103. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

Рятування життя людини, що уражена електричним струмом вагомо залежить від того, наскільки швидко та правильно діють ті, хто надає допомогу. Перш за все, необхідно негайно припинити дію електричного струму на людину. Це можна зробити різними способами. Найбільш простий спосіб – відключення електрообладнання, до якого торкається потерпілий. Якщо швидко відключити електрообладнання неможливо, то потрібно відокремити

потерпілого від струмовідвідних частин, пам’ятаючи при цьому про особисту безпеку. Необхідно надійно ізолювати себе від землі (стати на суху дошку, будь – яку не струмовідну підставку, не торкаючись заземлених металевих конструкцій). Потерпілого можна відтягнути від електрообладнання за одяг, якщо він не вологий і відстає від тіла (наприклад, поли халати чи піджака). Якщо необхідно доторкнуться до тіла потерпілого, то слід одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руки сухим одягом.

Після припинення дії електричного струму на людину необхідно викликати лікаря, однак до його прибуття слід надати потерпілому необхідну допомогу. Заходи долікарської допомоги залежать від стану в якому перебуває потерпілий. Для оцінки стану потерпілого перевіряють наявність у нього свідомості, дихання, пульсу. Потерпілий, після звільнення від дії електричного струму, може перебувати, як правило, в одному з трьох станів:

- при свідомості

- непритомний, однак в нього є дихання та пульс

- в стані клінічної смерті (відсутнє дихання та не промацується пульс).

Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розстебнути стискаючий одяг, що перешкоджає диханню, розтерти та зігріти тіло, і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, що знаходиться в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом або скропити лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15-20 крапель настоянки валеріанки та гарячого чаю.

При відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево – легеневу реанімацію (СЛР), адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу пройшло від початку клінічної смерті. До заходів СЛР належать штучне дихання та непрямий (закритий) масаж серця. Штучне дихання виконується способом „з рота в рот” або „з рота в ніс”. Людина, яка надає допомогу, робить видих із своїх легень в легені потерпілого безпосередньо в його рот або ніс: у повітрі, що видихається людиною є ще досить кисню. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду поверхню, звільнити від стискаючого одягу (розстебнути комір сорочки, пасок, послабити краватку), підкласти під лопатки невеликий валик з будь – якого матеріалу (можна одягу), закинути голову максимально назад.

Перед початком штучного дихання слід переконатися в прохідності верхніх дихальних шляхів, які можуть бути закриті запавшим язиком, посторонніми предметами, накопленим слизом.

Рятівник робить глибокий вдих, а потім, щільно притиснувши свій рот через марлю до рота потерпілого (при цьому, як правило, закриває ніс потерпілого своєю щокою), вдуває повітря в легені. При

цьому грудна клітка потерпілого розширюється. За рахунок еластичності легенів та грудної стінки потерпілий робить пасивний видих. В цей час його рот повинен бути відкритим. Частота вдування повітря повинна складати 12 разів на хвилину. Аналогічно проводиться штучне дихання способом „з рота в ніс”, при цьому вдувають повітря через ніс, а рот потерпілого повинен бути закритим.

При проведенні штучного дихання слід бути уважним, оскільки коли у потерпілого з’являються перші ознаки слабкого поверхневого дихання, то необхідно до нього пристосувати ритм штучного дихання.

Слід зазначити, що є спеціальні засоби для штучного дихання, які, перш за все, дозволяють уникнути прямого контакту між ротом потерпілого та ротом рятівника. Саме ця обставина іноді створює своєрідний психологічний бар’єр у непідготовленого рятівника. Для того, щоб не завдати шкоди потерпілому, рятівник повинен вміти користуватись такими засобами. В загальному, застосування спеціальних засобів штучного дихання не суттєво сприяє підвищенню якості реанімації і, саме головне, призводить до втрати часу, що може іноді виявитись вирішальним для життя потерпілого.

У випадку зупинки серця, яку можна визначити за відсутності у потерпілого пульсу на сонній артерії і за розширенням зіниці або його фібриляції необхідно одночасно з штучним диханням проводити непрямий масаж серця.

При необхідності проведення непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на другу), енергійно (поштовхами) натискує на неї. Натискувати потрібно досить різко, використовуючи при цьому вагу тіла, і з такою силою, щоб грудна клітка прогиналась на 4-5 см. в сторону хребта, частота натискувань – 60-65 разів за хвилину.

Масаж серця необхідно поєднувати з штучним диханням. Якщо СЛР здійснює одна людина, то заходи щодо рятування потерпілого необхідно проводити в такій послідовності: після двох глибоких вдувань в рот чи ніс зробити 15 натискувань на грудну клітку, потім знову повторити два вдування і 15 натискувань для масажу серця і т.д.

Якщо допомогу надають двоє, то один повинен робити штучне дихання, а інший – непрямий масаж серця, причому в момент вдування повітря масаж серця припиняють. Після одного вдування повітря в легені потерпілого необхідно п’ять разів натиснути на його грудну клітку.

Заходи щодо оживлення можна рахувати ефективними, якщо: звузились зіниці, шкіра починає рожевіти; в першу чергу – шкіра верхньої губи, при масажних поштовхах явно відчувається пульс на сонній артерії.

Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно виконувати

до тої пори, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання та робота серця, або поки не прибуде швидка медична допомога.