12. Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Для досягнення позитивних змін у поведінці і діяльності неповнолітніхʢʖ

профілактична та корекційна робота соціального педагога в притулкуʖ

здійснюється за такою соціально-педагогічною технологієюʰʖ

O всебічна діагностика особистості вихованцяʖʞхарактерʢʖ стосунки зʖ

референтною групоюʢʖпричини негативної поведінки і проблемиʟʱʖ

O формування мети та визначення завдань корекційної таʖ

профілактичної роботиʱʖ

O вибір шляхів корекції та профілактикиʱʖ

O визначення змісту роботи з неповнолітнім шляхом застосуванняʖ

готових або власних технологійʱʖ

O вибір ефективних засобівʢʖприйомів і методів для роботиʱʖ

O визначення форм соціально-педагогічної діяльності зʖ

неповнолітнімиʱʖ

O корекційна та профілактична роботаʱʖ

O оцінка результатів проведеної роботиʤʖ При незадовільномуʖ

результаті слід повернутись до завданняʢʖ переглянути йогоʢʖ внестиʖ

необхідні зміни і пройти наступні кроки зновуʤʖ

Соціально-педагогічна робота з дітьми-сиротами та безхатченками

В Україні таку роботу проводять установи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, органи внутрішніх справ, благодійні організації та фонди.

Систему закладів утворюють: будинки малятка, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати, спеціалізовані дитячі будинки для дітей з вадами здоров'я, дитячі будинки сімейного типу, притулки для неповнолітніх.

Основні проблеми дітей-сиріт - слабке здоров'я, незахищеність, вразливість, підвищена тривожність, почуття неповноцінності. Означені проблеми визначають форми та методи соціально-педагогічної роботи: розміщення дітей-сиріт у відповідні заклади, догляд, виховання, лікування, організація навчання, дозвілля, корекція, реабілітація, усиновлення, патронаж, залучення до роботи волонтерів, громадських організацій, релігійних громад.

12. Визначте особливості роботи соціального педагога з неповними сім’ями.

Головна мета, яку ставить перед собою соціальний педагог, полягає

у визначенні специфіки роботи з розглянутою категорією сімей, що

дозволяють виявити проблеми неповної сім’ї та намітити шляхи їх

ефективного подолання. По функціям, які виконує соціальний педагог

існує декілька спеціалізацій, найбільш поширеною є сімейний

соціальний педагог. Він забезпечує діагностування проблем у соціумі,

соціально-педагогічний захист сім’ї та особистості, психолого-

педагогічну освіту матері, узагальнення та поширення досвіду сімейного

виховання, сприяє відродженню і активізації ідей народної педагогіки,

враховуючи національно-етнічні особливості сім’ї. Сімейний соціальний

педагог готує пропозиції для місцевих інстанцій про заходи соціально-

економічного та соціально-педагогічного характеру, пов’язаних із

задоволенням потреб сім’ї, дітей, молоді, з організацією праці, навчання,

дозвілля неповнолітніх [8, с. 55].

Змістовне наповнення цих напрямків діяльності вельми

різноманітно за своїм характером та структурою. Інформування одинокої

матері про типові недоліки виховання дітей має своєю метою

актуалізувати проблеми дитини на очах у батька. Для підготовки матері

до адекватного сприйняття такої інформації, для встановлення контакту

соціальний педагог в першу чергу починає роботу з встановлення довіри,

з пояснення своєї позиції [9, с. 50].

Наступним завданням соціального педагога на шляху створення

сприятливих умов для особистісного розвитку дитини в процесі

сімейного виховання є надання допомоги одинокій матері у вирішенні

виховних завдань. Для розширення знань в галузі виховання, психічного

розвитку дитини чи підлітка соціальному педагогові належить провести

психолого-педагогічну освіту батьків. Для цієї роботи соціальний

педагог пропонує такі форми роботи, як батьківський лекторій,

тематичні конференції з обміну знаннями в області сімейного виховання,

диспути, індивідуальні консультації.

Для подолання недоліків сімейного виховання соціальному

педагогові потрібно надати наступні види допомоги.

1. Організувати життєдіяльність неповної сім’ї так, щоб

подружитися з дитиною, спільно вирішувати життєві проблеми.

2. Всіляко підтримувати довірливі стосунки з підлітками.

3. Забезпечувати активну життєву позицію дитини.

23

4. Формувати в дитині прагнення до успіху і досягнень.

5. Організовувати спільне дозвілля дітей та батьків.

6. Пред’являти вимоги до дитини і вимагати їх здійснення.

7. Ставитися критично до недоліків дитини.

8. Розвивати власні комунікативні якості.

9. Планувати разом з дитиною її майбутнє.

10. Підтримувати кооперацію зі школою для спільних дій щодо

забезпечення позитивної соціалізації дитини в суспільство [6, с. 52].