5.2 Економічна модель аналізу «витрати – обсяг - прибуток»
З економічної точки зору аналіз беззбитковості – це метод планування прибутку. Він ґрунтується на функціональній залежності доходів і витрат від зміни обсягу виробництва. Аналіз беззбитковості відіграє важливу роль у прийнятті управлінських рішень щодо поліпшення збутової та виробничої програм. Економічна основа аналізу беззбитковості – дві функції з характерними залежностями – «витрати - випуск» і «дохід - випуск». Економічна модель цих залежностей розкриває взаємозв’язок співвідношення «витрати – обсяг - прибуток». Вона дає змогу зрозуміти, наскільки можливо реалізувати продукцію (обсяг якої зростає), яку виробляє підприємство або яку в майбутньому воно вироблятиме (рисунок 5.1). На ньому видно, як і передбачається в моделі, крива загальних надходжень є нелінійною, з чого пливає, що компанія може реалізовувати тільки при зменшенні ціни реалізації одиниці продукції, тому загальні надходження від реалізації пропорційно випуску продукції не зростають. Іншими словами, щоб збільшити обсяг реалізації, вимагається знизити ціну реалізації одиниці продукції, внаслідок чого крива загальних надходжень підніматиметься не так круто; врешті-решт вона піде вниз. Це відбувається через те, що тут вплив зниження ціни починає перевищувати ефект від збільшення обсягу реалізації.
Крива загальних витрат AD показує, що між точками А і B загальні витрати при низьких рівнях обсягу виробництва спочатку різко зростають. Це відображає труднощі ефективного управління в такому режимі підприємством, яке розраховане на набагато більш високий обсяг виробництва. Між точками B і С крива загальних витрат починає вирівнюватися і піднімається не так круто.
Це свідчить, що тепер компанія в змозі експлуатувати устаткування в економічно ефективних масштабах виробництва та може використовувати переваги від спеціалізації праці й безперервних графіків організації основного виробничого процесу. Ближче до верхньої межі діапазону можливого обсягу виробництва крива загальних витрат між точками С і D знову починає
Рис. 5.1. Графік витрат та виходу продукції за економічною моделлю
підніматися крутіше, оскільки в цій області витрати на одиницю продукції зростають. Це відбувається тому, що випуск продукції за одну годину роботи основних працівників, коли підприємство експлуатують вище за його проектний рівень, зменшується: виникають вузькі місця в організації виробництва, графіки основного виробничого процесу стають більш напруженими, частіше трапляються поломки і вихід устаткування з ладу. У результаті витрати на одиницю виготовленої продукції збільшуються, викликаючи різкий підйом кривої загальних витрат.
Горизонтальна пунктирна лінія, яка починається в точці, відображає витрати на забезпечення основних діючих виробничих потужностей і, на думку економістів, є інтерпретацією загальних постійних витрат компанії. Звернімо увагу, що форма кривої загальних надходжень на рисунку 5.1 така, що вона перетинається з кривою сукупних витрат у двох точках. Іншими словами, існують два рівні виходу продукції, при яких загальні витрати дорівнюють загальним надходженням, або, якщо висловитися простіше, є дві точки беззбитковості.
У наведеній економічній моделі найсильніший вплив на функцію загальних витрат має саме форма кривої змінних витрат, що і показано на рисунку 5.2. Економісти припускають, що середні змінні витрати на одиницю продукції спочатку знижуються, що відображає той факт, що зі збільшенням
Рис.5.2. Функція змінних витрат за економічною моделлю
виходу продукції компанія може одержувати великі знижки при оптових закупівлях сировини й матеріалів і економію від розподілу праці. В результаті
цього витрати на робочу силу з розрахунку на одиницю продукції знижуються. Економісти описують таку ситуацію, як зростаючий ефект масштабу. Те, що змінні витрати на одиницю продукції вище при більш низьких рівнях виробництва, на рис. 5.1 показано у вигляді різкого підйому лінії загальних витрат між точками А і B. На рисунку 5.2 показано, що змінні витрати на одиницю продукції між точками Q1 і Q2 відносно стабілізуються, але потім поступово починають знову зростати. Відбувається це тому, що в цьому випадку компанія працює при найефективнішому рівні випуску продукції, і подальшу економію за рахунок оптимізації масштабу виробництва за короткий період здійснити неможливо. Проте за межами Q2 підприємство експлуатується на рівні, більш інтенсивному, ніж той, на якому воно повинне працювати, через це виникають вузькі місця в організації виробництва й поломки устаткування. В результаті погодинна продуктивність основних працівників знижується, викликаючи зростання змінних витрат на одиницю продукції. Економісти описують таку ситуацію, як негативний ефект масштабу.
Саме форма функції змінних витрат впливає на криву загальних витрат, як це показано на рисунку 5.1. Між точками B і С крива загальних витрат піднімається менш круто, що вказує на те, що тут компанія діє в діапазоні, в якому змінні витрати на одиницю продукції мінімальні. Між точками С і B крива загальних витрат піднімається більш круто, оскільки на цій ділянці змінні витрати на одиницю продукції зростають через все більший вияв негативного ефекту масштабу.