Частина п’ята. Реалізація права
обороту, подальшаповедінкасторін, тексттиповогодоговорутощо). Таке рішенняєіндивідуальнимінтерпретаційнимактом, якиймаєказуальний характертаобов’язковезначення длясторіндоговору.
§5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
Тлумачення норм права за обсягом — це логічне продовження і завершення процесу з’ясування значення і змісту норм права. Разом з тим воно виступає і як закономірний результат застосування всіх знайомихспособівтлумачення(граматичного, логічноготаін.). Тільки дякуючиїхзастосуванню, можнавідповістиназапитання, чиповністю збігається в даній нормі буква закону з його духом, чи потрібно розуміти словесний вираз норми, або нормативно-правового акта в цілому
вбуквальному розумінні, або ж необхідно звузити чи розширити їх зміст. Остаточно відповісти на це питання можна, лише використовуючи інші методи тлумачення норм права — за обсягом їх правового змісту. Сутність їх полягає у визначенні ступеня відповідності змісту норми права її текстовому оформленню і виразу.
За названим критерієм сформувалися відомі тривиди тлумачення: адекватне (буквальне), поширювальне (розповсюджувальне) та обмежувальне.
Адекватне тлумачення — це такий вид тлумачення, коли дійсний зміст правової норми повністю збігається з її буквальним офіційним зовнішнім виразом, тобто норму розуміють як таку, що повністю збігається із відповідним нормативно-правовим приписом (текстовою формою правової норми). Цей зміст у повному обсязі є зафіксованим у статті нормативно-правового акта і не має якихось труднощів у розумінні змісту норми: він залишається незмінюваним, незважаючи на застосовані способи тлумачення (граматичний, систематичний, логічний та ін.). Буквальне тлумачення свідчить про те, що використані
втекстіприписутермінитлумачаться однозначно, тобтодійснийзміст норми права і його текстуальний вираз повністю збігаються.
Наприклад, згідно зі ст. 148 Конституції України Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Дійсний зміст наведеної норми повністю відповідає його мовному
442
Розділ 25. Тлумачення норм права
текстовому виразу. Крім того, буквально мають тлумачитися терміни, відображені в легальних дефініціях, наприклад, поняття злочину в ст. 11 КК України, поняття підприємництва в Законі України «Про підприємництво» таін. Неприпустимопоширювальночиобмежувально тлумачити наведені у відповідних законах терміни, бо таке тлумачення виходить за межі змісту та обсягу самої легальної дефініції.
Поширювальне(розповсюджувальне, розширювальне) тлумачення—
це такий вид тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст певної норми права після застосування різних способів тлумачення виявився ширшим, ніж її буквальний текст, зовнішній мовний вираз. Наприклад, згіднозп. 1 ст. 614 ЦКУкраїниособа, якапорушилазобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (наміру або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Тлумачення змісту норми є можливим завдяки поширювальному розумінню терміна «особа, яка порушила зобов’язання». Це будь-яка особа — фізична або юридична; громадянин чи людина без громадянства. Не має значення, яке саме зобов’язання порушила особа. Таким чином, тут ураховані усі інші норми ЦК України про учасників цивільних правовідносин, тобто правило, викладене в статті, слід тлумачити поширювально стосовно кола суб’єктів і видів зобов’язань, що порушуються.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавецьпередаєабозобов’язуєтьсяпередатинаймачумайновкористування заплатнюнапевнийтермін. Уданому разітакож немаєзначення, хто саме є наймодавцем (фізична чи юридична особа; власник чи користувач майна; яке саме майно передано в користування) або наймачем. Тобто, текстстаттітакожслідрозумітизурахуванняміншихнормцивільного права щодо кола суб’єктів цивільних правовідносин, ознак та видів майнатаін. Отже, ітутєнеобхідним поширювальнетлумачення.
Отже, якщо текст нормативно-правового припису не повною мірою (неадекватно) відображає зміст і обсяг волі законодавця, то необхідним стає саме такий вид інтерпретації — поширювальний, коли достатньо підстав однозначно і ґрунтовно вважати, що законотворчий орган, створюючи текст припису, мав на увазі певні факти, ознаки, обставини, життєвіситуаціїтаін., щоохоплюютьсяреальнимюридичнимзмістомнорми, аленебуливизначені чітковтекстінормативно-правовогоприпису.
Іноді передбачити усі такі обставини та факти в тексті неможливо черезвеличезнукількістьзовнішніхпроявівцихобставин. Наприклад, КК України перелічує обставини, що пом’якшують відповідальність особи, алецейперелікобставинузаконінеєвичерпним, оскількипри
443
Частина п’ята. Реалізація права
призначенні покарання суд має право враховувати й інші обставини, що пом’якшують вину, однак неможливо закріпити усі варіанти пом’якшуючих обставин у лаконічному тексті статті.
При такому тлумаченні часто розширювально інтерпретуються незавершені переліки обставин, умов тощо. Такі переліки звичайно закінчуютьсясловами«іт. ін.», «таінші», «таваналогічнихвипадках», «і в інших випадках, передбачених законодавством».
Якпоширювальне, такіобмежувальнетлумаченняпов’язанізтим, що:
–одночасно поряд з нормою, що тлумачиться, в системі чинного законодавства існують інші норми, які можуть поширювати чи звужувати її зміст, а це викликає необхідність одночасного застосування систематичного способу тлумачення норм права;
–іноді тексти нормативних актів містять спеціальні терміни, не завжди досконалі з погляду законодавчої техніки, способу мовного викладення, а це ускладнює тлумачення їх змісту, який вклав законодавець у текст нормативно-правового акта;
–суб’єкт тлумачення лише розкриває зміст, дійсний обсяг волі законодавця та робить інтелектуальні висновки про можливість чи неможливість застосування норми, що тлумачиться, до конкретних життєвих обставин, випадків.
Обмежувальне тлумачення — це такий вид тлумачення, який містить висновок щодо змісту правової норми, коли цей зміст є вужчим за текст статті нормативно-правового акта. Наприклад, згідно з ст. 60 СКУкраїнимайно, набутеподружжямзачасшлюбу, належитьдружині і чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і т. п.) самостійного заробітку(прибутку). Якщотлумачититакунормуізольовановідінших норм, то відповідно до буквального її тексту будь-яке майно, набуте підчасшлюбу, єїхсумісноювласністю. Аякщотлумачититакунорму
узв’язку з іншою нормою, то розуміння буде іншим і правильним — обмежувальним. Так, у пп. 2, 3 ст. 57 того ж кодексу вказано, що особистою приватною власністю дружини і чоловіка є речі індивідуального користування, у тому числі цінності, навіть тоді, коли вони були набутізарахунокзагальнихзасобівподружжя, атакожпремії, нагороди, яківона, вінотримализаособистізаслуги. Підставоюобмежувального тлумачення є дія спеціальної або виключної норми (ст. 57 СК України), якаробитьвинятокзбільшзагальноїнорми(ст. 60 СКУкраїни). Уцьомузастосуваннясистематичногоспособутлумаченнянорми
444
Розділ 25. Тлумачення норм права
дає можливість суб’єкту застосування права суттєво уточнити зміст норми, що тлумачиться. Так, згідно з ст. 7 Закону України «Про Всеукраїнський та місцеві референдуми» в референдумах мають право братиучастьгромадяниУкраїни, якінаденьпроведенняреферендуму досягли вісімнадцяти років і постійно проживають відповідно на території України. Але текст ч. 3 ст. 7 названого Закону вказує на обставини, що обмежують зміст наведеної норми, загальну формулу щодо кола суб’єктів, які мають право участі в референдумі, та певні можливості її застосування (наприклад, у референдумі не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними).
Обмежувальне тлумачення може здійснюватися на підставі норм загальної частини будь-якого кодексу завдяки тому, що ці норми є загальними, тобтовониналежатьдовсіхіншихнормособливоїчастини, входять до їх змісту і саме тому звужують буквальний зміст їх текстовоговиразу. Наприклад, статтяОсобливоїчастиниККУкраїнимістить норму, якавстановлюєпідставикримінальної відповідальності зарозбій. АлезверненнядовідповіднихнормЗагальноїчастиниККУкраїни та їх аналіз приводять до висновку про те, що суб’єктом даного злочину може бути виключно фізична винна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності і є осудною, а не якась інша особа. Таким чином, уяснення змісту норми Особливої частини в повному обсязі передбачає обов’язкове урахування вимог, що містяться в усіх інших статтях Загальної частини КК України.
Слід пам’ятати, що в певних випадках поширювальне або обмежувальне тлумачення є неприпустимим. Це стосується поширювального тлумачення вичерпних переліків, що містяться в тексті статті нормативно-правового акта; обмежувального тлумачення незавершених переліків; поширювального тлумачення положень, які є винятком із загального правила.
Контрольні запитання
1.Поясніть, чим обумовлена необхідність тлумачення права?
2.Охарактеризуйтеграматичнийспосібтлумаченнянормправа.
3.Чим відрізняються поняття «спосіб тлумачення» та «вид тлумачення»?
4.Охарактеризуйте офіційне тлумачення правовихнорм івкажіть їх види.
5.Дайтевизначенняпоняття«інтерпретаційнийакт» тапроаналізуйте його головні ознаки.
445