3.2 Сутність позамовного методу калькулювання

Певне уявлення про склад методів обліку витрат і калькулювання дає рисунок 3.1. У вітчизняній практиці, яка традиційно налаштована на облік повних витрат, застосовуються позамовний, попередільний і попроцесний (простий) методи.

Сутність позамовного методу полягає в тому, що всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених статтей за окремими виробничими

Рис.3.1. Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості

замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кількість даного виду продукції. Решту витрат обліковують за місцями їх виникнення і включають до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази їх розподілу.

Отже, об’єктом обліку витрат і об’єктом калькулювання в цьому методі є окреме виробниче замовлення. Його фактична собівартість визначається після виконання замовлення. До повного виконання замовлення всі витрати, які відносяться до нього, вважаються незавершеним виробництвом.

Позамовний метод застосовують як в основному виробництві у процесі виготовлення складної продукції (автомобілів, літаків, кораблів тощо), так і в допоміжних цехах - під час проведення ремонтних робіт тощо. Цей метод застосовується також у дрібносерійному виробництві під час випуску заздалегідь визначеної кількості продукції.

Фактичну собівартість окремих видів продукції (замовлення) визначають, як правило, після закриття (виконання) замовлення. Якщо ж виникає потреба визначити собівартість частини виготовленої за замовленням продукції, застосовують умовну її оцінку.

При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленнями. Витрати по кожному замовленню проходять через рахунки і потрапляють у фінансові звіти. Розглянемо детальніше на облік виробництва за замовленнями, зосереджуючись на документах, які є джерелом інформації для складання відомості обліку витрат на замовлення.

Відомість обліку витрат на замовлення. Вимоги на відпуск матеріалів. Картки обліку робочого часу. Кожного разу, коли надходить нове замовлення, готується відомість обліку витрат на замовлення. Згадаємо, що відомість служить основою для заповнення допоміжного журналу до рахунку «Незавершене виробництво» та містить всю інформацію стосовно замовлення.

Деякі компанії вважають, що для ідентифікації замовлення достатньо знати лише ім'я замовника, але якщо компанія виконує все більше й більше замовлень, то часто їй зручніше присвоїти їм номери. Таким чином, ми можемо побачити замовлення №16, замовлення №28, замовлення №57. Можливо, номер замовлення матиме в своїй основі рік, коли починається замовлення, тоді перше замовлення 2011 року буде 2011–1, друге 2011–2 і так далі. Важливим є те, що кожне замовлення унікальне і мусить мати свою особливу, легко визначену назву. Ця назва або номер замовлення починає відомість обліку витрат на замовлення.

В обліковій системі, яка ведеться вручну, відомість обліку витрат на замовлення є паперовим документом. Проте в сучасному світі більшість облікових систем автоматизовано. Відомість обліку витрат звичайно відповідає запису у головному файлі незавершеного виробництва.

Сукупність всіх відомостей обліку витрат визначає файл незавершеного виробництва. В системі ручного ведення обліку цей файл буде перебувати в картотеці, тоді як в автоматизованій системі він зберігається в електронному вигляді. В обох системах файл відомостей обліку витрат на замовлення слугує аналітичним обліковим регістром незавершеного виробництва.

Обидві системи – ручна та автоматизована – вимагають однакових даних для акумулювання витрат і відстеження виконання замовлення. Система замовного калькулювання повинна мати можливість визначити кількість прямих матеріалів, прямої праці та накладних витрат, спожитих кожним замовленням. Інакше кажучи, документація та процедури потрібні для того, щоб пов'язати виробничі ресурси, які використовуються замовленням, із самим замовленням. Ця потреба задовольняється шляхом використання матеріальних вимог (заявок) для прямих матеріалів, карток обліку робочого часу для прямої праці та первинних документів для інших чинників діяльності, які можуть використовуватись при розподілі накладних витрат.

Вартість прямих матеріалів відноситься на замовлення за допомогою первинного документа, який називається вимогою на відпуск матеріалів. Форма вимоги на відпуск матеріалів включає інформацію про тип, кількість і вартість одиниці відпущених прямих матеріалів і, що дуже важливо, номер замовлення. За допомогою цієї форми відділ обліку витрат (виробничого обліку) зможе перенести вартість прямих матеріалів до відповідної відомості обліку витрат на замовлення.

Якщо система обліку автоматизована, це перенесення інформації може означати пряме введення даних за комп'ютерним терміналом, використовуючи вимоги на відпуск матеріалів як первинні документи. Програма вводить вартість прямих матеріалів у реєстр для кожного замовлення. Крім функції забезпечення важливою інформацією для віднесення прямих матеріальних витрат на замовлення, вимога на відпуск матеріалів може мати інші важливі характеристики даних, такі як номер вимоги, дату та підпис. Ці дані є дуже важливими для здійснення належного контролю за запасами прямих матеріалів фірми. Підпис, наприклад, передає відповідальність за матеріали зі складу до особи, яка одержує матеріали, звичайно це майстер цеху.

Як правило, не робиться спроби простежити витрати інших матеріалів, таких як допоміжні матеріали, мастила тощо, до конкретного замовлення. Ці непрямі матеріали відносяться на замовлення за допомогою нормативної ставки накладних витрат.

Прямі витрати на оплату праці також мають бути пов'язані з кожним окремим замовленням. Вони відносяться на окремі замовлення за допомогою картки обліку робочого часу. Коли робітник працює над конкретним замовленням, він або вона заповнює картку обліку робочого часу, яка визначає ім'я робітника, ставку заробітної плати, кількість годин, відпрацьованих на цьому замовленні та номер замовлення. Ці картки збираються кожного дня і передаються до відділу обліку витрат (виробничого обліку), де дана інформація використовується для віднесення прямих витрат на оплату праці на окремі замовлення. Знову ж таки, в автоматизованій системі віднесення витрат включає введення даних у комп'ютер.

Картки обліку робочого часу використовуються тільки для робітників, витрати на працю яких є прямими. Оскільки непрямі витрати на оплату праці є спільними для всіх замовлень, ці витрати належать до накладних витрат і розподіляються за допомогою однієї або більше нормативних ставок накладних витрат.

Розрахунок собівартості одиниці продукту в системі калькулювання за замовленнями. У той час, як різноманітність визначень собівартості продукту можна застосовувати при калькулюванні за замовленнями і за процесами, будемо використовувати традиційне визначення собівартості продукту для наведення процедур калькулювання за замовленнями. Тобто продуктивні витрати складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та накладних витрат. Накладні витрати можуть бути віднесені із застосуванням підходу до калькулювання на основі діяльності або функціонально орієнтованих підходів, залежно від потреби в точності калькулювання собівартості продукту для окремої компанії, в якій існує позамовне виробництво. Треба зрозуміти, що функціонально орієнтовані підходи до віднесення накладних витрат пропорційно обсягу виробництва є просто окремими випадками більш загальної системи калькулювання на основі діяльності (АВС). Системи віднесення накладних витрат пропорційно обсягу випущеної продукції можуть бути ефективно застосовані, коли задовольняється принаймні одна з трьох умов: 1) накладні витрати, які не пов'язані з обсягом випуску, складають невелику частку в загальній сумі накладних витрат; 2) продукти, вироблені в середовищі, де застосовується калькулювання за замовленнями, мають однакові коефіцієнти споживання накладних витрат; 3) витрати, пов'язані з використанням як чинників на рівні одиниці продукції, так і чинників, що не залежать від обсягу виробництва, перевищують вигоди. Важливим для середовища позамовного калькулювання є також використання нормативних (заздалегідь визначених) ставок накладних витрат, оскільки завершення робіт рідко збігається із завершенням фінансового року.

Собівартість одиниці продукту для кожного замовлення просто складається із загальної вартості використаних матеріалів, витрат праці та накладних витрат, віднесених із використанням одного або більше чинників діяльності. Незважаючи на те, що концепція є простою, практика застосування розрахунків може бути в деяких випадках більш складною.