Контрольні питання

1. Сутність та призначення класифікації витрат за різними ознаками.

2. Що розуміють під функцією витрат? Основні методи побудови функції витрат.

3. У чому полягає практичне значення поділу витрат на постійні та змінні?

4. Чим відрізняються витрати на продукцію від витрат періоду? Навести приклади.

5. За якою ознакою витрати поділяють на прямі та непрямі? Навести приклади.

6. Які витрати вважають накладними? Який їх склад? Навести приклади.

7. Що таке контрольовані та неконтрольовані витрати? Навести приклади.

8. Які витрати вважаються невичерпаними (неспожитими) та вичерпаними (спожитими)? Навести приклади.

9. Поняття та сутність управління витратами.

10. П(С)БО 16 “Витрати”. Основні положення.

Тема 3. Система обліку та калькулювання за повними витратами

План

3.1 Сутність обліку витрат та калькулювання за повними витратами.

3.2 Позамовний метод калькулювання.

3.3 Попередільний метод калькулювання.

3.1 Сутність обліку витрат та калькулювання за повними витратами

Облік витрат - відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами придбання, виробництва та реалізації в розрізах, що формують собівартість продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпної інформації, для управління витратами підприємства та оцінки ефективності його діяльності.

Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур щодо формування інформації про витрати. В цьому обліковому процесі здійснюється первинним облік, групування, систематизація інформації про виграш, а також калькулювання собівартості продукції.

Облік витрат можна вести в будь-якій деталізації. Однак, у первинних документах повинно бути передбачена достатня кількість ознак для групування інформації. Аналітичний облік підприємства на сьогодні практично не має обмежень у деталізації витрат у різних їх розрізах, випуску продукції і калькулюванні собівартості. Децентралізація обліку витрат у підрозділах підприємства (за центрами відповідальності та місцями формування витрат) дає можливість виявити резерви виробництва: винуватців перевитрат, напрями економії і зниження витрат. Така організація аналітичного обліку витрат забезпечує персональну відповідальність управлінського персоналу та працівників за результати виробництва свого підрозділу чи на робочому місці.

Як відомо, аналітичний облік витрат організовується відповідно до галузевих методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Але навіть у межах однієї галузі кожне підприємство має суттєві особливості в технології та організації виробництва, і це не може не враховуватись в управлінському обліку при організації аналітичного обліку витрат.

На побудову обліку виробничих витрат впливає безліч факторів, які доцільно об'єднати в групи: загально-організаційні, обліково-організаційні та технологічні.

Загально-організаційні фактори калькулювання фактичної собівартості продукції складають для порівняння витрат на виробництво та реалізації за ціною продажу одиниці виробу. Якщо доходи не покривають витрати на виробництво, виникає питання щодо доцільності виробництва. Для проведення аналізу собівартості недостатньо маги загальну суму витрат, необхідні дані за кожною статтею витрат. Ці дані можна одержати різними способами. Вибір способу залежить від організації виробництва на підприємстві. Проте кожний вид діяльності, кожна галузь або підгалузь виду діяльності, а також вид продукції визначають відмінності в організації виробництва на підприємстві.

До загально-організаційних факторів відносяться:

- вид підприємницької діяльності. Облік витрат виробничих, комерційних підприємств, кредитно-банківських установ значно відрізняється;

- галузь та підгалузь виду діяльності. Кожна галузь діяльності має бути відокремлена в бухгалтерському обліку для визначення по кожному з них фінансового результату;

- форма спеціалізації. Враховуються види виробів, наданих послуг, виконаних робіт. Витрати та доходи обліковуються окремо за кожним видом;

- організаційна побудова. Вона може характеризуватись - цеховою або безцеховою структурою;

- тип виробництва. Може бути індивідуальним, серійним або масовим.

Наведені чинники визначають побудову бухгалтерського обліку, тобто системи рахунків, Головної книги, методику їх ведення та складання бухгалтерського балансу і, разом з тим, є вихідними для побудови управлінського обліку.

До обліково-організаційних факторів слід віднести:

- методи оцінки вибуття запасів;

- склад і структура калькуляційних статей, можливість організації їх аналітичних розрізів;

- методи обліку витрат;

- прийняти варіант методу калькулювання за ознаками повноти (повної або неповної собівартості) та періодичності (позамовний або попроцесний).

За характером одержання продукції підприємства поділяють на дві невеликі групи: видобувні (видобуток вугілля, руди, солі тощо) і переробні (машинобудування, приладобудування, хімічна, цукрова, кондитерська промисловість).

У видобувних галузях відсутні витрати на сировину та матеріали, оскільки вони є дарами природи. Для них характерною ознакою є відносно короткий цикл виробничого процесу, відсутність незавершеного виробництва, однорідність продукції тощо.

У переробних виробництвах здійснюється переробка чи обробка сировини і матеріалів видобутих, вирощених або виготовлених на переробних підприємствах.

За характером технології виробництва поділяють на ті, що технологічний процес яких може бути перерваний і це не призводить до псування речовин, що переробляються, та на такі, де при перериванні технологічного процесу чи зупинці його на невеликий відрізок часу речовини, що переробляються, псуються і їх подальша переробка стає недоцільною. У першому випадку технологічний процес виробництва є перервним, а в другому - безперервним.

Технологічні операції за своїм характером можуть бути двох видів: механічні або органічні (хімічні, біологічні тощо). Механічними називають виробництва із застосуванням механічних операцій (продукцію у яких отримують виключно після збору самостійних механічних елементів, деталей, вузлів, комплектів тощо). У цих виробництвах можна відокремлювати в обліку будь-яку ділянку виробництва, оскільки є можливість визначити кількісні та вартісні параметри. Це дає змогу будувати обліковий процес виробництва з поділом на переділи, фази, ділянки аж до окремої операції.

Якщо процес виробництва складається із органічних або змішаних операцій, то його називають органічним. У таких виробництвах необхідний ретельний відбір технологічних операцій, на яких можна виміряти кількісні та якісні параметри виробничого процесу і визначити їх відносно напівфабрикату, а також встановити можливість формування собівартості цих напівфабрикатів. У разі відсутності такої можливості облік слід будувати в цілому по виробництву.

Характер організації - можливість відокремлювати робочі місця, фази, технології, переділи тощо, що дає змогу відповідно будувати облік процесу виробництва.

Характер продукції. Результатом виробництва є продукція (робота, послуга). Бухгалтерський управлінський облік повинен надавати інформацію про її кількість, якість, вартість. За характером, продукцію класифікують за:

- формою;

- ступенем готовності;

- конструкторською та технологічною складністю.

За формою продукцію поділяють на таку, яка має речову форму (виріб), форму результату роботи (ремонт) або форму послуги (перевезення вантажу).

За ступенем готовності розрізняють продукцію готову та неготову (не укомплектовану) - незавершене виробництво.

Готовою вважають продукцію, яка повністю відповідає стандартам, технічним, договірним або іншим умовам, прийнята із виробництва на склад, а в окремих випадках на неї може бути оформлено сертифікат або інший документ про якість.

Готова продукція може бути основною, побічною, супутньою. Основною вважають продукцію, заради виготовлення якої організований даний процес виробництва. Побічна продукція виготовляється спільно з основною в одному технологічному процесі із однієї вихідної сировини і має незначну ціну реалізації. Супутніми є продукти, які обов'язково з'являються в процесі виробництва основної продукції і мають значну ціну реалізації.

Крім продукції, у виробничому процесі виникають й інші елементи речового характеру: відходи, брак тощо. Це вимагає з'ясування результату виробничого процесу для організації їх обліку.

Слід зазначити, що на побудову обліку виробничого процесу впливає також оцінка продукції. Залежно від того, для чого потрібна оцінка, продукцію оцінюють або за фактичною, або за плановою собівартістю. Обліковою вартістю можуть бути також роздрібні, договірні, оптові ціни реалізації.

За конструкторською та технологічною складністю продукцію поділяють на просту та складну.

Особливості продукції та організації її виробництва суттєво впливають на склад та ступінь деталізації статтей калькуляції, рівень та співвідношення постійних та змінних витрат, методи розрахунку собівартості.

Зокрема, у видобувній промисловості незавершеного виробництва немає, а тому їх зміна не береться до уваги при розрахунку витрат на добування. Собівартість одиниці продукції визначають шляхом поділу всіх фактичних витрат основної діяльності за даний звітний період на кількість тон (кг, м) видобутих копалин.

В обробній промисловості технологічний процес складається з послідовних етапів переробки первинної сировини та матеріалів. Об'єктом обліку є все виробництво або окремі технологічні стадії, установки або їх групи. Диференціація витрат за узагальненими об'єктами калькулювання при цьому неможлива або недоцільна через значну умовність. Основні витрати з обслуговування виробництва та управління в таких виробництвах є прямими по відношенню до комплексу продукції і завжди непрямими для конкретних її видів.

Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність витрат способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглядаючи облік витрат та калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат та розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції. З цієї точки зору методи калькулювання можна розглядати як спеціальні методи обліку витрат, що застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Тобто, під методом калькулювання розуміють сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об'єкта калькулювання.

Під калькулюванням собівартості продукції за повними витратами треба розуміти те, що в собівартість включаються всі витрати виробництва без розподілу їх на змінні та постійні. Таке розмежування є обов’язковим лише при калькулюванні неповної собівартості, до якої включають тільки змінні витрати.