9.2 Класифікація центрів відповідальності
Більшість вчених розглядає класифікацію центрів відповідальності за двома основними ознаками:
за функціональною ознакою;
за обсягом повноважень і обов'язків менеджерів.
Більш детально класифікація центрів відповідальності наведена на рисунку 9.2.
Основні центри відповідальності безпосередньо виготовляють продукцію, виконують роботи, надають послуги споживачам. Їх витрати прямо відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг. Прикладами таких центрів можуть бути: виробничі підрозділи, цехи, відділи збуту, адміністрація.
Допоміжні (обслуговуючі) центри відповідальності беруть участь у виробництві побічно, надаючи послуги, виконуючи роботи або виготовляючи продукцію, призначену не для споживача, а для основних центрів відповідальності, тобто допоміжні центри відповідальності існують для обслуговування основних центрів відповідальності. Витрати допоміжних центрів відповідальності неможливо безпосередньо віднести на собівартість, тому їх спочатку розподіляють за основними центрами, а вже потім у складі сумарних витрат основних центрів включають у собівартість. Прикладами обслуговуючих центрів можуть бути адміністративно-господарський відділ. транспортні, ремонтні, електричні цехи тощо.
Центри витрат – це центри відповідальності, керівник яких має найменші (порівняно з іншими видами центрів) управлінські повноваження і відповідальність за одержані результати.
При визнанні центрів відповідальності як центрів витрат в умовах промислового підприємства необхідно враховувати такі аспекти:
Рис. 9.2. Класифікація центрів відповідальності
- кожен центр витрат повинен бути окремою сферою відповідальності, очолюваною відповідальною особою – майстром, начальником ділянки, який надаватиме допомогу керівництву підприємства в плануванні та контролі витрат;
- кожен центр витрат повинен об'єднувати подібне устаткування, щоб полегшити визначення сукупності чинників, які впливають на величину витрат певного центру витрат, й вибір бази розподілу накладних витрат;
- усі витрати за їх видами повинні без особливих труднощів списуватися на центри витрат.
Центри витрат відповідно до контролю виниклих у них витрат можна розділити на: центри регульованих, довільних (частково регульованих) і слабо регульованих витрат.
Центри доходів - центр відповідальності, менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не несе відповідальності за витрати.
Прикладами центрів доходів є відділ оптового продажу торгової організації.
Різновидом центрів доходів є центри продажу, що включають підрозділи маркетинго-збутової діяльності, керівники яких відповідають не тільки за виручку від реалізації продукції, товарів і послуг, але й за витрати, пов'язані з їх збутом.
Центр прибутку - підрозділи, керівники яких відповідальні не тільки за витрати, але й за обсяги виробництва та продаж, ціни, а також фінансові результати свого підрозділу.
Оскільки метою роботи центру прибутку є отримання максимального прибутку шляхом оптимального поєднання параметрів ресурсів, що вкладаються, обсягу продукції, що випускається, і ціни, на менеджерів (керівників) центрів прибутку покладається обов'язок не тільки ухвалювати рішення стосовно кількості спожитих ресурсів і розмірів очікуваної виручки (на етапі планування), але й контролювати виконання затверджених показників.
Менеджери (керівники) центрів прибутку також можуть нести відповідальність за нефінансові показники, до яких відносять частку завойованого ринку, рівень задоволеності споживача і т.д. Розподіл підприємства на окремі центри прибутку звичайно застосовується за дивізійної організаційної структури, тобто організаційною структурою, за якої підрозділи фірми користуються широкою самостійністю в ухваленні оперативних рішень, а вище керівництво здійснює тільки загальний контроль стратегії та фінансових потоків.
Прикладами таких центрів можуть бути окремі підприємства у складі великого об'єднання, філіали, дочірні підприємства, торгові представництва тощо.
Центри інвестицій - підрозділи, керівники яких відповідають за витрати й результати інвестиційного процесу, ефективність використання капітальних вкладень.
Оскільки метою центру інвестицій є не тільки отримання максимального прибутку, але й досягнення максимальної рентабельності вкладеного капіталу, його швидкої окупності, максимальної прибутковості інвестицій, збільшення акціонерної вартості підприємства, їх керівники (порівняно з іншими центрами відповідальності) наділені найбільшими повноваженнями і несуть найвищу відповідальність за ухвалені рішення. Зокрема, їм делеговано право приймати власні інвестиційні рішення, тобто розподіляти виділені адміністрацією підприємства засоби за окремими проектами.
Управління витратами центру інвестицій здійснюється за допомогою операційного бюджету, звіту про його виконання, а також балансу та звіту про грошові потоки. Прикладами центрів інвестицій можуть бути: дочірні підприємства, які інвестують свій прибуток, новий виробничий об'єкт, що будується; підприємства, об'єднані в консорціум, корпорацію.
Взаємозв’язок між контрольованими показниками та центрами відповідальності показаний на рисунку 9.3. Отже, центри відповідальності класифікуються за такими основними ознаками: за функціональною ознакою; за обсягом повноважень і обов'язків менеджерів; за функціональним принципом; за територіальним принципом; щодо виробничого процесу; щодо внутрішнього механізму. Розподіл підприємства на центри відповідальності й класифікація центрів відповідальності є фундаментом для створення на підприємстві системи управлінського обліку.
Рис. 9.3. Об’єкти відповідальності окремих центрів