Частина п’ята. Реалізація права
§ 2. Способи тлумачення норм права
Уяснення — головний зміст тлумачення — це процес одержання «для себе» вичерпного уявлення про дійсний зміст, сутність та сенс норми, тобто про сформульовану в нормативному приписі державну волю. Уяснення здійснюється за допомогою певних способів.
Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правовихактів. Уюридичнійнауцііпрактицівикористовуються різні способи тлумачення норм права.
Граматичний(мовний, текстовий) спосібтлумаченнянормправа—
цеуясненняїхзмісту, щобазуєтьсянаданихграматики, лексики, філологічних наук. Зміст норм досліджується з погляду їх текстової форми. Граматичне тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні норми існують тільки в мовній формі. Прийоми дослідження спрямовані на з’ясування значення окремих слів, термінів, змістунормизалежновідрозміщенняутекстісполучників, розділовихзнаків, прийменників. Причому, притлумаченніжоднесловоабо граматичний знак, що міститься в тексті закону, не можуть залишатися поза тлумаченням. Наприклад, актуальним є виявлення значень сполучників. Залежно від їх значення при формулюванні окремих складових частин норми її гіпотеза, диспозиція чи санкція можуть бути простими, складнимиіальтернативними. Дляостанньоїхарактернимєвикористаннясамерозділовихсоюзів. Особливоактуальнимєрозмежуванняєднальних і розділових сполучників за своїм призначенням. Так, згідно з ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Логічним є правило ч. 2 цієї статті, відповідно до якого не підлягає кримінальній відповідальностіособа, якаперебувалавстанінеосудності, тобтонемогла усвідомлювати своїдії(бездіяльність) абокеруватиними.
Граматичне тлумачення є первинним, воно розпочинається з аналізу мовної форми виразу норми права, яку відображено в тексті нормативно-правового акта. Граматичний спосіб ураховує розбіжності між буквальним текстом і справжнім змістом юридичних норм.
Завданнятлумаченняійогоуспішнерозв’язаннязалежатьвідзнання суб’єкта пізнання (законодавця), який формулює норму у вигляді приписів статті, прагнучи до техніко-юридичної досконалості тексту. Правозастосовувач аналізує текст нормативно-правового акта, керуючись вимогами граматики, синтаксису, морфології, етимології. Такий підхід потребує:
424
Розділ 25. Тлумачення норм права
1)розмежуваннявидівєднальнихірозділовихсполучників, якими користувався законодавець у текстах статей із простими, складними
іальтернативнимигіпотезами, диспозиціямитасанкціями. Наприклад, якщо санкція будь-якої статті Особливої частини КК України передбачає можливість обрати за вчинення злочину один з декількох видів покарань до винної особи (наприклад, штрафу або обмеження волі на певний строк), то, відповідно до правил граматики, використаний тут сполучник «або» є розділовим, а зазначена санкція говорить про альтернативний характер покарання за вчинення одного злочину;
2)урахування доконаних і недоконаних форм дієслів і дієприкметників. Наприклад, текст«виконавцем(співвиконавцем) єособа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо... вчинила злочин...» (п. 1 ст. 27 КК України) тлумач розуміє так: суб’єкт злочину не може відповідати за дії, вчинені іншими учасниками злочину. Використовуються також спеціалізовані терміни як певний засіб законодавчої техніки.
Отже, тлумачення норм передбачає урахування особливостей мови праватавідповідних правилмовноготлумачення. Сутність їхутакому:
а) термінам, що використовуються в тексті, надається значення, тотожне тому, яке вони мають у літературній мові, тобто вони використовуються як загальновживані. Винятком є використання термінів, яки законодавчовизначенівнормах— дефініціях(церізніпоняття, щомістяться встаттяхзакону, наприклад, «злочин», «сім’я», «громадянин» та ін.). Відтак, якщо у тексті закону зафіксовано певне значення слова або виразу(словосполучення), тотлумачитивюридичнозначущійдіяльностіїхнеобхідновиключновтакомусамезначенні. Сліддодати, щоякщо в законі однакові терміни використовуються неодноразово (наприклад, «юридичнаособа», «заповіт», «угода» таін. — вЦКУкраїни; «батьки», «діти» — в СК України; «громадянин» — в конституційних законах та ін.), тоїхнеможнатлумачитиврізномузначенні, завиняткомвипадків, коли це визначено в самому законі. З іншого боку, різним термінам безпідставнонеможнанадаватиодногойтогосамогозначення(наприклад, поняттям «громадянин» та «фізична особа»);
б) значення терміна, виразу, що встановлені законом у будь-якій галузіправа, неможевільнопоширюватисянаіншігалузі(наприклад, поняття «член сім’ї» в житловому і сімейному законодавстві мають різнийзміст, юридичнийстатусісферувикористання). Неприпустимо тлумачитинорми, ігноруючиокреміслова, оскількицеможевикривитисенснорми. Наприклад, якщозпоняття«крадіжка» вилучитислово
425
Частина п’ята. Реалізація права
«таємна», то воно розчиниться в інших поняттях, що їх застосовує законодавець: «пограбування» або «розбій».
Особливого значення у вітчизняній законотворчій практиці остан- німирокаминабуваєспеціально-юридичнетлумачення, якезастосовується для уяснення змісту нормативно-правових приписів, в яких використовуються спеціальні терміни та словосполучення юридичних понять. Наприклад, ст. 32 КПК України спеціально містить приписи, що роз’ясняють значення таких термінів, як «суд», «слідчій», «протокол», «учасники процесу», «обвинувач» та ін.
Логічне тлумачення норм права є таким способом уяснення, яке базується на використанні законів і правил формальної логіки. При цьомуінтерпретатор, зодногобоку, невиходитьзамежітекстузакону, а з другого — аналізує логічну структуру та внутрішні зв’язки між частинами нормативно-правового припису та нормативного акта в цілому. Зміст логічного способу тлумачення розкривають і конкретизують певні прийоми, а саме:
а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів речення, що їх бракує, для того щоб уникнути двозначності чи невизначеності тексту. Наприклад, текст «напад з метою заволодіння майном громадян... карається позбавленням волі...» слід уточнити і розуміти: «особа, що вчинила напад з метою заволодіння майном громадян... карається...» Завдяки застосованому логічному прийому перетворення йдеться вже не тільки про об’єктивну сторону, а й про суб’єкта злочину;
б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Для виведення окремихположень(висновків) іззагальнихнормзастосовуєтьсяіндукція. Наприклад, з тексту юридична чи фізична особа «відшкодовує шкоду, завдану їх робітником під час виконання ним трудових (службових) обов’язків» (ст. 1172 ЦК України) випливає, що будь-яка установа, підприємствочиорганізація(ательє, фабрика, малепідприємство, підприємець та ін.) зобов’язані відшкодувати шкоду;
в) аналогія. Цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші», «в аналогічних випадках». Наприклад, у ст. 66 КК України зазначається, щопри призначенні покарання суд має право враховувати й інші обставини, визначаючи їх такими, що пом’якшують вину;
г) висновкизпонять, зокремазобсяговоїінтерпретації(тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставізастосуванняпоняттядопевногокласуправовихявищ). Наприклад,
426
Розділ 25. Тлумачення норм права
ознаки, що відбиті в понятті «юридична особа» (ст. 80 ЦК України),
усукупності вказують на певний клас правових явищ, який охоплює зміст цьогопоняття, щоусвоючергу дозволяє відносити невизначену безлічдержавнихтанедержавнихорганізаційдоданогокласусуб’єктів права, тобтодокласуюридичнихосіб, івідповідно враховувати вправотворчій та правозастосовній практиці особливості юридичного режиму таких суб’єктів.
Використовуються й інші прийоми логічного способу тлумачення норм.
Систематичнийспосібтлумаченнянормправаполягаєувикорис-
танні системного підходу під час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника зосереджується на пошуку головного змісту норми права, що тлумачиться, шляхом визначення міста цієї норми серед норм даного нормативного акта та її порівняння з чинними нормами інших інститутів і галузей права. При цьому враховується і визначається тип зв’язків між нормами.
Систематичне тлумачення застосовується для того, аби краще зрозуміти зміст і призначення норм, розташованих у різних частинах і підрозділах системи права, і враховує: а) місце нормативно-правових приписівунормативно-правовомуакті, інституті, галузізаконодавства; б) логічнізв’язкиміжнормами. Прицьомуаналізуютьсязв’язкинорми, що тлумачиться, з нормами інших статей того самого акта, інших нормативно-правовихактіврізнихінститутівігалузейправа. Наприклад,
утекстіприпису«судоцінюєдоказизасвоїмвнутрішнімпереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності» (ст. 323 КПК України) уяснення такої норми пов’язано із змістом інших норм про принципи судочинства, порядокдослідженнядоказів, допитпідсудного, свідків, потерпілоготаін., закріпленихуККтаКПКУкраїни. Утакийспосібураховуютьсялогічні зв’язки між нормами (зв’язки залежності, доповнення, конкретизації, уточнення, обмеження тощо). Цими зв’язками є:
а) зв’язки між нормою, що тлумачиться, та нормами, що розкриваютьзмісттерміна, якийунійвживається. Цеаболегальневизначення (дефініція), або приписи, які перелічують коло суб’єктів, предметів, явищ, щоскладаютьцепоняття. Наприклад, колотаознакиосіб, що займаються підприємницькою діяльністю, їх права і обов’язки визначаються поняттям «суб’єкт підприємницької діяльності» (ст. 2 Закону України «Про підприємництво»). Аналіз статей інших актів про підприємництво(закониУкраїни«Прогосподарськітовариства», «Про
427
Частина п’ята. Реалізація права
підприємства» та ін.) переконує, що під «суб’єктами підприємницької діяльності» розуміються як громадяни України, так і особи без громадянства;
б) зв’язок норми, що тлумачиться, з оперативними нормами, які можуть припиняти дію норм, чи остаточно скасовувати чинні нормативні приписи, чи поширювати їх дію на нове коло відносин, суб’єктів, територій, чи пролонговувати їх дію на новий строк;
в) зв’язки відсильної та інших статей. Застосування законодавцем відсилочного способу викладення норми створює такий нормативноправовий припис, який не повністю перелічує всі ознаки правила, а відсилає до інших статей того самого нормативно-правового акта. Норма, щотлумачиться, можебутиповністюзрозумілаінтерпретатору тільки за умови «поєднання» змісту відсильної статті із змістом таких приписівнормативногоакта, доякихвонапрямовідсилає. Тобто, текст відсильної статті вказує, що її норма не викладена в цьому тексті повністю і для розуміння її змісту в логічно завершеному вигляді необхідно враховувати статтю, до якої відсильна норма відсилає;
г) зв’язок між загальними і спеціальними нормами. Сутність такогозв’язкуполягаєвтому, щоправилаповедінки, визначеніузагальних нормах, часто потребують врахування особливих ситуацій в спеціальних нормах, і, як правило, ці особливості закріплюються у вигляді винятків з загальних норм.
Ефект від використання систематичного способу тлумачення в тому, що він допомагає законодавцю і правозастосовувачу виявляти та заповнюватипрогалиниіколізії(суперечності) взаконодавстві, визначити формально існуючі застарілі норми права для їх подальшого скасуваннязаконодавцем. Інодісистематичнетлумаченнярозглядається як прояв (форма) логічного тлумачення.
Історичний спосіб тлумачення норм права (ретроспектива) допо-
магає встановити їх зміст норми права, враховуючи умови їх виникнення, факти, пов’язанізісторієювиникненнянорми, щотлумачиться. Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор використовуєджерела, якіперебуваютьзамежамисистемиправа(конкретноісторичні умови, соціально-економічна і політична атмосфера, обставини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм права, встановлюються за документами з архівів, стенограм обговорення проектів відповідних нормативно-правових актів органів, що займалися підготовкою законопроектів, матеріалів, що надруковані впресітаіншихзасобахінформаціїтоді, колипроектиобговорювалися,
428
Розділ 25. Тлумачення норм права
до них робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).
При цьому слід мати на увазі те, що сьогодні умови та атмосфера, які існували на момент прийняття закону, можуть оцінюватися представниками політичних сил з урахуванням їх нових інтересів, а також різними верствами населення, інакше, ніж вони оцінювались законодавцем. Наприклад, по-різномутлумачилися нимизмінидоКонституції України 2004 р.
Своєріднимпроявомвикористанняісторичногоспособутлумачен-
ня можна вважати й конкретно-соціологічне тлумачення, яке полягає
вустановленні змісту нормативно-правових приписів з урахуванням нетількиісторичнихобставинприйняттязакону, айтихреальнихумов життя суспільства, в яких норма права функціонує. Таке тлумачення може позитивно вплинути на оцінку відповідності старого припису новимумовамжиттясуспільстваістимулюватинеобхіднийсвоєчасний рух законодавця до оновлення законодавства.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права полягає
ваналізізміступравовогоприписушляхомвиявленняірозкриттяцілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.
Не тільки встановлюється мета окремої норми в приписі, що підлягає тлумаченню, а й враховуються цілі всього нормативного акта. Такі цілі містяться в текстах преамбул конституцій та законів (їх програмні положення), визначальних початкових статтях кодексів — нормативнихприписах, щомістятьзаконодавчовизначеніцілівідповідних інститутів та галузей законодавства.
Як найбільш раціональний спосіб регулювання суспільних відносин норма права завжди потребує осмислення її змісту з боку різних осіб, змістже, усвоючергу, — ценетількивнутрішнійлогічнийзміст (поняття, явища, що осягаються розумом), а й розумна підстава регулюваннясуспільнихвідносин, тобтовпроцесітлумаченнямаютьодночасно розкриватися обидва аспекти змісту. Отже, призначення інтерпретаціїполягаєтакожуз’ясуванніцільовоїспрямованостінормативноправових приписів, міжнародно-правових документів тощо. Відомо, що ступінь зрозумілості закону не може бути однаковим для різних суб’єктів права: для осіб, що мають багаторічний професійний досвід тлумаченняізастосуваннянорм, ідляусіхінших. Так, змістнормативноправового акта, що містить важливі загальносоціальні, політичні,
429