2.3. Контекст освітньої політики

Сфера освіти перебуває під впливом соціального та економіч­ного оточення. Цілі освітньої політики не повинні відокремлю­ватися від національного, економічного і соціального розвитку. Хасен (1990)⁹у праці «Стратегічні правила освітньої реформи: міжнародний погляд на іспанську ситуацію» стверджує, що освіт­ня реформа - це частина соціальної реформи. Освіта має плану­ватися і впроваджуватися в рамках соціально-економічних змін

.Реформа освіти не повинна використовуватися замість реформ в інших сферах соціального життя. Підвищення рівня освіти само по собі не може гарантувати соціальної справедливості або висо­кого рівня життя. Навпаки, соціальна справедливість і підвищен­ня життєвого рівня створюють необхідні умови для кращої осві­ти. Теоретики освіти не завжди відмовляються від спокуси відо­кремити себе від зовнішніх впливів і створюють ідеальні моделі освіти. Однак система освіти не перебуває у вакуумі. Освіта не може змінити наше життя, якщо освітні реформи не скоордино­вані з реформами в інших сферах життя. Економічні фактори є найбільш впливовими. Хоус (2000)¹⁰у праці «Економічні зміни, формулювання освітньої політики та роль держави» наголошує, що існує принаймнічотири шляхи, якими економічні чинники впливають на освітню політику:

• економічні умови суттєво впливають на освітню політику;

• освітня політика часто формулюється з метою зменшення вартості та підвищення продуктивності школи;

• освіта та економічне зростання тісно взаємопов’язані;

• економічні концепції і метафори проникли в освітнє мис­лення.

Цьому впливу відповідають чотири типи помилок:

• нерозуміння економічної системи;

• нерозуміння системи освіти;

• нерозуміння їх взаємозв’язку;

• неправильне застосування економічних концепцій.

Освітяни та економісти намагаються знайти спільні рамки

посилань і поліпшити взаємодію між двома системами. Однак, на наш погляд, ще багато роботи в цьому напрямі. В останні десяти­ліття XX ст. в освітньому словнику дедалі частіше використову­ють такі економічні концепції, як змагання і вільний ринок. За Тейлором, Різві, Лінгардом і Генрі (1997)¹¹ідея маркегизації осві­ти набуває двох форм

1. :Освітні інституції намагаються виставити академічні по­слуги на комерційний ринок.

2. Освітні інституції реструктуровані таким чином, що до них відносять принципи бізнес-адміністрування.

3. Бухбіндер і Ньюсон (1990) називають ці два аспекти мар- кетизації «ішісіе-оиі» і «оиі8Ісіе-іп». Ці аспекти маркетизації не цілком відповідають традиційним культурним інтерпретаціям освіти. Сама ідея надання освітніх послуг здається неприйнятною для багатьох культурно орієнтованих теоретиків освіти. Напри­клад, термін «освітні послуги», який з’явився в першому варіанті Закону про освіту Литовської Республіки, зіткнувся з протестами

з боку викладачів, і його було вилучено з остаточної версії цього Закону. З іншого боку, в постмодерністський час на освіту впли­вають комерція та індустрія, і цей вплив стає відчутнішим, ніж вплив багатьох освітніх теоретиків. МакГін і Уелш (1999)¹²у праці «Децентралізація освіти: чому, коли, що та як?» припуска­ють, що зацікавлені групи, які залучені до освіти, можна згрупу­вати у такий спосіб (табл. 5 ).

Таблиця 5