3.4.4. Міжнародні джерела освітньої статистики Розділ 4. Освітні зміни, реформи та інновації

1. Освітні зміни

Зміни стали звичайним і повсякденним феноменом сучасного світу. За Майклом Фулланом¹⁷, зміна - необхідна складова пост-модерного суспільства. Минули часи, коли протягом певного періоду відбувалися необхідні зміни, а відтак певний час нічого не відбувалось. Хтось вважає, що так може бути й сьогодні. Інші стверджують, що радикальні зміни, які почались у Центральній і Східній Європі більш як десять років тому, вже закінчились, і тепер певний час триватиме фаза відносної стабільності. Здаєть­ся, це ілюзія. Зміни стали нормою життя, і з часом вони відбу­ваються дедалі швидше. Більше того, стабільність вважається патологією і тепер може підтримуватися тільки штучними мето­дами, оскільки природа постмодерного суспільства і сучасних організацій орієнтована на постійні зміни. Намагання збереження стабільності штучними методами не лише суперечить логіці постмодерного світу, а й потребує багато часу, зусиль і ресурсів. Небагато країн можуть собі це дозволити. Приклад - колишній Радянський Союз. Зусилля щодо підтримання стабільності (або застою) врешті-решт закінчилося виснаженням ресурсів соціаліс­тичної системи, руйнацією економіки і розпадом держави. Звідси висновок: зміни - неминучі, і спроби їх зупинити призводять до катастрофічних наслідків. Елстром (1984)¹⁸у праці «За межею розвитку організації: загальні риси самогенерувальної моделі змін» стверджує, що процес змін, як правило, розглядається з точки зору волюнтаристських або детерміністських відносин. Тобто або як результат продуманих і навмисних дій певних зацікавлених сторін, або як природний процес, зумовлений соціальними сила­ми і механізмами. Наша позиція наближена до детерміністськог

опогляду. Зміни відбуваються незалежно від нашого бажання. Зміни - постійний і всеохопний феномен, і ми не можемо контро- лювати процеси змін. Немає сенсу намагатися розпочати або зупи­нити фундаментальні соціальні зміни. Ми можемо тільки намага­тися вплинути на природу змін, прискорити або призупинити їх поступ, змінити напрям або надати їм привабливішої форми.

Все, що було в узагальненому вигляді сказано про зміни, та­кож стосується і змін в освіті. Вони відбувається постійно; біль­ше того, стають дедалі стрімкішими. У праці «Вивчення конкрет­них випадків в освітніх інноваціях» ОЕСР (1973)¹⁹зазначено, що прискорення змін в освіті є глобальним феноменом. Однак зв’язок між освітою і змінами набагато складніший, тому що освіта - це найбільш консервативна соціальна установа. Сама природа освіти консервативна: через тісний зв’язок з традицією освіту іноді порівнюють з церквою. Основні функції освіти - дотримання традицій і опозиція змінам. Школи були створені з метою передання досвіду, накопиченого людством віками. їх завдання полягало у живленні культури, звичаїв і традицій нації. Водночас школи мали виконувати функцію соціалізації: допома­гати підростаючому поколінню адаптуватись і сприймати створе­ний соціальний порядок. Отже, традиційно функція школи поля­гала у підтриманні злагоди, а не в ініціюванні змін. Хоча певні напрями освітньої філософії (як, наприклад, конструктивізм) на­полягали на необхідності змін і заохочували школи до ініцію­вання соціальних трансформацій, більшість освітян не сприймали це серйозно. Поняття школи як інструменту соціальних змін досі залишається тільки побажанням. Тому школи під впливом по­стійних змін перебувають у суперечливій ситуації. Для успішного запровадження функції соціалізації вони повинні змінитися під впливом навколишнього середовища. Однак, маючи певний сту­пінь автономії, школи часто створюють бар’єри для проникнення змін. Тому впровадження змін в освітні інституції зазвичай поро­джує проблеми для реформаторів освіти