Контрольні питання

1.Мета та сутність аналізу взаємозв'язку "Витрати - обсяг - прибуток".

2. Сутність економічної моделі “Витрати - обсяг – прибуток”. Переваги та недоліки її використання.

3. Сутність бухгалтерської моделі “Витрати - обсяг - прибуток”. Переваги та недоліки її використання.

4. Математичний підхід до аналізу беззбитковості виробництва.

5. Графічний підхід до аналізу беззбитковостві виробництва.

6. Альтернативні підходи до визначення точки беззбитковості.

7. Сутність показника “запас міцності” та його використання в аналізі беззбитковості.

8. Припущення, покладені в основу бухгалтерської моделі беззбитковості.

Тема 6. Система обліку та калькулювання за нормативними витратами

План

6.1 Сутність та основні завдання обліку нормативних витрат.

6.2 Аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних.

6.3 Особливості методу калькулювання «Стандарт-кост».

6.1 Сутність та основні завдання обліку нормативних витрат

Для забезпечення ефективності контролю за витратами ви­користовують нормативний метод обліку та калькулювання ви­трат. Основою цього методу є облік витрат згідно з чинними нор­мами та облік відхилень від цих норм, а також облік зміни норм.

У зарубіжній практиці фактично аналогом нормативного методу обліку й калькулювання витрат є метод «Стандарт-кост». Як і вітчизняний нормативний метод, так і метод «Стандарт-кост», передбачають: нормування витрат; складання нормативних калькуляцій; облік нормативних витрат і відхилень від норм (за місцями виникнення та центрами відповідальності); аналіз відхилень та прийняття відповідних управлінських рішень.

Основні відмінності між цими методами обліку полягають у то­му, що за системою «Стандарт-кост» не ведуть обліку зміни норм витрат; відхилення від норм витрат за системою «Стандарт-кост» нагромаджуються на спеціальних рахунках відхилень і в кін­ці звітного періоду списуються, здебільшого, на собівар­тість реалізованої продукції; вітчизняний нормативний метод передбачає оперативне документування та аналіз відхилень від норм, а при вико­ристанні методу «Стандарт-кост» відхилення від норм ви­значають розрахунковим способом і аналізують зазвичай після закінчення, як правило, місяця.

Цей метод спрямований на усунення проблем або недоліків, а також на удосконалення при прийнятті управлінських рішень.

Нормативні (стандартні) витрати - це витрати на вироб­ництво певної продукції, величину яких визначають на основі обґрунтованих норм, нормативів, технологічних карт та інже­нерних розрахунків. Найчастіше нормативи встановлюють на витрати матеріалів, оплату праці, на загальновиробничі ви­трати тощо.

Теоретичні нормативи - це нормативи витрат за ідеальних умов діяльності підприємства (безперервної роботи обладнання у три зміни, роботи працівників без втрат робочого часу безвідходного використання матеріальних ресурсів тощо).

Базисні нормативи встановлюють на тривалий термін (до п'яти років). Їх застосовують як основу для вивчення динаміки економічних показників на підприємстві (продуктивності пра­ці, фондовіддачі тощо).

Поточні нормативи - це нормативи, що відображають витрати, неохідні для виготовлення продукції у конкретному звітному періоді за реальних умов діяльності підприємства (ква­ліфікації працівників, рівня зносу обладнання, існуючої тех­нології та організації виробництва).

Головна мета обліку та калькулювання нормативних витрат - оперативне виявлення відхилень фактичних витрат від встановлених нормативів, їх аналіз за причинами та місця­ми виникнення, формування інформації для прийняття відпо­відних управлінських рішень.

Систему обліку та калькулювання нормативних витрат доціль­но застосовувати на підприємствах, де виробничі процеси часто повторюються і де існує чітко виражена залежність між вхідни­ми ресурсами та виходом продукції.

Система обліку та калькулювання нормативних витрат перед­бачає:

- розробку та встановлення нормативів витрат на про­цеси, операції щодо виробництва одиниці продукції (пря­мих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, виробничих накладних витрат тощо);

- складання картки (листа) нормативної собівартості оди­ниці продукції

- облік фактичних витрат з одночасним виділенням норма­тивних витрат і відхилень від нормативів;

- аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних;

- внесення необхідних управлінських змін у діяльність під­приємства чи його структурних підрозділів або в норма­тиви витрат.

Таким чином, за допомогою нормативного методу ми можемо порівняти відхилення (зміни) від норм, які допоможуть у майбутньому виявити та уникнути помилок у процесі управління витратами.

Сума нормативних витрат на одиницю продукції – це нормативна собівартість, яка використовується для оцінки продукції при її оприбуткуванні з виробництва, оцінки запасів, визначення собівартості реалізованої продукції, порівняння фактичної собівартості з нормативною, вирішення питань ціноутворення тощо.

Протягом року можливі зміни норм витрат у випадках зміни умов виробництва (заміна обладнання, матеріалів, впровадження нової технології виробництва тощо).

Впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, більш досконалого обладнання, раціоналізаторських пропозицій призводить до зниження витрат матеріалів і заробітної плати на одиницю продукції, а, отже і до змін встановлених за ними нормативів. Ці зміни фіксує відділ підготовки виробництва в спеціальних повідомленнях, які складають окремо на зміни норми витрат матеріалів, нормативного часу та розцінок, цехових та інших витрат. У повідомленнях наводиться назва деталі (виробу), якої стосується зміна норм, стара та нова норми, різниця від зміни норм, дата й обґрунтування причини введення нової норми.

Зміни норм обов’язково групують за причинами, найменуванням виробів, їх однорідними групами, цехами. На підставі повідомлень зміни норм вносять корективи до нормативних калькуляцій. Нові норми, як правило, вводяться з 1-го числа наступного після зміни місяця (кварталу).

Облік змін норм дає можливість уточнювати фактори формування фактичної собівартості та виявляти економічну ефективність впровадження раціоналізаторських пропозицій і проведених організаційно-технічних заходів. У всіх виробництвах у разі змін норм виникає необхідність переоцінки незавершеного виробництва на дату зміни. Це зумовлено тим, що залишок незавершеного виробництва, який переходить на 1 – е число звітного місяця, розрахований за старими нормами, а звітна калькуляція складена, виходячи із старих витрат за новими нормами. Переоцінку незавершеного виробництва проводять з використання коефіцієнтів (індексів змін норм).

Таким чином, система обліку та калькулювання нормативних витрат дає можливість:

- визначати суму очікуваних витрат на виробництво та реа­лізацію продукції, обчислювати собівартість одиниці про­дукції за нормативними витратами;

- приймати управлінські рішення стосовно цін на продукцію;

- контролювати витрати (на основі інформації про відхи­лення фактичних витрат від нормативів);

- оцінювати роботу структурних підрозділів підприємства;

- здійснювати управління витратами .

Обґрунтування нормативів витрат на виготовлення продукції здійснюють двома основними методами:

1) на основі технічного (технологічного) аналізу виробничих операцій, за якого детально вивчають технологічні про­цеси виробництва продукції та обсяги витрачання ресур­сів на їх здійснення. На основі цього розробляють норми прямих і непрямих витрат (матеріальних, на оплату праці, інших прямих виробничих, загальновиробничих витрат ) на операцію, процес, одиницю продукції, замовлення тощо. Обґрунтовуючи норми витрат, ураховують нормальний рівень виробництва на підприємстві, при якому забезпечується виконання планових показників реалізації продукції ;

2) коригуванням фактичних даних про окремі види витрат підприємства на здійснення виробничих операцій за по­передні звітні періоди на основі детального аналізу їх складу, вилучення з їхньої суми непродуктивних витрат, урахуванням зміни умов діяльності підприємства у пла­новому періоді (технології виробництва, складу обладнан­ня, асортименту продукції, бюджету робочого часу тощо). Для оцінювання собівар­тості продукції необхідно визначати нормативну собівартість одиниці продукції, яка включає усі нормативні витрати (прямі й непрямі), пов'язані з виробництвом цієї продукції. Переваги та недоліки обліку представлено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Схема переваг та недоліків обліку та калькулювання нормативних витрат