Розділ12

Принципи права

§1. Поняття, риси та класифікація принципів права

Унауковій і навчальній літературі принципи характеризують як найбільш загальні вимоги, що ставляться до суспільних відносин та їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості та свободи, визначають загальну спрямованість і найістотніші риси чинної правової системи.

Поняття «принцип» у перекладі з латинської означає «початок», «першооснова», «первинність». Здавніх давен принципвважався підвалиною, фундаментом будь-якої соціальної системи (в тому числі правової), вимоги якого поширювалися на всі явища, що належали до цієї системи. Принципи не формулюють конкретних прав і обов’язків

інезавжди забезпечені конкретними законодавчими санкціями, однак про те, на яких принципах засновано правовий порядок, можна значною мірою судити щодо характеру самої держави (демократична, тоталітарна тощо).

Провідна роль принципів забезпечується їх прямим чи непрямим закріпленням у нормах права. Засади, не закріплені у правових приписах, є ідеями права і належать до сфери правосвідомості. Ці ідеїпринципи передують створенню системи права. Принципи права можуть бути прямо сформульовані в законодавстві або ж випливати з його загального сенсу. Хоча у більшості випадків принципи прямо

197

Частина третя. Загальне вчення про право

закріплюються в преамбулах і загальних статтях законодавчих актів, необхідним є процес їх розвитку і конкретизації, якій здійснюється в окремих правилах поведінки. При цьому принципи стають орієнтиром правотворчої і правозастосовної діяльності органів держави, беззаперечною вимогою до цієї діяльності.

Колипринципилогічно«виводяться» зізмістучинногозаконодавства, вони об’єктивуються у вигляді менш загальних правових норм. Так, узаконодавствіУкраїнипрямонезафіксованопровіднийпринцип ринкової економіки «дозволено все, що не заборонено», проте він може бути виведений із загальних засад і сенсу цивільного законодавства та знаходить у ньому ж подальшу конкретизацію.

Значення принципів права зумовлюється тим, що вони:

–мають властивість вищої імперативності, загальності, універсальності, значущості, їмпритаманністійкістьістабільністьпротягом невизначено тривалого часу;

–спрямовують розвиток і функціонування всієї правової систе-

ми;

–зумовлюютьнапрямкиправотворчої, правозастосовноїтаінших форм юридичної діяльності;

–виступаютьнайважливішим критерієм законностідійгромадян, посадових осіб та інших суб’єктів права;

–сприяють заповненню прогалин у праві;

–забезпечують підвищення рівня правосвідомості в суспільстві. Аналізуючи чи реалізуючи ту або іншу правову норму, слід урахо-

вувати принципи всієї правової системи, які надають їй єдиної спрямованості.

Принципи, що діють у праві, можна класифікувати за такими підставами:

а) заформоюнормативноговиразу(тобтозахарактеромнормативного джерела, в якому вони закріплені);

б) за сферою дії (в одній чи в декількох галузях, праві в цілому); в) за змістом; г) засфероюсуспільнихвідносин, наякіпоширюютьсяпринципи,

та характером суспільних закономірностей, що ними відбивається.

За формою нормативного виразу принципи можна поділити на такі, що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві.

Засфероюдіївирізняютьзагальні, міжгалузеві, галузевіпринципи та принципи правових інститутів.

198

Розділ 12. Принципи права

За змістом можуть бути загальносоціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи.

За сферою суспільних відносин, на які поширюються принципи, та характером суспільних закономірностей, що ними відбивається, в науці виділяють такі принципи: 1) загальнолюдські; 2) загальні принципи права; 3) міжгалузеві; 4) галузеві; 5) окремихінститутівправа.

Можлива й інша класифікація, пов’язана з дослідженням специфічних принципів, притаманних певним структурним спільнотам, наприклад загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та ін. Розглянемо деякі з них.

§2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права

Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права безпосередньо визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (політичним, економічним, соціальним, моральним тощо) і повинні виступати універсальним критерієм та всезагальними вимогами до становлення національних правових систем.

Загальнолюдські принципи формуються в перебігу продуктивної взаємодії людського суспільства на тлі виникнення цивілізаційної ідентичності народів і являють собою одне з найкращих досягнень людства. Вони закріплені в міжнародно-правових документах і частково у внутрішньому законодавстві деяких держав.

Будучи визнаними загальнолюдськими, ці принципи стають обов’язковими для всіх держав (наприклад, принципи, закріплені в Статуті Організації Об’єднаних Націй від 26 червня 1945 р., Заключному акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р., Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй від 24 жовтня

1970 р. та ін.).

Статут Міжнародного Суду згідно зі ст. 38 оперує категорією «загальні принципи права, визнані цивілізованими націями», які характернілишедлядержавздемократичноюігуманістичноюорієнтацією. Прогресивна правова думка сформулювала загальні засади, які

єоб’єктивно необхідними, реалізуються через принципи організації

іфункціонуваннявсієїсоціальноїсистеми, включаючиправову. Доних

199

Частина третя. Загальне вчення про право

належатьпринципигуманізму, демократизму, справедливості, свободи, рівності таін., тобтоті, безяких правонеможе функціонувати. Кожен з них виявляється як у системі права в цілому, так і в його окремих галузях та інститутах.

Принципгуманізму— одназнайважливішихціннісниххарактеристик цивілізованого суспільства, що визнає самоцінність людини, її гідність, правонащастя, виявленнясвоїхздібностей. Йогозастосування є критерієм прогресивності соціальних інститутів.

Мрії про щастя і захищеність людини беруть початок з глибокої давнини і сформувалися в систему гуманістичних поглядів в епоху Відродження. Врадянські часи ідеали гуманізму тлумачились занадто вузько. Вони асоціювалися тільки зі звільненням трудящих від експлуатації і становленням системи соціалістичного права. При цьому замовчувався загальнолюдський характер ідеї гуманізму. У праві прояв принципу гуманізму означає закріплення у правових формах відносин між людиною, державою і суспільством на основі визнання самоцінності людської особистості, невід’ємності її прав і свобод, поважання її гідності, захисту від свавільного втручання у сферу особистого життя. Принцип гуманізму в праві втілюється в низці нормативних положень різноманітної галузевої належності. Прикладами цього є встановлення приписів про те, що ніхто не може бути безпідставнозаарештованимабоутримуватисяпідвартою; батькизобов’язані утримувати дітей до їх повноліття; ніхто не може бути підданий катуванню, іншим жорстоким, нелюдським чи таким, що принижують йогогідність, видампримушуванняіпокарання; трапляютьсявипадки, коли забороняється допуск преси і публіки на судовий розгляд з міркувань моралі.

Принципсправедливостіпередбачаєйоготлумаченняякзовнішнього щодоправаявищаіякспеціально-юридичноїкатегорії, щовідбиваєпевні властивості самої юридичної форми. Йдеться про здатність права захищати політичні, економічні та інші інтереси різних соціальних груп (класів), кожна з яких має свої уявлення про справедливість (наприклад, напоглядвільногонаселенняРимарабствоцілкомвідповідалойогоуявленнямпросправедливість). Якспеціально-юридичнакатегоріясправед- ливість розглядається вмасштабі відповідності, пропорційності, збалансованостііпевноїгармонійностіміжздійсненимивитратами, зусиллями, звершеннямилюдейівідповідноюреакцієюнацесуспільства, вираженою увиглядівинагороди, заохоченнячиосудження. Уцьомуразізазначений принципвиступаєякпринципусієїправовоїсистеми.

200