9.3 Фінансові показники діяльності центрів відповідальності на підприємстві

Важливою передумовою обліку за центрами відповідальності вважають встановлення цільових фінансових показників, їх система­тичне вимірювання, порівняння фактичних даних із цільовими показниками, аналіз відхилень та розробка й реалізація відповідних заходів.

Цільовими фінансовими показниками, як правило, для центрів прибутку є величина прибутку, для центрів інвестицій - прибуток на інвестиції, для центрів витрат - величина витрат.

У процесі поточної діяльності за кожним центром відпові­дальності здійснюють облік відповідних показників витрат, до­ходів, фінансових результатів тощо. При цьому побудова об­ліку витрат має ґрунтуватися на їх поділі на змінні та постійні, прямі й непрямі, контрольовані та неконтрольовані. Напри­кінці звітного періоду в кожному центрі відповідальності скла­дають звіт про результати діяльності.

Оцінювання діяльності центрів відповідальності базується на:

1) аналізі відхилень бюджетних і фактичних показників витрат, доходів, фінансових результатів чи інвестицій;

2) аналізі нефінансових показників діяльності центру, зок­рема таких, як плинність кадрів, відсоток забракованих виробів, використання робочого часу, кількість скарг клієн­тів, відсоток повторних замовлень, кількість клієнтів то­що.

Оцінювання діяльності центру витрат доцільно здійснюва­ти на основі дотримання бюджету витрат за умови виконання запланованої виробничої програми, тобто забезпечення доціль­ності та ефективності витрат. Необхідно окремо аналізувати показники виконання контрольованих і неконтрольованих керівником підрозділу витрат. Для визначення ефективності діяльності центру доходу використовують дані про відхилення фактичної суми доходу від бюджетної за рахунок зміни ціни та обсягу реалізації продукції.

Керівник центру доходу може контролювати витрати на утримання свого підрозділу, але прямого зв’язку між цими витратами та отриманими доходами не існує.

Для оцінки діяльності центру доходу необхідно порівняти фактичну суму одержаного доходу з бюджетною, визначити відхилення та проаналізувати причини їх виникнення.

Оцінку діяльності центрів прибутку здійснюють на підставі звітів про прибутки та збитки, які включають (для внутрішнього користування) не лише загальні показники доходів та витрат, а й їх деталізацію за підрозділами та відхиленнями від нормативів.

Для об’єктивної оцінки кожного центру прибутків необхідно усі витрати (прямі та накладні) поділити на змінні й постійні, визначити по кожному підрозділу маржинальний дохід, виключити з нього постійні витрати підрозділу та розрахувати внесок кожного підрозділу у покриття загальних постійних витрат підприємства і створення операційного прибутку.

Для цього необхідно окремо обліковувати постійні витрати підрозділу або ж визначити розрахунково ті постійні витрати, які можуть бути прямо віднесені до певного центру відповідальності та вибрати найбільш релевантну базу для розподілу інших (загальних) постійних витрат підрозділів (наприклад, витрат на рекламу, на закупівлі товарів та ін.).

Для оцінювання діяльності цен­тру інвестицій використовують показники прибутковості інве­стицій (RОІ) і суми доданої економічної вартості (ЕVА).

Показник RОІ обчислюють за формулою:

RОІ = По : Іо , (9.1)

де По - операційний прибуток до оподаткування центру інвестицій;

Іо - середнє значення інвестованого капіталу в операційні активи центру інвестицій.

Значення доданої економічної вартості (ЕVА) визначають за формулою:

ЕVА = Пч - Вк, (9.2)

де Пч - чистий операційний прибуток підрозділу;

Вк - загальна річна вартість задіяного капіталу.

Якщо ЕVА має позитивне значення, то центр інвестицій заробляє кошти, а якщо негативне, то, навпаки, - витрачає свій капітал.

Оцінку діяльності центрів інвестицій здійснюють, головним чином, за показниками прибутковості інвестицій (відношення прибутку до величини інвестованого капіталу). З цією метою визначають та аналізують фінансові коефіцієнти.

1. Рентабельність інвестованого капіталу =

Орієнтовне значення цього показника для оцінки роботи підприємства:

0 – 10% - погано

10 – 15% - задовільно

15 – 20% - середньо

20 – 25% - добре

25 – 30% - відмінно

більше 30% - чудово

2. Рентабельність продажів =

3. Оборотність активів =

Взаємозв’язок коефіцієнтів:

Рентабельність продажів × Оборотність активів = Рентабельність інвестованого капіталу

4. Коефіцієнт виручки (маржинального доходу) =

5. Точка беззбитковості =

6. Операційний важіль =

7. Доля оборотного капіталу у виручці =

8. Оборотність основних засобів =

9. Термін оборотності дебіторської заборгованості =

=

10. Термін оборотності кредиторської заборгованості =

=

11. Термін оборотності запасів =

12. Цикл оборотності грошових коштів = Термін оборотності запасів + Термін оборотності дебіторської заборгованості – Термін оборотності кредиторської заборгованості

13. Загальний коефіцієнт покриття =

14. Терміновий коефіцієнт покриття =

15. Співвідношення позикового та власного капіталу =

16. Коефіцієнт покриття відсотків =

Мінімальне значення цього показника дорівнює 3.

17. Позичкові можливості =

Чистий грошовий дохід = Нерозподілений прибуток звітного року + + Амортизація

18. Працюючий власний капітал = Оборотні активи – Поточні зобов’язання =

= Власний капітал + Довгострокові зобов’язання – Необоротні активи

19. Фінансова стійкість = Загальний коефіцієнт покриття + Терміновий коефіцієнт покриття – (Короткострокові зобов’язання : Акціонерний капітал) – (Довгострокові зобов’язання : Акціонерний капітал)

Оціночні значення цього показника:

>1 - відмінно

від 1 до –2 - добре

від –2 до –5 - у межах розумного

< – 5 - дуже погано

Водночас, показники прибутковості інвестицій не завжди об’єктивно характеризують діяльність центру інвестицій, особливо у тих випадках, коли протягом звітного періоду були проведені нові інвестиції з меншою ефективністю, але необхідні для підприємства в цілому, або ж такі, що забезпечують зростання прибутку в майбутньому. У таких випадках для оцінки діяльності центру інвестицій доцільно розраховувати показник залишкового прибутку, як різницю між сумою фактично одержаного прибутку та мінімально необхідним прибутком для виплати інвесторам за вкладений капітал (у вигляді дивідендів, відсотків за кредитами або за облігаціями і т. ін.):

Залишковий прибуток = Фактичний прибуток – Плата за капітал,

Плата за капітал = Інвестований капітал × Середня вартість капіталу (%).

Залишковий прибуток орієнтує менеджера на максимізацію загальної суми прибутку, але він не враховує впливу розмірів підрозділу.

При розрахунку показників прибутковості інвестицій та залишкового прибутку необхідно враховувати капітал і прибуток, що контролюються менеджером. Капітал бажано брати в середньому за звітний період. Оцінка капіталу може бути за первісною або залишковою (балансовою) вартістю. Кожна має свої переваги й недоліки. Перша включає вплив методів нарахування амортизації на кінцевий показник і стимулює менеджера до оновлення основних засобів, а друга більш адекватно характеризує ефективність використання засобів у різних підрозділах (при їх порівнянні). Вибір методу оцінки засобів залежить від цілей аналізу та проблем управління.

Виділяють п'ять основних етапів вибору показників оціню­вання діяльності центрів відповідальності та роботи їхніх ме­неджерів:

1) вибір показника, оцінки, що відповідає меті керівництва підприємства (операційний або чистий прибуток, рента­бельність інвестицій, рентабельність продукції, сума до­даної економічної вартості тощо);

2) визначення способу обчислення вибраного оцінного показ­ника (на основі системи повних або змінних витрат, визна­чення порядку розподілу загальновиробничих, адмініст­ративних витрат, витрат на збут тощо);

3) вибір способу трансферного ціноутворення;

4) обґрунтування порядку встановлення нормативів (напри­клад, чи усім підрозділам планувати єдиний рівень рен­табельності);

5) визначення періодичності та форми подання звітів про діяль­ність центрів відповідальності.

При визначенні критеріїв оцінки діяльності центрів відпові­дальності потрібно обов'язково залучати керівників центрів та передбачати систему їхнього заохочення.

Отже, розробка показників та оцінка діяльності окремих підрозділів і їх керівників є центральною проблемою управлінського контролю. Від її вирішення залежить ефективність управління взагалі.

Вибір показників та методи оцінки діяльності залежать від типу центру відповідальності.

При виборі показників для оцінки діяльності центрів відповідальності бажано дотримуватися таких критеріїв:

– взаємозв’язок зі стратегічними цілями компанії;

– відображення основної діяльності керівника та підрозділу в цілому;

– зрозумілість для працівників, об’єктивність та відносна простота розрахунку;

– можливість використання для оцінки та заохочення працівників;

– послідовність та регулярність використання.

Фінансові показники діяльності центрів відповідальності дозволяють об’єктивно оцінити діяльність центрів відповідальності, вони є інформаційною базою для управлінців у процесі прийняття рішень.