.4. 2. Уроки нової парадигми змін

Фуллан²⁰у своїй відомій книзі «Сили змін» презентує вісім основних уроків нової парадигми змін.

1.Неможливо керувати значущими процесами. Неможли­во передбачити всі аспекти змін. Коли зміни глобальні, складні та важливі, деякі процеси неможливо контролювати, і вони не зале­жать від нашого бажання чи зусиль.

2.Зміна - це подорож, а не схема. Зміна є нелінійною, пере­вантажена непевністю і захопленням, а часом і нестерпна. Триво­га, проблеми і страх невпевненості завжди характеризують про­цес змін, особливо на початковому етапі.

3.Проблеми - наші друзі. Проблем не уникнути у процесі змін; ми не можемо вчитися без них і ми не досягнемо без них успіху. Якщо виникає проблема, це означає, що зміни насправді відбуваються.

4.Бачення і стратегічне планування прийдуть згодом. Ба­чення приходить, коли щось вже відбувається. Тому, створюючи бачення, ми повинні розмірковувати над процесами, що трива­ють. Стратегічне планування на початковій стадії також може ставитися під сумнів: фактична зміна може не відповідати нашим планам, зазвичай треба робити численні поправки.

5.Індивідуалізм і колективізм повинні мати однакову си­лу. Вчителі покладаються на власні знання і досвід. Така ізоляція обмежує процес пошуку і впровадження інновацій. Однак проти­лежні тенденції також небезпечні. Екстремальний колективізм призводить до копіювання та групового мислення. Освітні зміни потребують розвитку уміння як незалежного мислення, так і гру­пової роботи.

6.Не діє ні централізація, ні децентралізація. Занадто цен­тралізована система означає надконтроль, а децентралізація - хаос. Потрібні обидві стратегії - згори донизу і знизу догори. Для того, щоб впровадити зміни, центральна влада та освітні інсти­туції повинні співпрацювати

.7.Зв’язок із ширшим середовищем є обов’язковим для успіху. Всі суспільні процеси тісно пов’язані. Якщо ігнорується зміна поза школою, ми не зможемо вплинути на зміни всередині школи. І внутрішнє, і зовнішнє середовища однаково важливі

8.Кожен є носієм змін. Зміни не можуть впровадити окремі люди. Кожен залучений до освіти повинен брати участь у процесі змін.

В останній книзі «Сили змін. Продовження», М. Фуллан²¹визначає ще вісім складних уроків:

9.Моральна мета складна і проблематична. Реформи по­винні спиратися на певну моральну мету, систему основних цін­ностей. Однак нелегко визначити і впровадити моральні цінності. Моральна мета може бути проблемою тому, що пріоритети не завжди пов’язані.

10.Теорії змін і теорії освіти взаємопов’язані. Кожна сучас­на освітня теорія має брати до уваги фактор змін. З іншого боку, складно уявити теорію змін без навчального виміру.

11.Конфлікт і розмаїття - наші друзі. Розмаїття є цікавішим і збагачує більше, ніж гомогенна культура. Ми дізнаємося більше не від тих, хто поділяє наші погляди, а від наших опонентів.

12.Збагнути сутність діяльності на межі з хаосом. Ми маємо звикнути до стану невизначеності. Важливо підтримувати належ­ний баланс між жорсткою структурованістю і вільною системою. Перебуваючи у такому балансі, система може бути гнучкою та ефективно працювати.

13.Емоційна освіченість містить і викликає неспокій. Емо­ційно вразливі люди зазвичай відчувають неспокій. В період змін певний рівень неспокою неминучий і навіть корисний. З іншого боку, емоційно чутливі люди ефективніше долають неспокій.

14.Культури співпраці містять і викликають хвилювання. Культури співпраці сприяють розмаїттю і більш відкриті до інновацій, які можуть породити неспокій. Інноваційні організації приваблюють людей з різними ідеями; зіткнення ідей породжує неспокій, але також і багато альтернативних рішень.

Майкл Фуллан. Сили змін. Продовження / Пер. з англ. І. Савчак. Львів. Лі15.Боріться із непов’язаністю: поєднання і формування знань мають вирішальне значення. Одна з основних проблем сучасних реформ - їх непов’язаність. Коли реформи фрагментар­ні й розладнані, вони підвищують хаос і непорозуміння. В цьому сенсі злагодженість і створення нових знань украй важливі для успіху реформ.

16.Єдиного рішення немає: критично ознайомтесь із існу­ючими вченнями і виведіть для себе власні теорії і власні переконання. Експерти неспроможні дати відповіді на всі пи­тання, що виникають у процесі змін. Вони можуть допомогти зрозуміти контекст, в якому відбуваються зміни, і запропонувати чимало методів для використання, але не можуть запропонувати одного рішення. Тому освітнім лідерам необхідно виводити теорії і знаходити власні практичні рішення.