Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на питання 58.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

3. Принципи роботи телефону довіри

- доступність та безоплатність;

- законність та гуманізм;

- професійність, дотримання етичних та правових норм;

- відсутність політичного, ідеологічного або релігійного тиску;

- добровільність у прийнятті допомоги.

Під час своєї професійної діяльності консультанти телефонної служби націлені влади на рішення наступних завдань:

– забезпечення доступності й своєчасності психологічної допомоги телефоном громадянам незалежно від соціального статусу місце проживання;

– забезпечення кожному яка звернулася по пораду і допомогою можливості довірчого діалогу;

– психологічне консультування телефоном;

– допомогу абонентам в мобілізації їх творчих, інтелектуальних, особистісних, духовних і фізичних ресурсів для виходу з кризового стану;

– розширення у абонентів діапазону в соціально та особистісно прийнятних коштів на самостійного розв'язання існуючих труднощів і подолання наявних труднощів, зміцнення впевненості у собі;

– інформування абонентів про діяльність інших служб та організацій у рамках наявних відомостей;

– напрям абонентів до інших службам, організаціям, установам, де з їхніми запити може бути задоволені повніше і кваліфіковано, сприяння зверненням за допомогою до професійним психологам (на очна консультування);

– розробка й поширення рекламні матеріали з інформування населення про діяльність, та надаваних послугах служби;

– аналіз про причини і джерел підвищеного психічного напруги різних вікових і соціальних груп населення і побудову доведення результатів до органів прокуратури та зацікавлених установ соціального захисту населення.

У практиці телефонного консультування прийнято підхід, який отримав назву «>Befriending», чи «терапія вислуховування», як різновидроджерианского інтерв'ю. «>Терапию вислуховування» можна як стратегію роботи взагалі, чи як початкову стадію взаємодії, встановлення контакту. У обох випадках, попри переважання емоційного, спонтанного, довірчого аналізу ситуації, на консультанта накладаються певні обмеження [>32,с.134]:

– відсутність вибору співрозмовника (у професіональній ситуації консультант «ТД» повинен природним, спонтанним і позитивно розташованим всім абонентам);

– співробітник «ТД» ні перебивати, висловлювати не потрібні свою думку, оціночні судження, критикувати і повчати абонент, що також кілька збіднює спонтанність та істинність співробітника «ТД», як учасника контакту;

– решта обмежень: говорити мовою абонента, бути максимально зрозумілим, дотримуватися послідовності оповідання абонента і пропонувати свою думку навідними і уточнюючими питаннями та т.д.

Головне у розмові - створити ситуацію для емоційного реагування. Це дозволяє надалі працювати над когнітивним заволодінням психотравмуючої ситуації, пошуком причин її виникнення, підвищенням можливостей адаптації.

    1. Соціально-педагогічна профілактика як система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків.

Соціально-педагогічна профілактика спрямована на розвиток умінь і формування навичок орієнтації в складній системі соціальних взаємин із метою запобігання відхиленням у психофізичному розвитку та становленні особистості, протиправним діям, нехтуванню здоровим способом життя.

Соціально-педагогічна профілактика - система виховних заходів, які спрямовані на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків і сприяють прояву різних видів їх активності.

Діяльність соціального педагога передбачає профілактику соціальної дезадаптації, девіантної поведінки членів організації, побутового, дорожньо-транспортного травматизму серед дітей та підлітків, ВІЛ-зараження та СНІДу, інших соціально-небезпечних захворювань.

Загалом профілактична діяльність спрямована на формування у членів організації несприйнятливості до негативних впливів середовища, внаслідок чого вони набувають таких умінь: організовувати і регулювати свою діяльність; адекватно оцінювати власну поведінку, вчинки і погляди оточення; зберігати та реалізовувати у різних, зокрема несприятливих, умовах власні позиції, виходячи із особисто усвідомлених та засвоєних моральних норм і принципів, а не за рахунок зовнішніх сил; протистояти натиску; протидіяти впливам, що суперечать внутрішнім установкам, поглядам і переконанням, активно їх перетворювати; самостійно приймати моральні рішення (М. Окаринський).

Профілактичну роботу здійснюють у різних формах, зокрема в національній скаутській організації України "Пласт" вдаються до таких: масові (лекція (доповідь), дискусія із запрошеними гостями, завдання або вправи); групові ("мозковий штурм", аналіз ситуації, "дослідження ситуації", дискусія, ігри, п'єси і пародії, бесіда, обговорення прочитаної статті); індивідуальні (індивідуальна бесіда, інтерв'ю, складання пластових вмілостей, запитання, підготовка рефератів, ведення "мого зошита здоров'я"); за участю батьків (збори, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, зустрічі родин тощо).

До умов ефективності профілактичної роботи він зараховує такі: слід починати від вступу дитини до організації; охоплення профілактикою вживання всіх груп наркогенних засобів (від простих до складних); розкриття їх шкідливого впливу не загалом, а конкретно, на всі складові діяльності людини та функціонування людського організму; пріоритетність індивідуально-групових тюрм профілактичної роботи; наголошення на негативних наслідках вживання наркогенних речовин, які можуть настати в найближчий час, а не через багато років; виявлення потенційно найменш стійких до вживання наркогенних речовин членів організації (М. Окаринський).

У середовищі громадської організації ефективним є здійснення не лише первинної профілактики (запобігання виникненню у членів організації дефектів і відхилень у психофізичному розвитку чи соціальній поведінці), а й вторинної (запобігання переходу різних порушень у хронічну форму, виникненню вторинних дефектів), третинної (соціально-трудова адаптація осіб, які мають різні дефекти). Залучення до цієї роботи соціального педагога дає змогу не тільки організувати профілактичну діяльність у громадській організації, а й перетворити її на систематичний комплекс дій, спрямованих на членів громадської організації і на цільові групи, з якими ця організація працює.

    1. Профілактика девіантної поведінки як предмет і зміст соціально-педагогічної діяльності на рівні особистості. Необхідність ранньої профілактики відхилень у розвитку особистості дитини (педагогічна і соціальна занедбаність, шкільна дезадаптація, міжособистісні конфлікти тощо), девіантної поведінки у підлітковому віці.

СППДП