- •Технологія соціальної діагностики: регіональний, локальний та індивідуальний рівень соціальної діагностики як найбільш тісна взаємодія з клієнтами.
- •Характер і природа дитячо-підліткової дезадаптації. Характеристика патогенної дезадаптації, в основі якої лежать функціонально-органічні ураження нервової системи.
- •Характеристика соціальної дезадаптації, яка проявляється в порушенні норм моралі і права.
- •Стадії соціальної дезадаптації: педагогічно занедбані учні і соціально-занедбані підлітки.
- •8. Консультування як метод соціальної допомоги. Методика посередницької діяльності соціального педагога. Особистість клієнта та її значення у процесі соціально-педагогічного консультування
- •9. Техніка соціально-педагогічного спілкування з клієнтами в процесі індивідуальної консультативної допомоги.
- •Групове консультування. Методика соціально-педагогічного консультування по телефону.
- •11. Завдання та принципи роботи “Телефону довіри”. Напрями роботи “Телефону довіри”. Етичні основи роботи “Телефону довіри”.
- •3. Основні завдання телефону довіри
- •3. Принципи роботи телефону довіри
- •Соціально-педагогічна профілактика як система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків.
- •Основний зміст соціально-профілактичної роботи у молодіжному середовищі. Основні форми профілактичної роботи у молодіжному середовищі.
- •Технологія організації соціально-педагогічної діяльності в літньому оздоровчому таборі.
- •Технології використання рекламних засобів у діяльності соціальних працівників. Основні проблеми психологічної адаптації рекламної продукції до умов суспільства.
- •Технологія терапевтичного впливу у роботі соціального педагога. Окремі напрями психотерапії: епістолярна терапія, казкотерапія, арттерапія, тілесно-орієнтована терапія.
- •Технологія організації соціальної вуличної роботи. Основні завдання вуличної соціальної роботи. Переваги вуличної соціальної роботи. Етапи організації діяльності в умовах вулиці.
- •Охарактеризуйте стратегії соціально-педагогічного втручання при різноманітних формах поведінки, що відхиляється.
- •Технології соціально-педагогічної виховної роботи в умовах пенітенціарного закладу: правове виховання; моральне виховання; трудове виховання; фізичне і санітарно – гігієнічне виховання.
- •Технології соціально-педагогічної діяльності соціального педагога з соціальної підтримки молодих сімей у системі діяльності центрів соціальних служб для молоді.
- •Технологія індивідуальної роботи. Етапи індивідуальної соціально-педагогічної роботи.
- •Технологія планування у роботі соціального педагога.
- •Технологія творчого розвитку особистості у роботі соціального педагога.
- •Обґрунтувати особливості соціально-педагогічної реабілітації підлітків девіантної поведінки.
- •Охарактеризуйте основні напрямки соціально-педагогічної роботи щодо профілактики і запобігання соціально-негативних форм девіантної поведінки дітей та молоді.
- •Проаналізуйте особливості реалізацій технології діяльності соціального педагога щодо профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді.
- •Розкрийте сутність та особливості реалізації технології соціально-педагогічної роботи з дітьми "групи ризику".
- •Охарактеризуйте основні види дезадаптивної поведінки та напрями їхньої профілактики
- •Проаналізуйте та розкрийте ознаки фізичного насильства над дитиною.
- •Ознаки насилля над дітьми
- •Визначить та охарактеризуйте ознаки які можуть свідчити про вживання підлітком наркотичних речовин.
- •Проаналізуйте вимоги до особистості соціального педагога та його діяльності, який здійснює виховну роботу з правопорушником.
- •Обґрунтувати основні етапи реалізації технології попередження дитячої злочинності.
- •Охарактеризуйте основні форми насилля у сім’ї.
- •Розкрийте сутність технології соціально-педагогічного захисту прав дитини.
- •Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.
- •Визначте особливості роботи соціального педагога з неповними сім’ями.
- •Охарактеризуйте особливості та зміст соціально педагогічної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями.
- •Розкрийте особливості реалізації технології соціального супроводу з багатодітних сімей.
- •Охарактеризуйте технологію соціально-педагогічної роботи з дітьми-жертвами насилля.
- •Розкрийте причини та ознаки суїцидальної поведінки підлітків.
- •Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з одинокими матерями.
- •Охарактеризуйте технологію соціально-педагогічної паспортизації класу.
- •Розкрийте особливості реалізації соціально-педагогічної технології ліберальної політики зниження шкоди залежної поведінки (наркоманія, алкоголізм).
- •Охарактеризуйте особливості дозвіллєвої соціально-педагогічної діяльності в закладах позашкільної освіти.
- •7. Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді;
- •Розкрийте особливості реалізації технології соціально-педагогічної роботи з дітьми алкоголіками.
- •Охарактеризуйте причини сучасної бездоглядності й безпритульності дітей та підлітків.
- •Розкрийте особливості технології ресоціалізації малолітнього правопорушника.
Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з одинокими матерями.
Неповні материнські сім'ї в силу свого складу займають особливе положення, і її правові проблеми виступають досить ясно. Неповні сім'ї відносяться до соціально незахищеним верствам населення, тому державою розроблені заходи, спрямовані на надання необхідної підтримки та допомоги одиноким матерям. Не перебуває у шлюбі з батьком дитини жінка-мати має статус одинокої матері. Це означає, що: 1) Народжений нею дитина буде носити її ПІБ за її вказівкою, про що робиться відмітка у книзі записів народжень; 2) Навіть якщо станеться, що прізвище дитини співпаде з прізвищем дійсного батька, ніяких правових наслідків це обставина не породить; 3) Ніяких прав і обов'язків, передбачених СК, у тому числі пов'язаних зі сплатою аліментів, жінка мати не буде [19, 59]. Питання про материнство регулює закон «Про державну допомогу громадянам, які мають дітей» від 19.05.1995. У законодавстві конкретного суб'єкта РФ передбачаються додаткові виплати. Оформлення посібників для всіх мам проводиться у територіальних органах соціального забезпечення: допомога по вагітності та пологах, щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора років, одноразова допомога жінкам, які стали на облік в медичних установах у ранній термін вагітності, одноразова допомога при народженні дитини - всі вони засновані законом № 165-ФЗ. - Матері-одиночці дитяче допомога виплачується у подвійному розмірі. - Мати-одиначка має право: - Отримувати додаткову суму до досягнення дитиною півтора року; - Отримувати від держави щорічну додаткову матеріальну допомогу в розмірі до трьохсот карбованців; - Мати-одиначка не може бути звільнена з роботи за ініціативою адміністрації до досягнення дитиною 14-ти років, крім випадків ліквідації організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням; - Матерям-одиначкам встановлюється 100%-а оплата лікарняного листа по догляду за дитиною до 14-ти років на більш тривалий термін, ніж іншим жінкам; - Надання щорічної відпустки без збереження змісту, приєднаного до основного відпустці або окремого від нього строком до 14-ти днів у зручний час; - У разі потребу мати-одиначка має право першочергове отримання житла; - Самотня мати має право на безперешкодне пристрій неповнолітньої дитини до дитячого закладу на повне державне забезпечення; - Дитина-школяр самотньої матері може розраховувати на безкоштовне харчування у шкільній їдальні - рішення про це приймає директор школи; - Пільги для придбання деяких ліків, перелік яких повинен бути в кожній дитячій поліклініці. Для отримання допомоги необхідно звернутися до органів соц. захисту населення або за місцем проживання з письмовою заявою та зазначенням відомостей про доходи сім'ї. Хоча в наш час юридичне становище одиноких матерів цілком захищено та громадське до них цілком лояльно, сутність їх психологічного статусу залишається вельми і вельми ускладненою [16, 24]. Підводячи підсумок вищесказаного, у неповних сім'ях материнських можна виділити ряд найбільш гострих проблем: - Матеріально-побутові: самотній батько змушений у силу свого положення працювати і на себе, і на дитину (чи дітей); - Проблема працевлаштування: рішення цієї проблеми утруднена через те, що самотньому батькові потрібна добре оплачувана робота, близько від дому, можливість мати вільний графік і т.д.; - Житлові: можуть виникнути у всіх неповних материнських сім'ях, особливо при неможливості розміну житлоплощі; - Психологічні: «проблема батьків» - проблема суміщення ролей, коли в силу обставин самотній батько повинен виконувати функції другого з батьків. Діти з неповних материнських сімей, як правило, більш вразливі, закомплексовані; - Відсутність досвіду сімейного життя; - Проблема виховання, розвитку та соціалізації дітей: неповна материнська сім'я не має цілісної гармонійної системи відносин, виникає незбалансованість між двома групами членів сім'ї - тих, хто потребує матеріальної і духовної підтримки і тих, хто забезпечує це задоволення; - Юридичні проблеми: правова необізнаність одиноких батьків з питань надання їм певних пільг, допомог, в які органи необхідно звернутися за допомогою; - Проблема створення нової сім'ї: досвід минулого життя заважає створити нову сім'ю; - Проблеми дітей: відсутність одного з батьків, а також подружніх відносин суттєво впливає на формується систему цінностей [15,78]. Таким чином, перед соціальним педагогом постають проблеми організації педагогічної системи в неповній сім'ї, головними з яких є наступні: слабка включеність підлітка в життя сім'ї; прагнення батьків до постійного виправданню проступків підлітка (адже найчастіше його виховує одна мати); дефіцит спілкування в сім'ї, уваги з боку батьків; відсутність контролю з боку батька за поведінкою дитини; крайня обмеженість спільних дозвіллєвих занять, бідність комунікативних контактів; недостатність позитивних прикладів для підлітка з боку матері; неузгодженість виховних дій одиноких матерів зі школою, розбіжності з нею; недостатнє уявлення батьків про цілі, методи, завдання виховання, сліпа любов до дитини, надмірна суворість, відсутність педагогічного такту у взаємовідносинах з дітьми [23, 75].
Неповна материнська сім'я ставиться до сім'ї групи ризику, тому що вона характеризується наявністю деякого відхилення від норм, що не дозволяє визначити її як благополучну і знижує адаптивні здатності даної категорії сім'ї. Тому соціальному педагогу необхідно провести діагностику, а на основі отриманих результатів розробити комплекс заходів та напрямків для конкретної сім'ї. Основні напрями діяльності соціального педагога в роботі з неповною материнської сім'єю полягають у створенні «педагогічного альянсу двох соціальних інститутів, що дозволяє створити сприятливі умови для особистісного розвитку дитини». Допомога неповної материнської сім'ї в усуненні педагогічних дефектів виховання, розвитку та соціалізації дитини проявляються в роботі соціального педагога за такими напрямками: 1. Всебічне інформування одиноких батьків про типові недоліки у вихованні дітей; 2. Допомога самотньої матері у вирішенні виховних труднощів (недостатня інформованість про статевовікових та індивідуальних особливостях дитини, несформовані общепедагогических, організаторських умінь і навичок); 3. Зміцнення дитячо-батьківських контактів, поліпшення відносин в неповній материнської сім'ї [23, 175]. Змістовне наповнення цих напрямків діяльності вельми різноманітно за своїм характером та структурою. Інформування одиноких батьків про типові недоліки виховання дітей має своєю метою актуалізувати проблеми дитини на очах у батька. Для підготовки батька до адекватного сприйняття такої інформації, для встановлення контакту соціальний педагог в першу чергу починає роботу з встановлення довіри, з пояснення своєї позиції. Доцільно визнати, що сама по собі неповнота сім'ї, як зовнішня структурна характеристика, не визначає результату соціалізації дитини. Виховання в неповній материнської сім'ї не обов'язково веде до деформації особистості дитини. Проте в сукупності з несприятливими факторами, що виникають як наслідок життєдіяльності сім'ї, неповнота сім'ї все ж негативно впливає на соціалізацію та розвиток дитини [6, 50]. У зв'язку з цим соціальний педагог переконує самотнього батька як важливо в інтересах дитини володіти інформацією про негативні фактори, що впливають на розвиток дитини-підлітка. Також слід звернути увагу і на емоційні чинники, які надають глибоке вплив на розвиток особистості дитини в неповній материнської сім'ї. Тому для соціального педагога вирішальними стали дві функції: забезпечити емоційний «тил» всім членам сім'ї та підготувати дітей з даної категорії сімей для успішної соціалізації в суспільство [9, 59]. Наступним завданням соціального педагога на шляху створення сприятливих умов для особистісного розвитку дитини в процесі сімейного виховання є надання допомоги одинокому батьку у вирішенні його виховних завдань. Для розширення знань батьків в галузі виховання, психічного розвитку дитини чи підлітка соціальному педагогові належить провести психолого-педагогічна освіта батьків. Для цієї роботи соціальний педагог пропонує такі форми роботи як батьківський лекторій, тематичні конференції з обміну знаннями в області сімейного виховання, диспути, дискусій, індивідуальні консультації. Для подолання недоліків сімейного виховання соціальному педагогові належить допомогти батькам, які виховують дітей самі, у формуванні таких необхідних умінь як: 1. Організувати життєдіяльність неповної материнської сім'ї так, щоб подружитися з дитиною, спільно вирішувати життєві проблеми; 2. Всіляко підтримувати довірчі стосунки з підлітками; 3. Забезпечувати активну життєву позицію дитини; 4. Формувати в дитині прагнення до успіху і досягнень; 5. Організовувати спільне дозвілля дітей та батьків; 6. Пред'являти вимоги до дитини і домагатися їх здійснення; 7. Ставитися критично до недоліків дитини; 8. Розвивати власні комунікативні якості; 9. Планувати разом з дитиною її майбутнє; 10. Підтримувати кооперацію зі школою для спільних дій щодо забезпечення позитивної соціалізації дитини в суспільство [11, 52]. Якщо в розглянутій категорії сім'ї порушені відносини в емоційній сфері, то соціальний педагог працює з емоційним настроєм родини, з формуванням взаємного шанобливого і дбайливого ставлення матері і дитини один до одного, допомагає усвідомити, що справжня батьківська любов - це прояв одночасно справедливості і вимогливості, надання дитині самостійності та умов для самоствердження. Також проводиться індивідуальна робота з самотньою матір'ю, здійснюється соціально-психологічна підготовка жінки у вихованні дитини. Робота соціального педагога полягає у визначенні ролі матері у формуванні у своєї дитини адекватної поведінки у стосунках із однолітками та організація індивідуальних консультацій з матір'ю, а також з дитиною за допомогою створення спеціальних ситуацій [23, 176]. До одного з напрямків роботи з даною категорією сімей відноситься взаємодія з іншими соціальними інститутами, установами, які дозволять раціонально побудувати роботу з неповними сім'ями, знизити соціальну напруженість. Головне завдання фахівця - забезпечити взаємозв'язок з даними джерелами. До них належать такі: - Аналогічні сім'ї, сусіди: обмін досвідом, організація спільного відпочинку, взаємодопомога; - Психолог: надання допомоги у вирішенні проблем у взаєминах з дітьми, розробка рекомендацій щодо поліпшення психологічного клімату в даній сім'ї; - Місце роботи батьків: питання про надання пільг одиноким матерям за місцем роботи, постановка в чергу в ДДУ, надання матеріальної допомоги, вирішення житлового питання; - Служба зайнятості: пошук зручною для одиноких матерів роботи; - Органи охорони здоров'я: питання здоров'я всіх членів сім'ї; - Органи соціального захисту: надання одиноким матерям та їхнім дітям всіх видів допомог і пенсій; - Органи освіти: питання про групу продовженого дня, проблема безкоштовного харчування, матеріальна допомога, забезпечення підручниками, надання допомоги у вирішенні психологічних проблем дітей, організація роботи щодо забезпечення дозвілля дитини; - Колишній батько: матеріальна допомога; - Виконавча влада: забезпечення житлом; - Юрист: питання посібників, пенсій, житлове питання, проблеми по роботі; - Церква: матеріальна і натуральна допомога [13,76]. М.В. Шакурова до основних напрямів роботи соціального педагога відносить наступне: 1. Виявлення такого роду сімей, де жінка сама виховує одного або декількох дітей, спостереження за цими сім'ями, вивчення внутрішньосімейних відносин, що дозволяє визначити напрямки допомоги, яку можна запропонувати, в тому числі залучаючи інших фахівців та організацій; 2. Надання юридичної допомоги: відстоювання інтересів матері і її дитини, надання різного роду юридичних консультаційних послуг; 3. Надання психологічної та матеріальної допомоги неповним материнським сім'ям; 4. Виявлення основних проблем неповної материнської сім'ї, проектування напрямків допомоги, яка може бути запропонована в кожному конкретному випадку [25, 122]. Соціальний педагог відіграє велику роль у вирішенні конфліктів і труднощів, що виникають в неповній материнської сім'ї. Педагогічна допомога дітям і підліткам з даних сімей у вирішенні проблем соціалізації - органічна частина загальношкільної системи соціально-педагогічної підтримки. Можливості соціального педагога в реалізації програми допомоги неповної материнської сім'ї достатньо широкі. Наприклад, для організації дозвілля матері та її дитини (дітей) послужить їх спільна діяльність: трудова діяльність, спільні свята, змагання, конкурси, КВК. Широко поширено проведення сімейних свят і фестивалів: День матері, День моєї дитини. Відповідальність за проведення цих заходів лежить на соціальному педагога [12,50]. Таким чином, специфіка роботи соціального педагога з неповними материнськими сім'ями полягає у взаємодії з неповними материнськими сім'ями, мета яких - оптимізувати сімейні відносини між самотніми матерями та їх дітьми, розробити рекомендації для батьків. Специфіка роботи соціального педагога в розглянутих сім'ях на увазі під собою: Діагностику: вивчення особливостей функціонування неповної материнської сім'ї і ступеня впливу мікросередовища на членів сім'ї; Організаційно-комунікативну діяльність: психолого-педагогічна освіта одиноких батьків, організація спілкування батьків та дітей; Профілактику: запобігання різного роду проблем, що виникають в неповній материнської сім'ї; Правозахисну діяльність: консультування неповних материнських сімей в питаннях захисту їх прав, свобод, соціальних гарантій, відстоювання інтересів самотніх батьків і дітей, взаємодія з іншими соціальними інститутами та установами; Організаторську діяльність: забезпечення культурно-дозвільної, спортивно-оздоровчої діяльності [25, 125].
