99. Дія електричного струму на організм людини, електричні травми

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється через опіки, обвуглювання окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури органів, котрі знаходяться на шляху струму, викликаючи у них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія супроводжується розкладом органічної рідини її електролізом, в тому числі і крові, порушенням її фізико – хімічного складу.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через розлад внутрішніх біоелектричних процесів. При цьому відбувається скорочення м’язів. Поряд із цим збурююча дія струму на тканини може бути і не прямою, а рефлекторною – через центральну нервову систему, яка при збуренні клітин і рецепторів може видавати недоцільну виконавчу команду.

Останнє може призвести до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легенів, навіть коли ці органи не лежать на шляху струму.

Крім зазначеного, протікання струму через організм негативно впливає на поле біопотенціалів в організмі, може викликати специфічні розлади в організмі.

Механічна дія струму супроводжується розшаруванням, розривом тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвим вибухоподібним утворенням пари від перегрітої тканинної рідини та крові.

Внаслідок подразнюючої дії струму і судомних скорочень м’язів можливі розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, вивихи суглобів, переломи кісток тощо.

Наведені вище дії електричного струму на організм людини нерідко спричиняють різні електротравми, котрі умовно поділяють на місцеві, загальні і змішані.

До місцевих електротравм відносяться опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні пошкодження та електрофтальмія.

Електричні опіки – це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають трьох видів: струмові або контактні, коли струм проходить через тіло людини, дугові (під дією електричної дуги температурою понад 35000С) і змішані. Дугові опіки значно тяжчі ніж контактні.

Електричний знак – це чітко окреслена пляма діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з’являється на поверхні шкіри людини, яка зазнала дії струму. В більшості випадків електричні знаки безболісні , з часом верхній шар шкіри сходить, а уражене місце набуває початкового кольору, відновлює пластичність та чутливість.

Електрметалізація – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його

розбризкування та випаровування під дією струму. Вона може статися при коротких замиканнях, від’єднаннях роз’єднувачів та рубильників під навантаженням. При цьому дрібні частинки розплавленого металу під впливом динамічних сил та теплового потоку розлітаються у всі сторони з великою швидкістю. Кожна з цих частинок має високу температуру, але малий запас теплоти, і тому не здатна пропалити одяг. Тому ушкоджуються відкриті частини тіла – руки та обличчя. Уражена ділянка тіла має шорстку поверхню.

З плином часу хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду та еластичності, зникають і всі хворобливі відчуття, пов’язані з цією травмою. Лише при пошкодженні очей лікування може виявитись тривалим та складним, а в деяких випадках потерпілий може позбутись зору. Тому роботи, при котрих можливе виникнення електричної дуги, повинні виконуватись в захисних окулярах. Металізація шкіри спостерігається у 10% потерпілих від електричного струму. Одночасно з металізацією виникає дуговий опік, котрий майже завжди викликає більш важкі ураження, ніж металізація.

Електроофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очем, що виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів. Таке опромінення можливе при утворенні електричної дуги (при короткому замиканні). Електроофтальмія спостерігається приблизно у 3%потерпілих від струму. Інфрачервоні (теплові) промені також шкідливі для очей, але лише на близькій відстані або при інтенсивному і тривалому опроміненні.

У випадку ж короткотривалої дуги основним фактором, що впливає на очі, є ультрафіолетові промені, хоч і в цьому випадку не виключена і небезпека ураження очей інфрачервоними променями, а також потужним потоком світла та бризками розплавленого металу.

Електроофтальмія розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому мають місце почервоніння та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.

Запобігання електроофтальмії при обслуговуванні електроустановок забезпечується застосуванням захисних окулярів зі звичайним склом, котре майже не пропускає ультрафіолетових променів і одночасно захищає очі від інфрачервоного опромінення та бризок розплавленого металу при виникненні електричної дуги.

До загальних електротравм відноситься електричний удар, при котрому відбувається збудження різних шарів м’язів тіла людини, що може викликати судоми, зупинку дихання і серця. Останнє пов’язане з фібриляцією — хаотичним скороченням окремих волокон серцевого м’яза (фібрил).

Електричний удар – збудження живих

тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм , людина може і не мати.

Ступінь негативного впливу на організм електричних ударів різний. Найслабший електричний удар викликає ледь відчутні скорочення м’язів поблизу місця входу або виходу струму. Може порушитись і навіть припинитися діяльність легенів та серця, тобто призвести до загибелі організму.

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 груп:

І – судомні ледь відчутні скорочення м’язів

ІІ – судомні скорочення м’язів, що супроводжуються сильним болем, що ледь переноситься, без втрати свідомості

ІІІ – судомне скорочення м’язів з втратою свідомості але зі збереженням дихання і роботи серця

ІV – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або одного і другого разом)

V – клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

Період клінічної смерті визначається проміжком часу від зупинки кровообігу і дихання до початку відмирання клітин головного мозку як більш чутливих до кисневого голодування. Залежно від запасу кисню в організмі на момент зупинки кровообігу період клінічної смерті може бути від декількох хвилин до 10-12 хвилин.

Крім електричних ударів, одним із різновидів загальних електротравм є електричний шок – тяжка нервово — рефлекторна реакція організму на подразнення електричним струмом. При шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому, а життєві функції організму поступово затухають. Такий стан організму може тривати від десяти хвилин до доби і закінчитися або одужанням при активному лікуванні, або смертю потерпілого.

Причини електротравм

Як і при інших видах травм, при електротравмах виділяють технічні, організаційно – технічні, організаційні і організаційно – соціальні їх причини.

До технічних причин належать: недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту, допущені недоліки при виготовленні, монтажі і ремонті електроустановки. Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності електроустановок, що виникають в процесі їх експлуатації, несправність захисних засобів, невідповідність будови електроустановок і захисних засобів умовам їх застосування , використання електрозахисних засобів із простроченою датою чергових випробувань.

До організаційно – технічних причин належать: невиконання вимог

чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчення технічного стану електроустановок; помилки в знятті напруги з електроустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди; відсутність огороджень або невідповідність необхідних плакатів і попереджувальних та заборонних написів; помилки в накладанні і знятті переносних заземлених, або їх відсутність.

До основних організаційних причин електротравм належать:

- відсутність (не призначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам

- недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації

- відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій із безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок

- недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються

- недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках за нарядами – допусками, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації

- неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації.

До основних організаційно – соціальних причин електротравм належать: змушене виконання не за спеціальністю електронебезпечних робіт; негативне ставлення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками; залучення працівників до понадурочних робіт; порушення виробничої дисципліни; залучення до роботи осіб віком до 18 років.