- •Технологія соціальної діагностики: регіональний, локальний та індивідуальний рівень соціальної діагностики як найбільш тісна взаємодія з клієнтами.
- •Характер і природа дитячо-підліткової дезадаптації. Характеристика патогенної дезадаптації, в основі якої лежать функціонально-органічні ураження нервової системи.
- •Характеристика соціальної дезадаптації, яка проявляється в порушенні норм моралі і права.
- •Стадії соціальної дезадаптації: педагогічно занедбані учні і соціально-занедбані підлітки.
- •8. Консультування як метод соціальної допомоги. Методика посередницької діяльності соціального педагога. Особистість клієнта та її значення у процесі соціально-педагогічного консультування
- •9. Техніка соціально-педагогічного спілкування з клієнтами в процесі індивідуальної консультативної допомоги.
- •Групове консультування. Методика соціально-педагогічного консультування по телефону.
- •11. Завдання та принципи роботи “Телефону довіри”. Напрями роботи “Телефону довіри”. Етичні основи роботи “Телефону довіри”.
- •3. Основні завдання телефону довіри
- •3. Принципи роботи телефону довіри
- •Соціально-педагогічна профілактика як система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків.
- •Основний зміст соціально-профілактичної роботи у молодіжному середовищі. Основні форми профілактичної роботи у молодіжному середовищі.
- •Технологія організації соціально-педагогічної діяльності в літньому оздоровчому таборі.
- •Технології використання рекламних засобів у діяльності соціальних працівників. Основні проблеми психологічної адаптації рекламної продукції до умов суспільства.
- •Технологія терапевтичного впливу у роботі соціального педагога. Окремі напрями психотерапії: епістолярна терапія, казкотерапія, арттерапія, тілесно-орієнтована терапія.
- •Технологія організації соціальної вуличної роботи. Основні завдання вуличної соціальної роботи. Переваги вуличної соціальної роботи. Етапи організації діяльності в умовах вулиці.
- •Охарактеризуйте стратегії соціально-педагогічного втручання при різноманітних формах поведінки, що відхиляється.
- •Технології соціально-педагогічної виховної роботи в умовах пенітенціарного закладу: правове виховання; моральне виховання; трудове виховання; фізичне і санітарно – гігієнічне виховання.
- •Технології соціально-педагогічної діяльності соціального педагога з соціальної підтримки молодих сімей у системі діяльності центрів соціальних служб для молоді.
- •Технологія індивідуальної роботи. Етапи індивідуальної соціально-педагогічної роботи.
- •Технологія планування у роботі соціального педагога.
- •Технологія творчого розвитку особистості у роботі соціального педагога.
- •Обґрунтувати особливості соціально-педагогічної реабілітації підлітків девіантної поведінки.
- •Охарактеризуйте основні напрямки соціально-педагогічної роботи щодо профілактики і запобігання соціально-негативних форм девіантної поведінки дітей та молоді.
- •Проаналізуйте особливості реалізацій технології діяльності соціального педагога щодо профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді.
- •Розкрийте сутність та особливості реалізації технології соціально-педагогічної роботи з дітьми "групи ризику".
- •Охарактеризуйте основні види дезадаптивної поведінки та напрями їхньої профілактики
- •Проаналізуйте та розкрийте ознаки фізичного насильства над дитиною.
- •Ознаки насилля над дітьми
- •Визначить та охарактеризуйте ознаки які можуть свідчити про вживання підлітком наркотичних речовин.
- •Проаналізуйте вимоги до особистості соціального педагога та його діяльності, який здійснює виховну роботу з правопорушником.
- •Обґрунтувати основні етапи реалізації технології попередження дитячої злочинності.
- •Охарактеризуйте основні форми насилля у сім’ї.
- •Розкрийте сутність технології соціально-педагогічного захисту прав дитини.
- •Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.
- •Визначте особливості роботи соціального педагога з неповними сім’ями.
- •Охарактеризуйте особливості та зміст соціально педагогічної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями.
- •Розкрийте особливості реалізації технології соціального супроводу з багатодітних сімей.
- •Охарактеризуйте технологію соціально-педагогічної роботи з дітьми-жертвами насилля.
- •Розкрийте причини та ознаки суїцидальної поведінки підлітків.
- •Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з одинокими матерями.
- •Охарактеризуйте технологію соціально-педагогічної паспортизації класу.
- •Розкрийте особливості реалізації соціально-педагогічної технології ліберальної політики зниження шкоди залежної поведінки (наркоманія, алкоголізм).
- •Охарактеризуйте особливості дозвіллєвої соціально-педагогічної діяльності в закладах позашкільної освіти.
- •7. Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді;
- •Розкрийте особливості реалізації технології соціально-педагогічної роботи з дітьми алкоголіками.
- •Охарактеризуйте причини сучасної бездоглядності й безпритульності дітей та підлітків.
- •Розкрийте особливості технології ресоціалізації малолітнього правопорушника.
Обґрунтувати основні етапи реалізації технології попередження дитячої злочинності.
Процес
профілактики кримінальної поведінки молоді в контексті соціологічного
дискурсу дозволяє поділити його на три етапи: перший етап – профілактика
девіантних дій. Суспільство може існувати тільки тоді, коли між його членами
існує однорідність. Виховання відтворює та цементує цю однорідність,
закладаючи в душі дитини головні якості, яких вимагає колективне існування.
Але з іншого боку, без певної різноманітності будь-яка кооперація була б
неможлива. Виховання забезпечує збереження цієї різноманітності ; при цьому
воно саме диференціюється і спеціалізується. Отже, в обох своїх аспектах воно
втілюється в цілеспрямованій протиправній соціалізації молодого покоління.
Стає очевидним те, що саме шляхом становлення загального людського
морального виховання, шляхом підготовки індивіда до виконання своїх
функцій в суспільстві виховання постає засобом соціального контролю, адже
воно сприяє прийняттю молоддю соціальних норм і встановленню соціального
порядку. На першому етапі профілактики серед форм виховання превалює
переконання.
Другий етап – профілактика деліктів. Теорії Е. Дюркгейма та Р. Мертона
є методологічним базисом для аналізу делінквентної поведінки молоді, вони
розкривають основні принципи формування та профілактики деліктів.
Делінквентній поведінці молоді в Україні сприяють – протиріччя між цілями
суспільства та реальними можливостями молоді; протиріччя між потягом до
багатства та неможливістю його досягти; протиріччя між розширенням попиту
на кваліфіковану, престижну, високооплачувану працю та недостатніми
можливостями її досягнення; протиріччя між необхідністю посилення
правового та соціального захисту молоді та реальним станом речей в Україні;
проблема «каналізування» енергії, соціальної активності, незадоволеного Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки 205
потягу молоді до самоствердження. Незадоволений потяг до самоствердження
може призвести до протиправних форм активності – ретритизму (алкоголізм,
наркоманія), делінквентної та асоціальної поведінки. Другий етап – це етап
профілактики правопорушень молоді. Особливість цього етапу полягає в тому,
що особа перескочила етап профілактики девіантної поведінки і може мати
стійкі установки щодо порушення закону. Тому виховні заходи на цьому етапі
жорсткі, серед форм виховання превалює адміністративний примус. Третій етап
– профілактика кримінальної поведінки молоді. Кримінальний світ стає
могутнім конкурентом для сім’ї, школи в процесі соціалізації молоді.
Кримінальні традиції розвиваються, зберігаються, передаються у певному
соціальному середовищі. Значним чинником кримінальної поведінки молоді є
соціальна структура міста. Безробіття, обмежені можливості вертикальної
мобільності є впливовим фактором кримінальної поведінки молоді. Цьому
етапові превенції властиві жорстка регламентація профілактичних дій та
порядку їхнього впровадження. Засоби профілактики повинні співпадати з
діючим законодавством України, превентивні заходи повинні спиратися на
права людини та розроблятися кваліфікованими спеціалістами (юристами,
соціологами, педагогами, психологами, лікарями та ін.).
