50. Причини виробничого травматизму та захворювань

Постійний і різнобічний аналіз травматизму і профзахворювань розглядається як одна з головних функцій керування безпекою праці та прийняття основних заходів щодо усунення причин травматизму та захворювань.

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму виглядає наступним чином.

Технічні причини, котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Ці причини інколи називають конструктивними або інженерними.

Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на виробництві. До них можна віднести: незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів і інструменту не за призначенням; відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту тощо.

Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести: перевищення (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації тощо.

Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих.

Психофізіологічні причини - грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим станом працівників. Найбільш частими конкретними причинами виробничого травматизму на виробничих підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на несправному обладнанні або на обладнанні без засобів захисту; відсутність засобів проти випадкового ураження працівників електричним струмом; відсутність драбин, які б відповідали вимогам правил техніки безпеки; розвантаження і транспортування вантажів без застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок фізичного, статичного або динамічного перевантаження, розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці, стресових ситуацій, хворобливого стану. Травму може викликати незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

Незадовільна організація праці зумовлює надмірні фізичні і нервові перевантаження, що прискорює стомлюваність робітників. У такому стані знижується чутливість до різних подразників виробничого середовища, притуплюється увага, пильність. Це призводить до того, що ближче до кінця робочої зміни різко підвищується кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії потерпілих.

Важливе значення серед факторів, які зумовлюють виробничий травматизм, мають попередні нещасні випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від особливостей особистого стану потерпівших (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність, відповідальність, дисциплінованість і т. ін.) також впливають на їх схильність до нещасних випадків. Це вказує, що особисті якості потерпілих значно впливають на той факт, що в схожих екстремальних ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а другі - ні.

51-52. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності. Втома

В процесі трудової діяльності на працездатність людини впливають, зокрема, її

фізичні зусилля та нервове напруження.

Фізичні зусилля виникають під час праці фізичної, коли переважає робота м’язової системи. Нервове напруження створюється під час праці розумової, коли основне навантаження падає на центральну нервову систему, її вищі відділи.

Поділ праці на фізичну і розумову є умовним, оскільки будь-яка діяльність людини не може здійснюватись без участі вищих відділів центральної нервової системи, так само як будь-яка розумова діяльність не може відбуватися без участі м’язової системи.

У трудовій діяльності людини на сучасному виробництві переважають функції управління, контролю, спостереження, які пов’язані з розумовою діяльністю. Фізичні зусилля виникають при рухах, пов’язаних з управлінням пультами машин, механізмів, переміщенням тіла у просторі та підтриманням певної робочої пози.

Тому в організмі людини особливу роль відіграє нервова система і м’язи. Нервова система пов’язує між собою, об’єднує (інтегрує) різні частини багатокліткового організму. Функції нервової системи універсальні і надзвичайно важливі. В основі діяльності нервової системи лежить універсальний фізіологічний процес розповсюдження збудження — нервовий імпульс. Нервовий імпульс, розповсюджуючись по поверхні нервової клітини і її відростків, виконує в нервовій системі функцію носія інформації. Передача інформації здійснюється з допомогою зміни або послідовності нервових імпульсів в часі, або розподілу між різними клітинами. Це так зване просторово-часове кодування. Переважною формою нервової діяльності є рефлекси — закономірні реакції, що виникають у відповідь на подразнення рецепторів змінами у навколишньому чи внутрішньому середовищі організму. Нервова система мас відділи: спинний мозок, вегетативну систему, головний мозок, які об’єднані в центральну нервову систему (ЦНС). Інтегративна діяльність ЦНС зводиться до спів підпорядкування і об’єднання всіх функціональних елементів організму в цілісну систему.

Розрізняють три фази зміни функціонального стану ЦНС під час роботи: 1 — фаза інерційного гальмування на початку роботи, яка відповідає періоду втягування в роботу тривалістю від кількох хвилин до кількох десятків хвилин; II — фаза робочого збудження, яка відповідає стійкій працездатності, а її тривалість залежить від важкості виконуваної роботи; III стан вторинного охоронного гальмування, який виникає під час роботи внаслідок розвитку втоми. Загальноприйнята теорія втоми пов’язує її розвиток із станом ЦНС. Втома призводить до розвитку охоронного гальмування в корі головного мозку, яке запобігає розвитку виснаження організму.

Втома — це стан, що спричинюється інтенсивною і тривалою роботою, характеризується тимчасовим зменшенням працездатності,

виражається зниженням кількості та якості роботи і погіршенням координації робочих функцій. Основою втоми є виснаження фізіологічних ресурсів органу, який працює чи усієї функціональної системи. Виробничі шкідливості можуть прискорювати та поглиблювати процес гальмування.

З утомою тісно пов’язаний стан перенапруження (перевтоми), який є граничним станом організму між нормою і патологією.

Боротьба з втомою і перенапруженням має проводитись комплексно, включаючи технічні, організаційні, гігієнічні та психофізіологічні заходи. Зокрема, правильний режим праці та відпочинку, механізація та автоматизація операцій, належні санітарно-гігієнічні умови тощо