Розділ 2. Методологія правової науки

Контрольні запитання

1.Дайте визначення методології юридичної науки та охарактеризуйте її структуру.

2.Що таке метод юридичної науки, які його відмінності від методологічних підходів та методики?

3.Назвіть основні методологічні підходи до дослідження держави і права.

4.Проаналізуйтесистемузагальнонауковихметодівюридичної науки.

5.Вкажіть особливості і зміст спеціальних та власних методів теорії держави і права.

35

Розділ 3

Загальна теорія держави

іправа в системі суспільних

іюридичних наук

§1. Загальна теорія держави і права

та суспільні науки

Загальна теорія держави і права, як і будь-яка наука, не може розвиватися ізольовано, поза взаємодії з іншими галузями знань. У процесі вивчення предмета загальної теорії держави і права досить часто виникає потреба у використанні досягнень інших суспільних наук, таких як філософія, соціологія, економічна теорія, політологія, логіка, конфліктологія, соціальна психологія, антропологія, етика тощо. На цій основі об’єктивно виникають нові міждисциплінарні галузі досліджень (зокрема, антропологія права, юридична конфліктологія, правова психологія, юридична логіка та ін.) як результат інтеграції і розвитку наукових знань.

Зв’язок між загальною теорією держави і права та суспільними науками визначається такими принциповими положеннями.

1. Незважаючи на спроби представників окремих правових течій створити«чисту» юридичнунауку(Г. Кельзен), прививченнідержавноправових явищнеможна абстрагуватися від інших елементів соціальноїдійсності. Так, дляаналізууявленьлюдейпроправоабомотивацію правомірноїчипротиправноїповедінкивикористовуютьсяданіпсихології; для визначення місця держави в політичній системі суспільства— напрацюванняполітологіїтощо. Відтак, прививченнідержавно-

36

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

правовихявищтапроцесівнеодмінновраховуютьсядосягненнярізних суспільних наук.

2. Юридичнадійсністьнастількитіснопереплетеназполітичними, економічними, соціальними, культурологічними, антропологічнимита іншими явищами і процесами у різних сферах суспільного життя, що їхдослідження такожбуденеповнимбезвикористанняданихюридичних наук, насамперед теорії держави і права як загальної, фундаментальної, методологічноїюридичноїдисципліни. Томудержавно-правова дійсність вивчається не тільки юридичними, а й іншими суспільними науками. Проте останні досліджують проблеми держави і права лише в межах, що сприяють розкриттю їх власного предмета.

Таким чином, зв’язок загальної теорії держави і права із різними суспільними науками має двосторонній характер: з одного боку, загальна теорія держави і права використовує досягнення суспільних наук, а з другого — останні більшою чи меншою мірою враховують розробкизтеоріїдержавиіправапрививченнівласногопредмета. Цей висновок випливає з фундаментального принципу єдності і взаємозв’язку наукового знання.

Принциповезначеннядлярозвиткузагальноїтеоріїдержавиіправа має її зв’язок із філософією. Філософія — це наука про загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення, що виробляє узагальнену систему поглядів на світ, місце в ньому людини, загальні принципи буття і пізнання. Зв’язок загальної теорії держави і права з цією наукою відбувається у декількох напрямках.

По-перше, філософія озброює юриспруденцію методологією дослідження. Вона розробляє основні методологічні підходи до наукових досліджень, зокрема матеріалістичний, ідеалістичний, діалектичний, метафізичний, герменевтичний, феноменологічний, антропологічний та деякі інші, що використовуються також загальною теорією держави і права. Філософія формує засоби світоглядної орієнтації людини, натомість загальна теорія держави і права забезпечує філософію матеріалом, що дозволяє їй узагальнювати та формулювати принципи державно-правового розвитку суспільства та соціального прогресу, атакож розроблятизагальнофілософські методи дослідження, що використовуються всіма юридичними та іншими суспільними науками.

По-друге, філософія формулює найзагальніші філософські закони та закономірності, зокрема основні закони діалектики, які поширю- ютьсяінадержавно-правовудійсність. Загальнатеоріядержавиіправа

37

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

широковикористовуєвиробленіпротягомбагатьохстолітьфілософські категорії та загальні поняття, серед яких слід вказати на такі, як «сутність» і«явище», «зміст» і«форма», «закономірність» і«випадковість», «відносини», «цінність», «взаємозв’язок», «функція», «розвиток», «еволюція» та ін. Ці категорії мають не тільки суто теоретичне, а й велике методологічне значення.

По-третє, філософські дослідження необходятьсвоєюувагоюбезпосередньо державу і право, однак вони обмежуються визначенням їх загальноїсутності, природи, призначеннятамісцявсистемісоціальних явищ. Загальна ж теорія держави і права вивчає державно-правову дійсністьдетально, розглядаючивсіосновнізакономірностіїїрозвитку та функціонування.

У системі філософських знань згодом виокремлюється філософія права, яку визначають як систему філософських знань про пізнавальні, ціннісні та соціальні основи права. Філософія права вивчає фундаментальні принципи буття права, його онтологічну природу та соціальнусутність. Вонапокликанадатисвітоглядне поясненняфеномену права, обґрунтувати його зміст та призначення з погляду сутності людськогобуттятасистемицінностей, наякихвоноґрунтується. Центральною частиною, фундаментом філософії права є філософія прав людини.

Деякі дослідники вважають філософію права одним з основних напрямківзагальноїтеоріїдержавиіправа, черезякийостаннянабуває свого методологічного значення в системі юридичних наук. Проте більшість вчених додержується думки, згідно з якою філософія права виступає «спільною територією» як філософії, так і загальної теорії держави і права, однак у кожній з них вона відіграє неоднакову роль: у межах філософії — це одна з її спеціальних частин поряд з філософією політики, філософією релігії, філософією мистецтва тощо, тоді якумежахзагальноїтеоріїдержавиіправафілософіяправастановить її концептуально-методологічний фундамент.

Велике значення для розвитку загальної теорії держави і права має

їїзв’язок із соціологією. Соціологія — це гуманітарна дисципліна, що займається вивченням суспільства як цілісної системи, його окремих структур та інститутів, різних соціальних груп та стосунків між ними, закономірностейіндивідуальноїтагруповоїповедінки, атакожсоціальних процесів, що відбуваються в суспільному середовищі. Поняття соціологіїє«узагальненим», родовим, нимохоплюєтьсяширокийперелік

їїгалузей, таких як соціологія політики, соціологія окремих складових

38

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

частин економіки (промисловості, сільського господарства та ін.), соціологія освіти тощо. Загальна теорія держави і права спирається як на загальнусоціологічнутеорію, щовивчаєзакономірностіфункціонуваннявсьогосуспільства, такінаокремісоціологічнітеорії, щорозкривають закономірності розвитку деяких сфер суспільного життя.

Об’єктом соціологічних досліджень виступають всі соціальні явища, в тому числі держава і право в їх різних проявах. Відмінність полягаєвступенізагальностіїхвивчення. Загальнатеоріядержавиіправа вивчає свій предмет у всій повноті та визначеності. Соціологія ж вивчає право і державу, як й інші соціальні явища (економіку, політику, науку і т. д.) з погляду того істотного, що дозволяє віднести їх до групи соціальних феноменів.

Розгляд держави і права із соціологічних позицій допомагає глибшетарізнобічнозрозумітиїхзпоглядузагальноїтеоріїдержавиіправа. Цьому сприяє широке застосування теоретиками держави і права конкретно-соціологічнихметодівдослідженняпрививченнідержавно- правових інститутів та використання ними результатів соціологічних експериментів у сфері державно-правової дійсності. Соціологічні методи дослідження державно-правових явищ та процесів виступають від’ємною складовою методології загальної теорії держави і права. Крім того, дані соціологічних досліджень дозволяють також успішно розв’язувати низкупрактичних завдань, наприклад, проблеми оптимізації діяльності державного апарату, подальшого розвитку функцій держави, вдосконалення судової та іншої юридичної практики, усу- ненняконфліктівудержавно-правовійсфері, підвищенняефективності права.

На стику соціології та загальної теорії держави і права утворилася соціологія права як галузь наукових знань про соціальні умови існування, розвитку та функціонування права. Соціологія права вивчає суспільні відносини, що складаються як в процесі підготовки та ухвалення правових актів, так і в перебігу реалізації правових приписів, їх перетворення на соціальну поведінку особи та суспільних утворень, тобто вона спрямована на з’ясування соціальної зумовленості та соціальної ефективності права. Останнім часом точаться дискусії з приводуможливостівиділеннясоціологіїправавспеціальнугалузьнаукових знань, що має міждисциплінарний статус. Проте в літературі зазначається, що соціологія права не має власного, тільки їй притаманного предмета дослідження, що зумовлює її місце як складової частини соціології та теорії права.

39

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

При здійсненні юридичних досліджень, особливо у сфері державознавства, загальна теорія держави і права спирається на політологію — науку про політику, що вивчає загальні закономірності розвиткові політичних явищ, процесів, інститутів та установ, розв’язує проблеми політичної влади, політичної системи, політичної ідеології, політичного режиму, політичних відносин тощо. Політична наука

іюриспруденція мають спільну історію становлення і розвитку та спільних засновників. Традиційно тісні зв’язки між цими науками зумовленіїхспільнимоб’єктомдослідження, якимєдержавно-правові явища та процеси.

Диференціаціяполітичноїтаправовоїнаукпов’язаназпоступовим виокремленням, структуруванням їхпредметіввивчення. Предметполітології не обмежується державно-правовими явищами, а включає такі проблеми, як, наприклад, політичне лідерство, особливості політичної діяльності та ухвалення політичних рішень, типи політичної свідомостітакультури, якіочевидновиходятьзасферуправовоїнауки. Загальна теорія держави і права вивчає не всі політичні явища та процеси, а саме ті, що пов’язані з державою і регулюються правовими засобами. Визначені особливості предмета дослідження свідчать про відсутність наукових підстав для висновків про доцільність концентрації всіх проблем державознавства виключно в межах загальної теорії держави і права або в межах політології.

Політологія, якіфілософія тасоціологія, озброюєзагальнутеорію державиіправаматеріалом, щодозволяєїйвсебічнодосліджуватисвій предмет. Загальна теорія держави і права використовує політологічні дані, вивчаючи співвідношення державної та політичної влади, місце держави в політичній системі суспільства, взаємодію держави з політичними партіями та блоками, зв’язок права і політики тощо. Вона розглядає державно-правові явища не тільки з погляду їх сутності, внутрішньої побудови, змісту та форми, а й під кутом зору їх місця

іролі в системі інших політичних явищ та процесів.

Усвою чергу, політологія користується теоретико-правовими досягненнями у вивченні проблем теорії держави та деяких питань теорії права, зокрема щодо поняття держави, державного механізму, політичної влади, форм і функцій держави, співвідношення політичного і державного режимів, взаємодії держави із політичними партіями, правового регулювання політичних відносин та ін. На стику загальної теорії держави і права та політології формується відносно нова наука — політологія права як система знань про державно-

40

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

правову політику, стратегічні напрямки політичного розвитку держави і права з урахуванням політико-правових поглядів усіх суб’єктів політичної системи.

Розвиток загальної теорії держави і права тісно пов’язаний з досягненнямиекономічноїтеорії, яказаймаєтьсявивченнямосновнихзакономірностейтапринципіввиробництва, нагромадження, обмінуірозподілу матеріальних та інших благ, характеру виробничих сил та виробничих відносин, різнихспособівізасобіввиробництва, формвласності, методів управління економікою, проблемпрацітазаробітної платитощо.

Зарадянськихчасівтеоріядержавиіправа, спираючисьнаосновні висновки та положення економічної теорії (політичної економії), виходила з методологічного твердження про те, що держава і право виступають невід’ємними складовими надбудови над економічним базисом суспільства, який справляє визначальний вплив на їх формуваннятарозвиток. Кожнійсоціально-економічній формації (рабовласницькій, феодальній, буржуазній, соціалістичній) відповідав свій тип держави і права, історична зміна яких вела до зміни типу держави

іправа. Таким чином, загальна теорія держави і права виходила з економічної обумовленості, навіть економічної заданості державноправових явищ і процесів та активно використовувала здобутки політичної економії в своїх дослідженнях.

Унаш час загальна теорія держави і права також спирається на висновки економічної теорії при визначенні методів і режимів правовогорегулюваннясуспільнихвідносин, особливостейспіввідношення праватаекономікитощо. Слідураховуватиізворотнийвпливзагальної теорії держави і права на економічну теорію та економіку як таку. Стихійний, не опосередкований державно-правовим регулюванням розвиток економічних процесів може призвести до розладу і занепаду всієї системи матеріального виробництва. Світовий досвід свідчить про те, що успішне проведення радикальних політично-правових реформ неминуче вимагає одночасного проведення відповідних економічних перетворень, і навпаки. Отже, вплив економічних відносин нарозвитокдержавиіправайзаразневикликаєсумнівів, однакступінь та характер обумовленості держави і права економічною системою суспільства вимагають якісного перегляду.

Нарешті, постійнийіпослідовнийзв’язокзагальноїтеоріїдержави

іправа простежується з соціальною психологією, яка являє собою науку про закономірності поведінки людей, обумовлені їх належністю до певних соціальних груп та верств населення, а також психологічні

41

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

характеристики окремих людських співтовариств. Загальна теорія держави і права не в змозі вирішувати свої завдання без урахування соціально-психологічних особливостей окремих груп населення та суспільства в цілому. Успішно визначити рівень правової свідомості суспільства, ступінь розвитку правової культури населення, ефективність правотворчості та правозастосування в тій чи іншій країні можна лише за умови широкого використання досягнень соціальної психології.

§2. Загальна теорія держави і права

всистемі юридичних наук

Загальна теорія держави і права входить до системи юридичних наук. Як фундаментальна, методологічна, найбільш абстрактна, інтегративнанауказагальнатеоріядержавиіправапосідаєпровіднемісце

всистемі вчення про державу і право. Всі інші юридичні науки вивчають окремі складові, структурні елементи державно-правової дійсності, тобто мають прикладний характер. У своїх дослідженнях загальна теорія держави і права спирається на досягнення інших юридичнихдисциплін, синтезуєтасистематизуєїхвисновкизметоюбільш глибокихзагальнотеоретичнихузагальнень. Такимчином, міжзагальноютеорієюдержавиіправатаіншимиюридичниминаукамиіснують

двосторонні зв’язки.

Загальна теорія держави і права входить до групи теоретикоісторичних юридичних наук разом з історією держави і права України та зарубіжних країн, історією вчень про державу і право та тісно взаємодіє з ними. Взаємозв’язок загальної теорії держави і права та історичних юридичних наук проявляється, з одного боку, в тому, що глибоке вивчення і узагальнення історичного матеріалу є необхідним для більш повного і всебічного дослідження загальнотеоретичних державно-правових проблем та визначення закономірностей історичного розвитку держави і права. З другого боку, історія держави і права

впроцесі пізнання тих або інших глобальних за своїм характером історичних явищ та подій спирається на висновки й узагальнення, зроблені в межах загальної теорії держави і права, зокрема на ті, що стосуються форм правління та форм державного устрою, державного режиму, апарату держави, системи права, джерел права, рецепції права та ін.

42

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

Загальнатеоріядержавиіправатаісторико-юридичнінаукимають багато спільного. Вонианалізують всі історичні ісучасні типитаформи держави і права, акцентуючи увагу як на минулому в їх розвитку, так і на сьогоденні. Загальна теорія держави і права та історикоюридичні науки, приділяючи значну увагу причинам і умовам зародження держави і права, центральне місце в своїх дослідженнях відводять закономірностям їх розвитку та функціонування. Розглядаючи процесвиникнення, становленнятарозвиткудержавиіправавцілому, вони враховують особливості розвитку політичної та правової систем окремих країн.

Відмінністьзагальноїтеоріїдержавиіправавідісторико-юридичних науквиявляєтьсявтому, щоостаннівивчаютьпроцесісторичногорозвитку державно-правової дійсності конкретних країн у хронологічномупорядку, спираючисьпереважнонаісторичнийметоддослідження. Загальнатеоріядержавиіправадосліджуєсвійпредметвузагальненотеоретичному вигляді та визначає закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ і процесів через використання передусім логічногометоду, засобівтакатегорій формальної логіки.

Особливість співвідношення загальної теорії держави і права з іс-

торією вчень про державу і право полягає в тому, що остання відтво-

рює історично закономірний процес нагромадження людських знань про державу і право. Загальна теорія держави і права вивчає результати цих пошуків у вигляді теоретичних узагальнень та формулює су- часніуявленняпроосновнідержавно-правовікатегоріїізакономірнос- ті(зокрема, проправо, закон, правовідносини, державутаін.). Посуті, історія вчень про державу і право виступає історичною складовою загальної теорії держави і права.

Поряд з традиційними теоретико-історичними науками загальна теорія держави і права тісно пов’язана з дисциплінами, що тільки формуються, наприклад, з юридичною конфліктологією, предметом якоїєвивченняконфліктів, щовиникають, розвиваютьсятарозв’язується напідставі внутрішньодержавного (національного) або міжнародного права. З одного боку, юридична конфліктологія використовує увесь необхідний для її нормального функціонування арсенал теоретичних

іметодологічних засобів, вироблених загальною теорією держави

іправа(зокрема, поняттяінтересувправітамеханізмівйогореалізації, визначенняпринципуподілувладитапроцедуррозв’язанняконфліктів міжрізнимигілкамивлади, визначенняумовгармонізаціїтауніфікації

43

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

законодавства і шляхів усунення законодавчих колізій тощо). З другого боку, загальна теорія держави і права активно використовує висновкитарекомендації, щоформулюються юридичною конфліктологією, оскільки оптимальне, безконфліктне розв’язання суперечностей у державно-правовій сфері має важливе теоретико-прикладне значення.

Загальнатеоріядержавиіправавиступаєтеоретико-методологічною базою для групи галузевих юридичних наук (науки конституційного права, адміністративногоправа, цивільногоправа, кримінальногоправа, трудового права та ін.). Відносно кожної з галузевих дисциплін загальна теорія держави і права виконує роль узагальнюючої науки, що синтезує конкретний юридичний матеріал. Вона забезпечує впорядкування та систематизацію всіх знань про державу і право, всієї здобутої галузевими юридичними науками державно-правової інформації, сприяє виробленню єдиного підходу до аналізу державноправових явищ, інститутів та установ.

Інтеграційний та методологічний характер загальної теорії держави і права стосовно галузевих юридичних дисциплін проявляється в такому.

По-перше, навідміну від галузевих юридичних наук, які докладно вивчають лише окремі складові частини, сторони правового і державного життя, загальна теорія держави і права має своїм предметом до-

слідження всю «синтезовану» державно-правову реальність.

По-друге, загальнатеоріядержавиіправаякметодологічнаоснова дослідження державно-правової дійсності виробляє загальні для всіх галузевихюридичнихдисциплінметодинауковогопізнання. Їївисновки та узагальнення виступають основою для вирішення спеціальних питань галузевих наук у межах їх власного предмета, формування галузевих правових теорій. Предмет галузевих наук, як і предмет правового регулювання відповідних галузей права, окреслюється в межах загальної теорії держави і права та розкривається у відповідних юридичних дисциплінах. Загальнонаукові методи вивчення державноправових феноменів, сформовані в межах загальної теорії держави і права, конкретизуються в галузевих методах і методиках, які виробляють кожні окремі галузеві науки.

По-третє, загальна теорія держави і права виробляє загальні для всіх юридичних наук поняття та категорії, які виступають вихідною базою для формування галузевими юридичними дисциплінами власногоспеціального понятійного апарата. Наприклад, юридична катего-

44

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

рія «правовідносини», вироблена загальною теорією держави і права, конкретизуєтьсяідеталізуєтьсявідповіднимигалузевимиюридичними науками стосовно окремих галузей права, внаслідок чогоформуються спеціальні (спеціально-наукові) поняття кримінальних, цивільних, адміністративних, трудових та інших правовідносин, а також уточнюютьсяїхсклад, підставивиникнення, змінитаприпинення. Аналогічно формуються й інші галузеві поняття, що спираються на загальнотеоретичні категорії, такі як норма права, правопорушення, правозастосування, юридичнавідповідальність, функціїдержавитаін. Крімтого, загальнатеоріядержавиіправавиробляєкритеріїоцінкирівня, стану

іперспектив розвитку галузевих юридичних дисциплін, наприклад,

критерії ефективності права.

Загальна теорія держави і права має з галузевими юридичними науками не тільки прямі, а й зворотні зв’язки. Вона не тільки впливає на ці галузі знань, а й перебуває під певним впливом з їх боку. При визначенні ключових юридичних понять та категорій, а також при формуваннізагальноїметодологіїнауковихдослідженьзагальнатеорія держави і права спирається на величезний емпіричний матеріал, нагромаджений галузевими дисциплінами; узагальнює, оцінюєтаінтерпретує дані галузевих юридичних наук. Крім того, загальна теорія держави і права збагачується внаслідок перенесення досвіду однієї юридичноїнаукинаінші. Так, поняттяюридичноїособибулосформульоване наукою цивільного права, потім перенесене в інші галузеві науки і враховане при розробленні загальнотеоретичного вчення про суб’єктів права. Відтак, без опори на галузеві науки загальна теорія держави і права може втратити свої академічні та методологічні позиції і перетворитися на схоластичну, безпредметну дисципліну.

Незважаючи на загальний, абстрактний характер теорії держави

іправа, вонаневідривнавідюридичноїпрактики, різніформитапрояви якоїбезпосередньовивчаютьсяспеціальнимиюридичниминауками. Це зумовлює зв’язки теорії держави і права з дисциплінами, що належать до групи спеціальних (прикладних) юридичних наук (криміналістикою,

кримінологією, судовоюмедициною, правовоюстатистикоютаін.). Однак порівняно з галузевими юридичними дисциплінами ці зв’язки, як правило, є менш інтенсивними та переважно не прямими, а опосередкованими. Це пояснюється насамперед тим, що спеціальні науки хоча й належать до системи юридичних наук, але активно використовують висновкийузагальненняширокогоперелікуприродничих, технічнихта інших неюридичних наук і включають їх до свого змісту.

45