати прямо залежать від обсягу продукції та асортименту. Постійні витрати від обсягу й асортименту продукції не залежать, їх величина залежить в основному від тривалості звітного періоду. Такий розподіл спрощує облік і підвищує оперативність одержання даних, у тому числі про прибуток. Ще одна особливість «Директ-костингу» - можливість поєднання управлінського й фінансового обліку.