Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
виток її особистості (ст. 23). Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68). Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66). Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ст. 13). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересамсуспільства, погіршуватиекологічну ситуаціюіприродніякості землі (ст. 41). Кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28). Повна загальна середня освіта є обов’язковою (ст. 53).
Контрольні запитання
1.Дайте визначення прав і свобод людини і громадянина.
2.Вкажітьнавідмінностіміжрізнимипоколіннямиправісвобод людини і громадянина.
3.Охарактеризуйте види прав і свобод людини і громадянина, їх систему в Конституції України.
4.Дайте визначення і класифікацію юридичних обов’язків людини і громадянина.
5.Проаналізуйте гарантії прав і свобод людини і громадянина.
464
Розділ27
Громадянське суспільство
і держава
§1. Формування концепції громадянського суспільства
Формування концепції громадянського суспільства розпочалося у період буржуазних революцій в Європі. Хоча ще в епоху античності згадувалися схожі терміни, але їх зміст був дуже різноманітним. Так, у давньоримській літературі громадянське (civil) суспільство розглядалося як протилежність нецивілізованому, варварському суспільству, в давньогрецькій — як форма античного полісу у сенсі громадянської общини.
Однією з найхарактерніших рис грецького полісу було нерозривне поєднання суспільства та держави як вищої форми колективізму. Для греків була неприпустима ідея відділення приватного інтересу особи від інтересів полісу, а у разі їх конфлікту пріоритет віддавався останньому. Аристотель, підкреслюючи це, писав, що бажаним є й благо однієї людини, але прекрасним та божественним є лише благо народу та держави. Особа повністю залежала від полісу. Тому знаменитий вислів Аристотеля про «zoon politikon» (людина — істота політична) розуміється як особа, котра не може існувати поза державою. Аристотель навіть вважав, що той, хто не становить елемент держави, є або твариною, або божеством. Схожу концепцію ідеальної держави Платона, відповідно до котрої держава розглядається як самодостатня цінність, якій не можуть суперечити інтереси окремою
465
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
людини, в ХХ ст. навіть порівнювали з концепцією тоталітарної держави.
Політико-правова думка Середньовіччя, яка багато в чому заснована напереосмислених концепціях античності, також невиокремлювала громадянське суспільство від держави, а індивідуальні інтереси та права особи нерідко розглядалися як загроза загальному благополуччю. ТомаАквінський, одинзвидатнихмислителівтогочасу, сприймав в цілому доктрину Аристотеля про людину як політичну істоту. Вслідзаантичноютрадицієювінвважавдержаву(навідмінувідсім’ї, стану або поселення) найдосконалішою соціальною системою, яка задовольняє всі прагнення людини. Метою державної влади, яка проголошуваласябожественною, євстановленняпорядку. ТомаАквінський через гріховність людини не вважав суспільство здатним самостійно та автономно від держави врегулювати власні відносини. На його думку, якщонебудезовнішньоїспрямовуючоїсилилюдськаспільнота знищить себе через протилежні інтереси.
Зміни суспільних відносин Нового часу спричинили зміни й у сприйняттізв’язківміжлюдиною, суспільствомтадержавою. ЗХVІІст. поступововизріваютьідеї, наякихсформуваласяконцепціягромадянського суспільства. Дж. Локк став одним з перших мислителів того часу, який визнав первинність суспільства перед державою. За його думкою, суспільствозавждипередуєформуваннюдержави, томусаме воно є «природнім», а держава — лише певним штучним утворенням, наслідкомреалізаціїнародногосуверенітету. Отже, держава— інструмент суспільства, її головною метою є його захист. А. Токвіль одним з перших теоретично систематизував емпіричні спостереження за новим типом суспільства та оцінив його нові риси на прикладі США. Зокрема, він підкреслив особливе значення об’єднань громадян для задоволення індивідуальних інтересів кожного громадянина, а через це й для ефективного розвитку держави та суспільства.
Т. Пейн проголосив ідею автономності та обмеження втручання державиусправисуспільства. Громадянськесуспільство, найогодумку, єсфероюсамореалізаціїприватнихінтересів, воноздатнебільшість своїх проблем розв’язати самостійно, а тому потребує мінімуму зовнішніхдоньогодержавнихінститутів. Вінпроголосивдержавунеобхідним злом, яке чим менше, тим краще для суспільства.
На подібному ідеологічному підґрунті в Європі поступово формуєтьсяідея місцевого самоврядування якправажителівмістасамостійно та автономно від державної влади вирішувати деякі питання, що
466
Розділ 27. Громадянське суспільство і держава
стосуються тільки жителів цієї громади. В німецькій думці сформувалася теорія «вільної общини» (Е. Мєйєр, О. Лабанд, О. Рєсслер), відповідно до якої общини за своєю сутністю самостійні, не створені державою, а лише нею визнані, і тому мають право самостійно управляти своїми справами.
Вперше цілісну концепцію громадянського суспільства як відносновиокремленого від держави явища, щомає власний зміст іструктуру, розробив видатний німецький філософ Г. Гегель. У праці «Основи філософії права» (1820) він на основі англійської, французької та німецької політико-правової думки обґрунтував ідею громадянського суспільства якособливогостанусуспільства, сформованоговнаслідок йоготривалогоісторичногорозвитку, набуттянимпідчаспереходудо Нового часу якісно нових рис.
Концепція Гегеля базується на визнанні первинності заснованого навласних потребах приватногоінтересу кожної особиперед суспільним, алеякщойогореалізаціянестворюєзагрозизагальнимінтересам. Гегель виокремив громадянське суспільство від сім’ї та держави, підкреслюючиїхрізнепоходження тавнутрішнюсутність. Громадянське суспільство є сферою реалізації приватних інтересів, а держава — загальних. Для реалізації приватних інтересів створюються різноманітні інститути громадянського суспільства, зокрема корпорації як об’єднання за професійними ознаками. Невід’ємними рисами громадянського суспільства він проголосив свободу та рівність усіх його членів, а також право на власність. Проте у відносинах громадянського суспільства та держави Гегель віддавав безумовний пріоритет державі, яка повиннаузагальнювати індивідуальні інтереси тагарантувати свободи громадянського суспільства.
ВласніпоглядинагромадянськесуспільствосформулювавК. Маркс. Він погоджувався з позицією Гегеля, згідно з якою громадянське суспільствоєпродуктомісторичногорозвитку, певноюстадієюіснування суспільства. Але його базова концепція первинності економічних відносин щодо всіх інших невиправдано спростила складний устрій громадянського суспільства обмеживши його лише сферою виробництва, труда та обміну. Маркс виключив з свого аналізу дуже важливі складові існування громадянського суспільства, які безумовно впливаютьнайогосутність, — добровільніасоціації, засобимасовоїінформації, професійніспілки, політичніпартіїтаін. Вмарксистській теорії держававідображалазагальнийінтерес, агромадянськесуспільство— виключноприватний, якийєзаприродоюегоїстичнимтапротилежним
467
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
загальному. Але детального аналізу особливостей відносин між ними не було здійснено. Це пояснюється одним з постулатів марксизму — побудови комуністичного безкласового суспільства та відмиранням держави. Таким чином, держава та громадянське суспільство повинні злитися в єдину систему суспільного самоврядування.
В ХХ ст. виокремлення громадянського суспільства від держави, йоговідноснанезалежністьтаавтономністьстаютьзагальновизнаною у європейській політико-правовій думці. Зусилля науковців стали спрямовуватися на дослідження інших питань: його найважливіших рис, особливостей взаємовідносин громадянського суспільства та інших соціальних систем (зокрема, економічної та політичної), аналіз закономірностей його формування у різних народів світу тощо.
Сьогоднінаука задопомогоюпоняття«громадянське суспільство» висвітлює питання про джерела та механізми суспільної життєдіяль-
ності. При цьому акцентується на громадських засадах формування
іфункціонування влади в суспільстві, яке існує у формі держави з усі-
ма її атрибутами і водночас має відповідати загальновизнаним стандартам демократії, прав людини і соціальної справедливості.
Людина як індивідуальний суб’єкт не може протистояти державі в особі організованих державно-владних інститутів. Для цього індивідуальні інтереси теж мають бути згуртованими, оформленими
ігарантованими. Саме ефективне функціонування інститутів громадянського суспільства дає можливість поставити людину в центр суспільного і політичного життя, розглядати її гідність, права і свободи як найвищу соціальну цінність. У свою чергу держава лише за таких умов зможе реально відповідати перед суспільством і людиною за свою діяльність.
На цих засадах стало можливим концептуально виокремити дер-
жавувїїінституціональномурозумінні(державність) відсуспільства,
розглядати її як с пецифічне соціальне явище, що має іманентні ознаки іатрибути, виконує певні службові функції щодо суспільства, встановити оптимальні межі державного втручання в життєдіяльність суспільства. Відтепер держава розглядається як інститут, головний інструмент, за допомогою якого суспільство набуває здатності розв’язувати свої актуальні проблеми.
Якщо поняття «громадянське суспільство» зорієнтоване на проблеми використання свободи та ініціативи індивідів, то політична сфера організації соціуму, стрижнем якої єдержавність, відбиває роль
іпитому вагу інтеграційних засад, зумовлених необхідністю впоряд-
468
Розділ 27. Громадянське суспільство і держава
кування суспільних відносин, централізацією вирішення питань, які мають публічне значення, що передбачає певні обмеження індивідуальної свободи заради інтересів інших людей, спільноти в цілому.
Громадянське суспільство виступає соціальним фундаментом, на якомубудуєтьсяполітичнасистемасуспільства, формуєтьсяіздійснюєтьсядержавна влада. Зпоглядуінтересів громадянського суспільства державаможебратинасебетількитіпитаннясумісноїжиттєдіяльності, які не можуть бути вирішені ні окремими індивідами, ні на рівні їх безпосередніхгромадськихоб’єднань. Поняття«громадянськесуспіль-
ство» відображає самоврядний потенціал сучасного суспільства, те,
в яких межах воно здатне самоорганізовуватися на основі виявлення
іреалізації своїхпотреб, інтересів індивідів таїхоб’єднань, щомають громадську, а не політичну природу.
Проте громадянське суспільство як сфера приватної власності та індивідуальних інтересів не може бути самодостатнім, воно має бути зінтегрованим у загальнонаціональну цілісність державою на публічних засадах. Така інтеграція досягається передусім за допомогою правових норм, норм публічного права, які, будучи спрямованими на забезпечення загального інтересу, встановлюють однакові «правила гри» для всіх учасників (державних органів та індивідів) соціального спілкування.
Громадянське суспільство і держава в її інституціональному розу-
мінні є двома невід’ємними складовими одного явища — демократич-
ного суспільства, які не можуть реально існувати одна без одної і про які окремо може йтися тільки в науці. Тому проблематику громадянського суспільства можна звести до визначення певної межі одержавлення (неодержавлення) життєдіяльності суспільства, яка б задовольнялаісуспільство, ідержаву, щонеможливоздійснитибезурахування як певних «природних» прерогатив громадянського суспільства, так
інеобхідноївконкретно-історичнихумовахсферидержавно-владного впливу. Так само і застосування обох понять — «держава» і «громадянське суспільство» має сенс лише за умови, коли ці поняття набувають власного змісту, але розглядаються водночас як такі, що можуть співвідноситисявмежахзагальноїпроблематикипошукуоптимальних як громадських, так і політичних параметрів устрою і життєдіяльності суспільства, котре існує у формі держави.
Поняттягромадянськогосуспільстваповноюміроюспіввідноситься саме зпоняттям правовоїдержави, оскільки відбивають найважливіші характеристики та невід’ємні сторони життєдіяльності сучасної
469