6. Основні стратегії реформ

Для здійснення успішної реформи освіти важливо не лише знати, що змінювати, а й як змінювати. Іншими словами, потрібні ефективні моделі змін або стратегії. Можна знайти багато різних прикладів стратегій у літературі щодо освітніх змін, однак після детального вивчення стає очевидно, що в більшості книг ті самі стратегії називають по-різному. Чін та Бен (1969)²⁷були серед

перших, хто системно описав три фундаментальні стратегії змін у праці «Загальні стратегії здійснення змін у людських системах»:

Владно-примусові стратегії відносять до прямого та авто­ритарного підходу. Спілкування відбувається односторонньо - від ініціатора до виконавця.

Раціонально-емпіричні стратегії стосуються підходу, який базується на експертизі, спрямованій на розум або інтелект виконав­ця. Це, як правило, відбувається за допомогою книг, лекцій, оголо­шень тощо. В цьому випадку спілкування також одностороннє.

Нормативні стратегії перепідготовки спрямовані на зміну норм, ставлень і думок різних груп учасників. Підхід ґрунтується на роботі в групі з наголосом на двостороннє спілкування.

Існує також опис різних підходів до освітніх змін. Наприклад, Гаус (1979)²⁸у праці «Технологія і майстерність: десятирічний погляд на інновації» називає такі підходи до освітніх змін:

-технологічний підхід - наголошує на важливості раціональ­ного мислення та емпіричних досліджень;

-політичний підхід - наголошує на боротьбі за владу та не­минучості конфлікту;

-культурний підхід - зосереджується на соціальному контек­сті, в який втручаються інновації.

Згадані вище стратегії, або підходи, фокусуються на трьох основних аспектах соціального життя: 1) політична влада; 2) нау­ковий раціоналізм; 3) культурні норми і цінності.

4. 8. Основні моделі реформ

Існує багато типологій можливих моделей реформування осві­ти. Однак найпоширеніша класифікація визначає політично- адміністративну, раціонально-всебічну та культурну моделі. Ел- сгром (1984)²⁹, один із авторів, який використовує цю типологію, так описує ці три моделі:

Політико-адміністративна модель. Згідно з цією моделлю запланованих змін організації розглядаються як політичні систе-ми. Політична перспектива базується на припущенні, що індпі. ди, групи і підгрупи ставлять за мету власні інтереси і використо­вують владу та інші ресурси. Зміни зазвичай відбуваються завдя­ки використанню влади та авторитету. Загальний приклад паді* тико-адміністративної моделі - використання законодавстві та розподіл ресурсів як засобів досягнення змін у соціальній систе­мі. Політико-адміністративна модель наближена до визначенні владно-примусової стратегії змін Чіна та Бена (1969)³⁰.

Раціонально-всебічна модель. Модель дослідження і роз­витку (К.&Б) можна розглядати як один з прототипів раціонально- всебічної моделі. Однією з відмінних характеристик раціонально- всебічної моделі є припущення, що соціальні системи повністю вивчені й тому можуть бути змінені на основі кальки і прогнозів (Ліндблом, 1959)³¹. К&Б і раціонально-всебічну модель критикує Елстром (1984)³²за надраціональність, заідеалізованість,надмір­ну орієнтацію на дослідження і недостатню орієнтацію на корис­тувача. Ця модель наближена до раціонально-емпіричної страте­гії Чіна та Бена (1969)³³.

Культурна модель. Зорієнтована на культуру і клімат со­ціальної системи - норми, цінності та думки - як основні мішені для змін. Інтелектуальна спадщина цієї моделі належить тради­ції гуманістичної психології та розвитку людських відносив. Культурна модель намагається емоційно збудити процес запла­нованих змін. Вона набагато менш бюрократична і більш спря­мована на користувача. У багатьох аспектах ця модель подібші на стратегію змін Чіна та Бена (1969)³⁴, що має назву «перем- ховна стратегія».

Елстром (19М)⁴ прагзм і кумім. чи с була вві1 т сірі тепй можливою «бо навіть бажаною иичмтт ппаїгивп хлчшістрапівиїй стрітії змізміоміпо мім. Як альтернативу ■ж прононуг самовідраджувальну мша ужіі Згідно ) екю моделлю орі ашшийн» зміни рпі м,-ти т пронос союалмюі ишишУ п юмагтнвааого иип- учасників • аргеятвЕ В ньому ракурсі іт самонироджуаадьіюС моделі участі банзьаа дв управлінських теорій, шо юссрсджуютьса аа процесах Оргикіш- ційного минанні.