12. Охарактеризуйте причини сучасної бездоглядності й безпритульності дітей та підлітків.

Дитяча бездоглядність – одна з найгостріших проблем сучасного суспільства.

Бездоглядними, безпритульними називають дітей, які були покинутими батьками або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, в яких перебували і не мають певного місця проживання.

Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства.

Основними причинами виникнення такого явища, як дитяча бездоглядність та безпритульність, є безробіття батьків, зростання цін на продукти першої необхідності, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення, втрата “поняття” про сім’ю як про соціальний інститут, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, збільшення незайнятих дітей та підлітків, недостатність роботи з організації дозвілля дітей за місцем проживання, загострення конфліктів між батьками та дітьми. 

Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрета дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там:віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо.

Бездоглядні та безпритульні діти в Україні – це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Серед безпритульних дітей кількість хлопців більша, ніж дівчат.

Причинами дитячої і підліткової бездоглядності в Україні є

соціально-економічна та політична нестабільність у країні;

відсутність скоординованих дій міністерств, відомств, установ

та організацій, що відповідають за стан роботи з молоддю;

негативний вплив соціального середовища на особистість

дитини; недоліки в організації навчально-виховної діяльності в

загальноосвітніх закладах, педагогічна занедбаність окремих

підлітків; зниження виховної функції сім'ї, незадовільне

матеріальне становище більшості родин; відхилення у фізичному

та психічному розвитку дітей і підлітків тощо

12. Розкрийте особливості технології ресоціалізації малолітнього правопорушника.

Працюючи з неповнолітніми спеціалісти ЦСССДМ повинні працювати з

урахуванням індивідуальних особливостей, як фізичних так і психологічних.

Для цього необхідно визначитись, що є характерним для неповнолітнього

злочинця, як він себе поводить, що на нього впливає негативно тобто окреслити

соціально-психологічний портрет підлітка – правопорушника. Отже, соціально-

психологічний портрет підлітка – правопорушника – це результат впливу

чинників соціального середовища (особливо мікросередовища) і

індивідуальних особливостей підлітка. В свою чергу, неповнолітній

правопорушник - це особа, яка не досягла 18 років, порушила закон.

Відхилення в соціально-психологічному розвитку виникають унаслідок

недостатнього соціального досвіду, утилітарності потреб, недорозвитку та

деформації особистості [3]. На цьому етапі розвитку особистості підлітка, як

індивідуальної одиниці суспільства, є труднощі, через які він повинен пройти і

в подоланні яких повинні бути присутні як сім’я, школа, так і держава. Внесок

кожного соціального інституту у виховання майбутнього громадянина призведе

до подолання кризи підліткового віку, оскільки неадекватне ставлення до

навколишнього середовища є наслідком відхилення у свідомості

правопорушника, першочерговим у його перевихованні є виправлення,

спрямоване на формування повноцінної особистості. Виходячи з того, що

антисоціальна поведінка неповнолітнього правопорушника є наслідком

порушення гармонійних стосунків з оточенням, найважливішим завданням у

його перевихованні є подолання асоціальної поведінки на основі формування

поглядів, переконань, суспільних і правових норм.

При роботі з неповнолітніми злочинцями ЦСССДМ, керується певною

правовою базою, яка регламентує роботу в цьому напрямку. Вся діяльність

4

ЦСССДМ з ресоціалізації неповнолітніх правопорушників, які відбувають

покарання, не пов’язане з позбавленням волі з випробуванням, мають

законодавчу основу [1]. Служби ЦССДМ діють відповідно до Конституції

України та чинного законодавства України, Закон України «Про соціальну

роботу з дітьми та молоддю» від 10.01.2009 р. № 878-VI, Закон України «Про

соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-IV, Закон України «Про попереднє

ув'язнення» від 30.06.1993 р. № 3352-XII, Закон України «Про соціальну

адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення

волі на певний строк» від 17.03.2011 р. № 3160-VI. Узагальнюючи нормативно

– правове забезпечення в роботі соціальних служб з неповнолітніми

правопорушниками, ми можемо сказати, що на сьогодні в законодавстві чітко

прописані закони, які регламентують роботу ЦСССДМ з ресоціалізації

неповнолітнього, який звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Мета та зміст ресоціалізації реалізується через технологію соціально –

педагогічної ресоціалізації, так як сам процес ресоціалізації неповнолітніх це

певний напрямок діяльності ЦСССДМ у структурі соціально-педагогічній

роботі, а технологія це процес в якому теорія переходить в практику. Отже,

технологія соціально-педагогічної ресоціалізації – система послідовних кроків

(процедур) та методів, що використовується для досягнення мети та вирішення

завдань соціально-педагогічної ресоціалізації. Технологія має три етапи,

перший підготовчий етап - встановлення контакту з правопорушником,

дослідження особистості неповнолітнього, планування заходів процесу

ресоціалізації, планування співпраці з неповнолітнім. Другий етап

безпосередньої реалізації втручання (супровід) – контроль за неповнолітнім,

психологічна і педагогічна ресоціалізація, формування сприятливого

соціально-педагогічного середовища, соціальна реінтеграція реадаптація

неповнолітнього. І третій етап підсумковий йде оцінка процесу і результатів

ресоціалізації неповнолітнього [2]. Кожен з етапів має велике значення. Аналіз

діяльності центрів соціальних служб для молоді свідчить про використання

різних методів у процесі ресоціалізації. Оволодіння методами та формами

5

соціальної роботи, вмінням застосувати їх вдало на практиці, з урахуванням

умов ситуації та особистісних якостей клієнта є невід’ємною складовою

процесу ресоціалізації неповнолітнього правопорушника.

Вагоме значення має вивчення досвіду центрів соціальних служб для

дітей та молоді в роботі з ресоціалізації неповнолітніх правопорушників,

звільнених від відбування покарання з випробуванням.

150