Розділ 20. Правові відносини

§ 2. Види правових відносин

Правовідносини єдоситьбагатоманітними іможутьбутикласифіковані за різними критеріями на окремі види.

Правовідносини, вяких реалізація суб’єктивних праводнієї особи можливалишечерезвиконанняобов’язківіншоюособою, вюридичній літературіназиваютьсявідносними. Втакихправовідносинахповедінка суб’єктів права залежить від волі обох сторін і впорядковується відповідно до вимог правової норми, наприклад, поведінка покупця

іпродавця при купівлі-продажі товарів. Відносини, засновані на можливості безпосереднього використання суб’єктом своїх суб’єктивних прав без втручання інших суб’єктів у сферу його діяльності, називаютьсяабсолютними. Наприклад, відносини, побудовані наможливості власника розпоряджатися своїм майном, або загальна вимога додержуватися заборон (не вбивати, не грабувати та ін.) повністю залежать від самої особи.

Правові відносини можна класифікувати за предметом правового регулювання на конституційні, цивільні, адміністративні, трудові,

фінансові та ін. Наприклад, відносини, пов’язані з прийомом на роботу, звільненням з роботи працівника власником або уповноваженим ним органом, — це трудові правовідносини; відносини, пов’язані зукладеннямугодипронаданнябанкомкредитуфермеру— цецивільніправовідносини; відносини звиконання Державного бюджетуорганізаціями та установами — це фінансові правовідносини тощо.

Зафункціональним призначенням виокремлюютьдвівеликігрупи правовідносин: регулятивні та охоронні.

Регулятивні правовідносини виникають на основі юридичних дозволівівтілюютьсявправомірнихдіяхсуб’єктів, регулюючивідповідні суспільні відносини (наприклад, на основі відносин, пов’язаних з користуванням комунальними послугами, виникають правовідносини з своєчасної сплати за них).

Охоронніправовідносинивиникаютьнаосновіюридичнихзаборон

іє результатом вчинення суб’єктами правопорушень (наприклад, накладання штрафу у зв’язку з перевищення водієм автотранспорту встановленої швидкості).

Слідтакожрозрізнятиматеріально-правовітапроцесуально-правові правовідносини. Матеріально-правові правовідносини виникають на основінормматеріальногоправа, їхзмістомєправаіобов’язкисторін. Наприклад, матеріальні правовідносини виникають з приводу права

337

Частина п’ята. Реалізація права

на освіту, на охорону здоров’я, на особисту безпеку. Процесуальноправові правовідносини реалізують норми процесуального права івиникають на основі організаційних відносин. Вони є похідними, вторинними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ. До них належать цивільно-процесуальні, кримінальнопроцесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-проце- суальні та інші процесуальні відносини, наприклад, процедура проходження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

За часом дії розрізняють довгострокові та короткострокові право-

відносини. Довгострокові правовідносини тривають певний час (визначенийабоневизначений), наприклад, відносини, щовиниклиздоговору про виконання підрядних робіт капітального будівництва або договору про перевезення вантажу на значну відстань. Короткострокові правовідносини тривають протягом незначного часового відрізка і припиняються одразу після виконання учасниками своїх прав і обов’язків (наприклад, при укладенні договору залізничного перевезення).

§3. Суб’єкти правових відносин, їх види. Правосуб’єктність

Суб’єкт правовідносин — це такий учасник суспільних відносин, який виступає як носій юридичних прав і обов’язків.

Поняття суб’єктів правовідносин і суб’єктів права не завжди збігаються. Правовідносини — не єдина форма реалізації норм права. Малолітнідіти, душевнохворілюди, якієсуб’єктамиправа, неможуть бути суб’єктами правовідносин. Конкретний громадянин завжди

єсуб’єктом права, але не завжди є учасником правовідносин.

Управовідносинахберутьучастьнеменшедвохсторін, хочаучасниками правовідносин може бути необмежене коло осіб. Слід зазначити, що суб’єктами правовідносин можуть бути тільки люди або об’єднання людей.

Суб’єкти правовідносин поділяються на індивідуальні (фізичні особи) і колективні (об’єднання осіб).

Індивідуальнимисуб’єктамиправовідносинє: громадяни, іноземні громадяни; особи без громадянства (апатриди); особи з подвійним громадянством (біпатриди). Індивідуальні суб’єкти правовідносин діють в усіх сферах суспільного життя: політичній, економічній, соці-

338

Розділ 20. Правові відносини

альній, ідеологічній та ін. На території України найбільше коло прав і обов’язків належить її громадянам, права інших осіб обмежені встановленими для них законами, зокрема, вони не можуть проходити службу в лавах Збройних Сил України, обіймати окремі посади в органах державної влади тощо.

Фізична особа набуває прав і обов’язків та здійснює їх під своїм ім’ям, якескладається ізпрізвища, власногоіменітапобатькові, якщо іншеневизначенезакономабозвичаємнаціональноїменшини, доякої вонаналежить. Удеякихвипадкахфізичнаособавідповіднодозакону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.

Спеціальним індивідуальним суб’єктом є посадова особа (Президент, суддя, інспектор ДАІ та ін.). Певні особливості правового статусу притаманні також особам з подвійним громадянством, які є одночасно і громадянами, і іноземцями.

Об’єднуючись, індивідуальні суб’єкти створюють колективних суб’єктів правовідносин, до яких можна віднести державні органи, партії, спортивніорганізації, колективипідприємств, організації, котрі можуть бути як недержавними, так і державними.

Спектрнедержавнихорганізаційдоситьзначнийірізноманітний. Це приватніпідприємстваігосподарськітовариства, національнітаіноземні фірми і компанії, комерційні банки і підприємницькі асоціації, приватні культурні, освітянськітамедичніустанови, громадськіоб’єднаннятощо. Діяльність державних органів пов’язана з реалізацією завдань і функцій держави. До них належать державні органи, посадові особи, державні організації, державні установи, державні підприємства.

Державні і недержавні організації реалізують свої повноваження шляхом видання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконання і додержання завдяки матеріальним, організаційним та примусовимзаходам. Наприклад, місцевіорганивладитаорганисамо- врядуванняорганізуютьізабезпечуютьроботужитлово-комунальних, транспортних, лікувальних структур; органи внутрішніх справ забезпечують охорону правопорядку; суд постановляє вироки і рішення; ректорвищогонавчальногозакладувідраховуєстудентазаакадемічну заборгованість. Саме таким чином суб’єкти правовідносин беруть участь у соціально-політичному житті суспільства та держави.

Деякі з перелічених колективних суб’єктів правовідносин, діяльність яких так чи інакше пов’язана з необхідністю брати участь у господарській діяльності, здатні набувати статусу юридичної особи.

339

Частина п’ята. Реалізація права

Юридичною особою визнається організація, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку і характеризується такими ознаками, як організаційна єдність, відокремлене майно, можливість від свого імені набувати права та виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у загальному чи господарському суді.

Суб’єктом правовідносин є також держава, яка може вступати

в різні правовідносини, зокрема: а) міжнародно-правові — відносини

зіноземнимидержавами; б) державно-правові— відносинищодоприйомувгромадянство, нагородженнядержавнимивідзнакамитанагородами тощо; в) цивільно-правові — відносини з приводу державної власності з іншими суб’єктами права; г) процесуально-правові — відносини при постановленні судових рішень і вироків від імені України тощо. Держава може виступати позивачем або відповідачем у суді, хоча і не є юридичною особою.

Суб’єктиправареалізуютьсвоїправаіобов’язкизавдяки наявнос-

ті у них правосуб’єктності, яка є можливістю і здатністю особи бути суб’єктом правовідносин з усіма правовими наслідками. Право-

суб’єктність разом із нормою права та юридичним фактом є передумовою виникнення правовідносин.

Правосуб’єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатностіразомузятих. Цякатегоріямаєоб’єднуючийхарактер івідображаєситуації, колиправоздатністьідієздатністьєневід’ємними одна від одної за часом. Уколективних суб’єктів права правоздатність і дієздатність збігаються за часом виникнення і дії.

Правосуб’єктністьвизначаєстановищелюдинивсуспільстві, єумовою і гарантією стабільності її правового статуту. Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуютьсяінеможутьбутискасовані. Приприйняттіновихзаконів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту таобсягуіснуючихправісвобод. Правосуб’єктністьфізичнихтаюри-

дичних осіб визначається в їх правовому статусі, а правовий статус державних органів і організацій − в їх компетенції.

Правоздатність— цеабстрактназдатністьсуб’єктаправамати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Кожна фізична особа є право-

здатною від народження і до смерті. Правоздатність притаманна усім учасникамправовідносин, хочавонинеповинніобов’язковореалізовуватиусінаданіїмправа. Правоздатність— ценепростосумабудь-яких

340

Розділ 20. Правові відносини

прав, некількіснеїхвідображення, анеобхіднийіпостійнодіючийстан особистості, елементїїправовогостатусу, передумоваїїправоволодіння. Вона має загальний і універсальний характер, хоча окремо взята особа неможебутиодночасноносіємусіхправіобов’язків. Отже, правоздатність— цекатегорія, однаковадляусіхїїучасників, хочакількістьправ і обов’язків в окремих суб’єктів може бути різною.

Правоздатність поділяється на загальну і спеціальну. Загальна правоздатність — це здатність володіти будь-якими з передбачених чинним законодавством прав і обов’язків. Спеціальна правоздатність — це здатність, пов’язана з певними особливостями суб’єкта, або така, що потребує спеціальних знань (наприклад, правоздатність лікаря, міліціонера, інваліда, дитини тощо).

Головнимзмістомправоздатності фізичнихосібєнереальніправа учасників правовідносин, а принципова можливість їх мати. Правоздатність людини невід’ємна від особистості, її неможливо відібрати, скасувати або скоротити, вона не залежить від професії, статі, віку, національності, майновогостанутаіншихжиттєвихобставин; вонане може нікому передаватися. Юридична особа здатна мати такі права іобов’язки, якіфізичнаособа, крімтих, якізасвоєюприродоюможуть належати лише людині.

Правоздатність юридичних осіб є завжди спеціальною. Вона виникає з моменту їх державної реєстрації, а в окремих випадках згідно зчинним законодавством пропідприємницьку діяльність — із моменту одержання ними ліцензій на спеціально визначені види діяльності (наприклад, ліцензії на право займатися медичною або юридичною практикою). Правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Вона виникає з моменту її створення і припиняєтьсязднявнесеннядоЄдиногодержавногореєструпідприємств таорганізаційУкраїнизаписупроїїприпинення. Правоздатністьюридичних осіб припиняється разом з їх ліквідацією і обмежена тими завданнямитаправомочностями, якізафіксованівстатутахіположеннях цих юридичних осіб.

Дієздатність — це здатність суб’єкта правовідносин своїми діями приймати на себе обов’язки і використовувати свої права. Інши-

мисловами, цеможливістьреалізовуватиправоздатність. Дієздатність особи поширюється на всі сфери правового регулювання суспільних відносин, її обсяг залежить від віку та психічного стану особи. Щодо дієздатності юридичної особи, то остання набуває прав і обов’язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих до-

341

Частина п’ята. Реалізація права

кументів та закону. Зокрема, цивільна дієздатність — це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійноїхздійснювати, атакожздатністьсвоїмидіямистворюватидлясебе цивільніобов’язки, самостійноїхвиконуватитанестивідповідальність у разі їх невиконання. З огляду на це, в ЦК України визначено такі її рівні: часткова, неповна, повна, обмежена.

Часткова дієздатність встановлюється для малолітніх осіб (що не досягли 14 років). Неповна дієздатність встановлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх осіб). Повну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). Набуттяповноїдієздатностіможливеівтакихвипадках: уразіреєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття; фізичною особою, якадосягла16 роківіпрацюєзатрудовимдоговором; неповнолітньою особою, яка записана матір’ю або батьком дитини; фізичною особою, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю (за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування).

Обмежена дієздатність фізичної особи встановлюється судом, якщоособастраждаєнапсихічнийрозлад, щоістотнопозначаєтьсяна її здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Такожсудможеобмежитицивільнудієздатністьфізичноїособи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичнимиречовинамитощоітимставитьсебечисвоюсім’ю, атакожінших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізичнаособаможебутивизнананедієздатноютількисудом, якщо вонавнаслідокхронічного, стійкогопсихічногорозладунездатнаусвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє опікун. Він же несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.

Деліктоздатність — це здатність суб’єкта права нести відповідальність за свої протиправні вчинки. Загальна юридична відпові-

дальність громадян настає з 16 років, а кримінальна відповідальність, за умов вчинення особливо тяжких злочинів, — з 14 років.

Правовий статус суб’єктів права — це сукупність усіх прав,

обов’язків і законних інтересів суб’єктів права. Правовий статус кожноїособиєіндивідуальним(наприклад, чоловікнеможемативідпуст-

342