12. Проаналізуйте вимоги до особистості соціального педагога та його діяльності, який здійснює виховну роботу з правопорушником.

Усі важливі професійні компетентності, біологічно закладені та

спеціально сформовані особистісні якості соціального педагога,

представлені в науковій літературі та освітніх стандартах, нами було

згруповано в чотири блоки, необхідних і достатніх для створення

професійного портрету соціального педагога пенітенціарного закладу для

неповнолітніх засуджених: 1) науково-теоретичні знання, 2) практичні

вміння, 3) психофізіологічні якості, 4) психологічні якості. Змістовна

характеристика кожного з компонентів професійного портрету допоможе

нам у визначенні змісту підготовки персоналу пенітенціарних закладів до

соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими, що є

одним з першочергових завдань реформування пенітенціарної системи

України та усунення виявленої нами на початку статті суперечності.

Як було зазначено вище, в основу визначення складників

професійного портрету було покладено поняття професійної

компетентності, під якою ми розуміємо інтегровану якість

високопрофесійного працівника, що полягає в поєднанні його знань,

умінь, досвіду та індивідуально-психологічних особистісних якостей [1,

с. 29]. Тож спочатку розглянемо коло науково-теоретичних знань

соціального педагога пенітенціарного закладу, якими він повинен

володіти для здійснення професіональної діяльності.

До кола науково-теоретичних знань соціального педагога

пенітенціарного закладу ми включаємо знання з історії, нормативно-

правових основ, теорії, технології та практики управління й організації

соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими, а саме:

1) Історія розвитку вітчизняної та зарубіжної пенітенціарних

систем та соціально-педагогічної роботи із засудженими: репресивний,

філантропічний, соціально-реабілітаційний та реформаторський етапи в

історії розвитку соціально-педагогічної допомоги засудженим; актуальні

проблеми реформування сучасної пенітенціарної системи України;

2) Міжнародна й вітчизняна нормативно-правова база

соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми правопорушниками;

3) Теоретичні основи соціально-педагогічної роботи з

неповнолітніми засудженими: сутність і зміст соціально-педагогічної

роботи із засудженими; соціально-демографічні, кримінально-правові й

психолого-педагогічні особливості неповнолітніх засуджених;

ресоціалізація засуджених як мета, процес і результат соціально-

педагогічної роботи із засудженими; професійний портрет соціального

педагога пенітенціарного закладу; соціально-педагогічний зміст

основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених: режиму,

загальної та професійно-технічної освіти, суспільно-корисної праці,

громадського впливу;

4) Технології соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми

засудженими: поняття та класифікація технологій соціально-

педагогічної роботи; поняття, класифікація та характеристика основних

форм та методів освітньої, психологічної та соціально-виховної роботи із

засудженими; технології вивчення особистості засудженого на різних

етапах ресоціалізації та соціально-педагогічної роботи з ним; технологія

планування соціально-виховної роботи із засудженими; інформаційне та

методичне забезпечення роботи соціального педагога пенітенціарного

закладу; технологічне забезпечення напрямів соціально-виховної роботи

із засудженими (правове, трудове, морально-етичне, релігійне, фізичне,

санітарно-гігієнічне, світоглядне виховання); порядок реалізації програм

диференційованого виховного впливу на засуджених (,,Освіта”,

,,Професія”, ,,Правова просвіта”, ,,Духовне відродження”, ,,Творчість”,

,,Фізкультура і спорт”, ,,Подолання алкогольної та наркотичної

залежності”, ,,Підготовка до звільнення”); технології організації вільного

часу засуджених; технології встановлення взаємодії з персоналом,

засудженими та громадськістю в соціально-педагогічній роботі;

технологія підготовки засуджених до звільнення з місць позбавлення

волі;

5) Організаційно-управлінська система соціально-педагогічної

роботи з неповнолітніми засудженими на державному, регіональному

та локальному рівнях: система органів влади, що координують

соціально-педагогічну роботу з неповнолітніми засудженими на

державному, регіональному й локальному рівнях; система установ

(пенітенціарних закладів) для неповнолітніх засуджених, що здійснюють

соціально-педагогічну роботу з неповнолітніми засудженими; система

державних і недержавних органів, установ і організацій, що взаємодіють

з пенітенціарними закладами у здійсненні соціально-педагогічної роботи

з неповнолітніми засудженими.

Саме коло цих знань повинне включатися до змісту підготовки

соціального педагога до роботи з неповнолітніми засудженими.

Наступним кроком нашого дослідження в цьому напряму є

визначення змісту практичних умінь соціального педагога

пенітенціарного закладу з метою подальшого їх формування.

Детальний аналіз завдань і функцій соціального педагога сучасного

пенітенціарного закладу дозволив виділити нам п’ять основних груп

умінь, якими він повинен володіти для досягнення ефективності

соціально-педагогічної роботи в ресоціалізації неповнолітніх засуджених

[3; 4; 5]. До них належать:

1) гностичні вміння: осмислювати значення соціально-педагогічної

роботи для досягнення мети ресоціалізації неповнолітніх засуджених та

реформування пенітенціарної системи в Україні; усвідомлювати мету,

основні завдання та способи їх досягнення в соціально-педагогічній

роботі з неповнолітніми засудженими; бути інтегрованим в

інформаційний простір та орієнтуватися в існуючих на сьогодні

стратегіях і розробках у галузі освіти, виховання і розвитку особистості;

прогнозувати ефективність тієї чи іншої технології (методики) соціально-

педагогічної роботи, виходячи з соціально-демографічних, кримінально-

правових та психолого-педагогічних особливостей неповнолітнього або

групи; оцінювати, аналізувати й прогнозувати проблемні ситуації та

індивідуальні випадки неповнолітніх; аналізувати результати соціально-

педагогічної роботи, співвідносити їх з поставленою метою; визначати

недоліки та помилки у здійсненні соціально-педагогічної роботи, бачити

причини та шляхи їх усунення; аналізувати й прогнозувати соціально-

педагогічну діяльність колег та іншого персоналу колонії; оцінювати та

творчо використовувати наукову та навчально-методичну літературу;

здійснювати науково-дослідну діяльність та узагальнювати її в наукових

працях, методичних розробках, виступах на конференціях;

узагальнювати власний досвід та досвід роботи колег тощо;

2) проектувальні вміння: прогнозувати соціально-педагогічну

роботу та розвиток особистості неповнолітнього на основі аналізу

соціальної та педагогічної ситуації; визначати далекі, перспективні, цілі

соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими, стратегії

та способи їх досягнення; планувати соціально-педагогічну роботу на

основі взаємодії пенітенціарного закладу з суб’єктами соціального

середовища; розробляти програми (технології) з окремих напрямів

соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими;

здійснювати відбір необхідних методів та форм діяльності;

конкретизувати зміст соціально-педагогічної роботи в кожному

окремому випадку тощо;

3) конструктивні вміння: будувати конструктивні моделі власної

діяльності незалежно від ситуації, знаходити оригінальні рішення;

регулювати та налагоджувати взаємозв’язки в системі ,,особистість –

пенітенціарний заклад – соціальне середовище”; моделювати ситуації

розвитку особистості та колективу в умовах відносної ізоляції;

здійснювати профілактику та вирішення конфліктів між засудженими та

між засудженими та персоналом на справедливій основі, виконуючи роль

,,третейського судді”; будувати взаємини з іншим персоналом,

залучаючи його до соціально-педагогічної роботи та ін.;

4) організаторські вміння: організовувати життєдіяльність

неповнолітніх засуджених в специфічних умовах ізоляції від суспільства,

утворювати виховуюче середовище; розвивати ініціативу й

самодіяльність неповнолітніх засуджених; творчо використовувати

різноманіття форм і методів соціально-педагогічної роботи;

встановлювати взаємодію між пенітенціарним закладом та суб’єктами

соціального середовища; об’єднувати внутрішні і зовнішні ресурси

особистості, колонії і громади в досягненні цілей соціально-педагогічної

роботи; організовувати, планувати та контролювати власну діяльність на

основі чіткого ведення документації та ін.;

5) комунікативні вміння: дотримуватися чистоти, логіки, точності,

логічності у висловленні думок; привертати увагу слухачів до потрібної

інформації та утримувати інтерес до неї; переконувати, спонукати до дії,

здійснювати корекцію певної позиції; володіти культурою, вербальними

й невербальними способами міжособистісного спілкування;

налагоджувати контакти із засудженими, колегами та суб’єктами

соціального середовища; обирати найоптимальніші способи поведінки в

конкретній ситуації; розвивати взаємодію із засудженими та персоналом

в позитивному емоційному напрямку; утворювати позитивний імідж на

основі ставлення до слухачів, мовної грамотності, ерудованості,

емоційності, індивідуального стилю спілкування тощо.

У цілому, визначивши практичні (гностичні, проектувальні,

конструктивні, організаторські, комунікативні) уміння, якими повинен

володіти соціальний педагог пенітенціарного закладу, ми намітили зміст

практичної підготовки персоналу до соціально-педагогічної роботи з

неповнолітніми засудженими, що буде реалізовуватися нами в подальшій

експериментальній роботі.

Наступним складником професійного портрету соціального педагога

пенітенціарного закладу є його психофізіологічні якості, що уявляють

собою поєднання досвіду та індивідуальних якостей особистості і

впливають на успішність соціально-педагогічної роботи [4; 5].

Відповідно до наших експериментальних висновків

психофізіологічний портрет соціального педагога, здатного до успішного

здійснення практичної діяльності в пенітенціарному закладі, повинен

містити набір тих психофізіологічних засобів, до яких він свідомо чи

стихійно вдається з метою найкращого зрівноважування своєї

(типологічно обумовленої) індивідуальності з предметними зовнішніми

умовами діяльності. Тобто, з одного боку, соціальний педагог повинен

володіти сформованістю основних психічних процесів (сприйняття,

пам’ять, уява, мислення тощо), врівноваженістю та високою здатністю до

саморегуляції, а з іншого – рухливістю, передусім, фізичної та нервової

системи.

За таких міркувань до основних психофізіологічних якостей

професійного портрету соціального педагога пенітенціарного закладу ми

відносимо:

1) сформованість психічних процесів (сприйняття, пам’яті, уяви,

мислення тощо), що передбачає: оптимальний рівень інтелектуального

розвитку; синтетичний, цілісний, когнітивний стиль з високим

показником диференціації; гнучкість і конвергентністъ мислення тощо;

2) урівноваженість емоційно-вольових проявів та саморегуляція

психічних станів, що вимагає: бути стриманим у ситуаціях, що

стимулюють інтенсивне порушення психічного стану; виявляти

терплячість, зібраність, вимогливість до себе і людей; бути витриманим і

спокійним в умовах діяльності, що постійно змінюється; відрізнятися

чіткістю дикції, виразністю викладу думки, рівністю в динаміці почуттів;

мати низький рівень тривожності й агресивності; управляти настроєм та

контролювати власні емоції; стійко переносити нервово-психічні

навантаження тощо;

3) нервово-психічна рухливість та фізична активність, що

потребує: мати велику працездатність; витримувати дії сильних

подразників і вміти концентрувати свою увагу; бути завжди активним,

бадьорим; зберігати протягом усього робочого часу високий загальний та

емоційний тонус; бути здатним швидко відновлювати сили тощо.

Цими групами якостей обумовлюється дуже поширена думка про

те, що успіхів у соціально-педагогічній роботі в першу чергу

домагаються люди сильного, урівноваженого й рухливого

психофізіологічного типу.

І, нарешті, останню складову професійного портрету соціального

педагога пенітенціарного закладу – психологічні якості – ми пов’язуємо з

розвиненістю потенціалів особистості на всіх її структурних рівнях

(сферах).

Беручи за основу структуру особистості та відповідних потенціалів

М. Шевандрина [6, с. 7 – 9], охарактеризуємо психологічні якості

особистості соціального педагога, необхідні для успішного здійснення

соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими:

1) на рівні мотиваційної сфери – мотиваційно-ціннісне ставлення

до професії і неповнолітніх; наявність цілей, пов’язаних з професійною

діяльністю; усвідомлення необхідності соціально-педагогічної роботи з

неповнолітніми засудженими та спеціальної підготовки до неї; потреба в

професійному вдосконаленні тощо;

2) на рівні когнітивно-пізнавальної сфери – наявність

необхідного обсягу і якості знань та інформації, які задовольняють

особистість професіонала; ерудованість, самостійність мислення,

кмітливість, прагнення до пізнання нового тощо;

3) на рівні морально-етичної сфери – сформованість морально-

етичних норм, прийнятих у суспільстві; демократизм, гуманність,

доброта, оптимізм, терпимість, справедливість, тактовність, емпатійність,

скромність, відповідальність тощо;

4) на рівні міжособистісної сфери – відкритість, міцність

контактів та конструктивність у взаєминах з колегами та засудженими,

взаємодопомога, зацікавленість у спільній справі тощо;

5) на рівні практичної (творчої) сфери – соціальна активність,

володіння достатнім досвідом, уміннями і навичками професійної

діяльності, прагнення до реалізації здібностей, зацікавленість в

особистісному та професійному зростанні та ін.

Іншими словами, психологічні якості особистості соціального

педагога-професіонала визначаються тим, чи вона: 1) прагне до

професійного зростання, 2) володіє необхідними знаннями, 3) сама

дотримується морально-етичних норм, 4) вміє контактувати з людьми,

5) здатна до творчого перетворення себе й оточення.

Отже, розкривши зміст науково-теоретичних знань, практичних

умінь, психофізіологічних та психологічних якостей соціального

педагога, необхідних для успішного здійснення соціально-педагогічної

роботи з неповнолітніми засудженими, ми представили професійний

портрет соціального педагога пенітенціарного закладу. Значення

поданого у статті матеріалу полягає у ,,конструюванні” моделі

особистості соціального педагога пенітенціарного закладу, спроможного

здійснювати соціально-педагогічну роботу та досягати мети

ресоціалізації засуджених, як основи для визначення змісту подальшої

спеціальної підготовки фахівців. Тож наступним кроком нашого

дослідження буде розробка змісту і технологій підготовки персоналу

пенітенціарних закладів до соціально-педагогічної роботи із

засудженими як в умовах університетської освіти, так і в процесі

службової підготовки у професійній діяльності.