- •Технологія соціальної діагностики: регіональний, локальний та індивідуальний рівень соціальної діагностики як найбільш тісна взаємодія з клієнтами.
- •Характер і природа дитячо-підліткової дезадаптації. Характеристика патогенної дезадаптації, в основі якої лежать функціонально-органічні ураження нервової системи.
- •Характеристика соціальної дезадаптації, яка проявляється в порушенні норм моралі і права.
- •Стадії соціальної дезадаптації: педагогічно занедбані учні і соціально-занедбані підлітки.
- •8. Консультування як метод соціальної допомоги. Методика посередницької діяльності соціального педагога. Особистість клієнта та її значення у процесі соціально-педагогічного консультування
- •9. Техніка соціально-педагогічного спілкування з клієнтами в процесі індивідуальної консультативної допомоги.
- •Групове консультування. Методика соціально-педагогічного консультування по телефону.
- •11. Завдання та принципи роботи “Телефону довіри”. Напрями роботи “Телефону довіри”. Етичні основи роботи “Телефону довіри”.
- •3. Основні завдання телефону довіри
- •3. Принципи роботи телефону довіри
- •Соціально-педагогічна профілактика як система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків.
- •Основний зміст соціально-профілактичної роботи у молодіжному середовищі. Основні форми профілактичної роботи у молодіжному середовищі.
- •Технологія організації соціально-педагогічної діяльності в літньому оздоровчому таборі.
- •Технології використання рекламних засобів у діяльності соціальних працівників. Основні проблеми психологічної адаптації рекламної продукції до умов суспільства.
- •Технологія терапевтичного впливу у роботі соціального педагога. Окремі напрями психотерапії: епістолярна терапія, казкотерапія, арттерапія, тілесно-орієнтована терапія.
- •Технологія організації соціальної вуличної роботи. Основні завдання вуличної соціальної роботи. Переваги вуличної соціальної роботи. Етапи організації діяльності в умовах вулиці.
- •Охарактеризуйте стратегії соціально-педагогічного втручання при різноманітних формах поведінки, що відхиляється.
- •Технології соціально-педагогічної виховної роботи в умовах пенітенціарного закладу: правове виховання; моральне виховання; трудове виховання; фізичне і санітарно – гігієнічне виховання.
- •Технології соціально-педагогічної діяльності соціального педагога з соціальної підтримки молодих сімей у системі діяльності центрів соціальних служб для молоді.
- •Технологія індивідуальної роботи. Етапи індивідуальної соціально-педагогічної роботи.
- •Технологія планування у роботі соціального педагога.
- •Технологія творчого розвитку особистості у роботі соціального педагога.
- •Обґрунтувати особливості соціально-педагогічної реабілітації підлітків девіантної поведінки.
- •Охарактеризуйте основні напрямки соціально-педагогічної роботи щодо профілактики і запобігання соціально-негативних форм девіантної поведінки дітей та молоді.
- •Проаналізуйте особливості реалізацій технології діяльності соціального педагога щодо профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді.
- •Розкрийте сутність та особливості реалізації технології соціально-педагогічної роботи з дітьми "групи ризику".
- •Охарактеризуйте основні види дезадаптивної поведінки та напрями їхньої профілактики
- •Проаналізуйте та розкрийте ознаки фізичного насильства над дитиною.
- •Ознаки насилля над дітьми
- •Визначить та охарактеризуйте ознаки які можуть свідчити про вживання підлітком наркотичних речовин.
- •Проаналізуйте вимоги до особистості соціального педагога та його діяльності, який здійснює виховну роботу з правопорушником.
- •Обґрунтувати основні етапи реалізації технології попередження дитячої злочинності.
- •Охарактеризуйте основні форми насилля у сім’ї.
- •Розкрийте сутність технології соціально-педагогічного захисту прав дитини.
- •Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.
- •Визначте особливості роботи соціального педагога з неповними сім’ями.
- •Охарактеризуйте особливості та зміст соціально педагогічної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями.
- •Розкрийте особливості реалізації технології соціального супроводу з багатодітних сімей.
- •Охарактеризуйте технологію соціально-педагогічної роботи з дітьми-жертвами насилля.
- •Розкрийте причини та ознаки суїцидальної поведінки підлітків.
- •Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з одинокими матерями.
- •Охарактеризуйте технологію соціально-педагогічної паспортизації класу.
- •Розкрийте особливості реалізації соціально-педагогічної технології ліберальної політики зниження шкоди залежної поведінки (наркоманія, алкоголізм).
- •Охарактеризуйте особливості дозвіллєвої соціально-педагогічної діяльності в закладах позашкільної освіти.
- •7. Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді;
- •Розкрийте особливості реалізації технології соціально-педагогічної роботи з дітьми алкоголіками.
- •Охарактеризуйте причини сучасної бездоглядності й безпритульності дітей та підлітків.
- •Розкрийте особливості технології ресоціалізації малолітнього правопорушника.
3. Принципи роботи телефону довіри
- доступність та безоплатність;
- законність та гуманізм;
- професійність, дотримання етичних та правових норм;
- відсутність політичного, ідеологічного або релігійного тиску;
- добровільність у прийнятті допомоги.
Під час своєї професійної діяльності консультанти телефонної служби націлені влади на рішення наступних завдань:
– забезпечення доступності й своєчасності психологічної допомоги телефоном громадянам незалежно від соціального статусу місце проживання;
– забезпечення кожному яка звернулася по пораду і допомогою можливості довірчого діалогу;
– психологічне консультування телефоном;
– допомогу абонентам в мобілізації їх творчих, інтелектуальних, особистісних, духовних і фізичних ресурсів для виходу з кризового стану;
– розширення у абонентів діапазону в соціально та особистісно прийнятних коштів на самостійного розв'язання існуючих труднощів і подолання наявних труднощів, зміцнення впевненості у собі;
– інформування абонентів про діяльність інших служб та організацій у рамках наявних відомостей;
– напрям абонентів до інших службам, організаціям, установам, де з їхніми запити може бути задоволені повніше і кваліфіковано, сприяння зверненням за допомогою до професійним психологам (на очна консультування);
– розробка й поширення рекламні матеріали з інформування населення про діяльність, та надаваних послугах служби;
– аналіз про причини і джерел підвищеного психічного напруги різних вікових і соціальних груп населення і побудову доведення результатів до органів прокуратури та зацікавлених установ соціального захисту населення.
У практиці телефонного консультування прийнято підхід, який отримав назву «>Befriending», чи «терапія вислуховування», як різновидроджерианского інтерв'ю. «>Терапию вислуховування» можна як стратегію роботи взагалі, чи як початкову стадію взаємодії, встановлення контакту. У обох випадках, попри переважання емоційного, спонтанного, довірчого аналізу ситуації, на консультанта накладаються певні обмеження [>32,с.134]:
– відсутність вибору співрозмовника (у професіональній ситуації консультант «ТД» повинен природним, спонтанним і позитивно розташованим всім абонентам);
– співробітник «ТД» ні перебивати, висловлювати не потрібні свою думку, оціночні судження, критикувати і повчати абонент, що також кілька збіднює спонтанність та істинність співробітника «ТД», як учасника контакту;
– решта обмежень: говорити мовою абонента, бути максимально зрозумілим, дотримуватися послідовності оповідання абонента і пропонувати свою думку навідними і уточнюючими питаннями та т.д.
Головне у розмові - створити ситуацію для емоційного реагування. Це дозволяє надалі працювати над когнітивним заволодінням психотравмуючої ситуації, пошуком причин її виникнення, підвищенням можливостей адаптації.
Соціально-педагогічна профілактика як система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків.
Соціально-педагогічна профілактика спрямована на розвиток умінь і формування навичок орієнтації в складній системі соціальних взаємин із метою запобігання відхиленням у психофізичному розвитку та становленні особистості, протиправним діям, нехтуванню здоровим способом життя.
Соціально-педагогічна профілактика - система виховних заходів, які спрямовані на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків і сприяють прояву різних видів їх активності.
Діяльність соціального педагога передбачає профілактику соціальної дезадаптації, девіантної поведінки членів організації, побутового, дорожньо-транспортного травматизму серед дітей та підлітків, ВІЛ-зараження та СНІДу, інших соціально-небезпечних захворювань.
Загалом профілактична діяльність спрямована на формування у членів організації несприйнятливості до негативних впливів середовища, внаслідок чого вони набувають таких умінь: організовувати і регулювати свою діяльність; адекватно оцінювати власну поведінку, вчинки і погляди оточення; зберігати та реалізовувати у різних, зокрема несприятливих, умовах власні позиції, виходячи із особисто усвідомлених та засвоєних моральних норм і принципів, а не за рахунок зовнішніх сил; протистояти натиску; протидіяти впливам, що суперечать внутрішнім установкам, поглядам і переконанням, активно їх перетворювати; самостійно приймати моральні рішення (М. Окаринський).
Профілактичну роботу здійснюють у різних формах, зокрема в національній скаутській організації України "Пласт" вдаються до таких: масові (лекція (доповідь), дискусія із запрошеними гостями, завдання або вправи); групові ("мозковий штурм", аналіз ситуації, "дослідження ситуації", дискусія, ігри, п'єси і пародії, бесіда, обговорення прочитаної статті); індивідуальні (індивідуальна бесіда, інтерв'ю, складання пластових вмілостей, запитання, підготовка рефератів, ведення "мого зошита здоров'я"); за участю батьків (збори, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, зустрічі родин тощо).
До умов ефективності профілактичної роботи він зараховує такі: слід починати від вступу дитини до організації; охоплення профілактикою вживання всіх груп наркогенних засобів (від простих до складних); розкриття їх шкідливого впливу не загалом, а конкретно, на всі складові діяльності людини та функціонування людського організму; пріоритетність індивідуально-групових тюрм профілактичної роботи; наголошення на негативних наслідках вживання наркогенних речовин, які можуть настати в найближчий час, а не через багато років; виявлення потенційно найменш стійких до вживання наркогенних речовин членів організації (М. Окаринський).
У середовищі громадської організації ефективним є здійснення не лише первинної профілактики (запобігання виникненню у членів організації дефектів і відхилень у психофізичному розвитку чи соціальній поведінці), а й вторинної (запобігання переходу різних порушень у хронічну форму, виникненню вторинних дефектів), третинної (соціально-трудова адаптація осіб, які мають різні дефекти). Залучення до цієї роботи соціального педагога дає змогу не тільки організувати профілактичну діяльність у громадській організації, а й перетворити її на систематичний комплекс дій, спрямованих на членів громадської організації і на цільові групи, з якими ця організація працює.
Профілактика девіантної поведінки як предмет і зміст соціально-педагогічної діяльності на рівні особистості. Необхідність ранньої профілактики відхилень у розвитку особистості дитини (педагогічна і соціальна занедбаність, шкільна дезадаптація, міжособистісні конфлікти тощо), девіантної поведінки у підлітковому віці.
СППДП