105. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон

Вибухо — та пожежонебезпечність приміщень, і зон за Правилами улаштування електроустановок (ГІУК)

Усередині та зовні приміщень можуть бути пожежовибухонебезпечні зони.

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон визначається ДНАОП 0.00 — 1.32.01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (ПБЕ).

Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій. Приміщення, або їх окремі зони,

поділяються на пожежонебезпечні та вибухонебезпечні. Залежмо від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість киникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму.

Пожежонебезпечна зона — це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи:

Пожежонебезпечна зона класу ІІ-І — простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина, що мас температуру спалаху, більшу за +61 0С.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ — простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа — простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ — простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна, або тверді горючі речовини і матеріали.

Вибухонебезпечна зона — це простір у приміщенні або за його межами, у якому є в наявності, чи здатні утворюватися вибухо-небезпечні суміші.

Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким здійснюється вибір і розміщення електроустановок, у залежності від частоти і три вал ості присутнього вибухонебезпечного середовища, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної організації.

Клас вибухонебезпечних зон характерних виробництв та категорія і група вибухонебезпечної суміші повинні відображатися у нормах технологічного проектування або у галузевих переліках виробництв з вибухопожежонебезпеки.

Газо-пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні — вибухонебезпечні зони класів 20, 21,22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечні зони класу 0 можуть мати місце переважно в межах корпусів технологічного обладнання і, у меншій мірі, в робочому просторі (вугільна, хімічна, нафтопереробна промисловість).

Вибухонебезпечна зона класу І — простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота — ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів).

Вибухонебезпечна зона класу 2 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго). У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості), які не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо- пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості.

Вибухонебезпечна зона класу 20 — простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Зазвичай це мас місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 — простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 — простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто і існувати недовго, або в якому шари

вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Іони в приміщеннях або за їх межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні горючі речовини спалюються як паливо, або утилізуються шляхом спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон. До них також не належать зони до 5 м по горизонталі та вертикалі від апарата, у якому знаходяться горючі речовини, але технологічний процес ведеться із застосуванням відкритого вогню, розжарених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріті до температури самозаймання горючої пари, пилу або волокон. Залежно від класу зони наведеної класифікації, згідно з вимогами ПУЕ і ДНАОІІ 0.00 — 1.32 — 01, здійснюється вибір виконання електроустаткування, що е. одним із головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови дотримання допустимих режимів його експлуатації.

Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струмоводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б відповідало класу зони з пожежовибухонебезпеки, тобто мати відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЕ і ДНАОП 0.00-1.32-01.

Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо йот вибухозахисних властивостей і ступеня захисту оболонки згідно з чинними нормативами.

При нечіткому маркуванні або його відсутності, експлуатація вищезгаданого обладнання забороняється.

106. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту

Системи пожежної безпеки — це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об’єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою вказаних систем, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10-6 впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують граничнодопустимі значення на рік в розрахунку на кожну людину.

Система попередження вибухів і пожеж має за мету не допустити виникнення

вибухів і пожеж.

Вихідні положення системи попередження пожеж (вибухів);

- пожежа (вибух) можливі за наявності 3-х чинників: горючої речовини, окислювача і джерела запалювання

- при відсутності будь-якого зі згаданих чинників, або обмеженні його визначального параметра безпечною величиною, пожежа неможлива.

Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до:

- попередження утворення горючого середовища

- попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання.

Попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись загальними заходами або їх комбінаціями, що наведені в ГОСТ12.1.007.-91.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських,

виробничих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна практично неможлива.

Запобігання формування середовища досягається ще такими методами: застосуванням герметичного виробничого устаткування; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням, ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої, безпечні місця; використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматуючих (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок.

Попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам.

Засоби попередження утворення в горючому середовищі джерел запалювання наведені в ГОСТ 12.1.004-91.

Одним із найпоширеніших засобів є використання електроустаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та категоріям вибухонебезпечних сумішей.

Вимоги щодо виконання електрообладнання для пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних електроустановок».

У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу можуть застосовуватись електроустановки, що мають ступінь захисту відповідно до вимог ДНАОП. Ступінь захисту оболонок електрообладнання характеризується

можливістю проникнення в оболонку твердих тіл і рідини.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається такими методами: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання; обмеження щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використання устаткування, що задовільняє вимоги електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземлення устаткування, видовжених металоконструкцій; використання при роботі з легкозаймистими речовинами інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.

Система протипожежного захисту спрямована на створення умов обмеження розповсюдження i розвитку пожеж i вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних факторів пожеж i вибухів.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується: потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень; використанням антипіренів i вогнегасних сумішей; улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами; влаштуванням протипожежних перешкод; встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ i поверхів виробничих будівель та поверховості будівель i споруд, улаштуванням протипо­жежних перешкод та секцій; улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікації; використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив i розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі; використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні; локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

До системи організаційно-технічних заходів по забезпеченню протипожежної безпеки відносяться:

Організаційні заходи: організація пожежної охорони на об’єкті; проведення навчань, інструктажів, пожежнотехнічного мінімуму; застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації; організація добровільних пожежних дружин та пожежно-технічних комісій; проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкта в цілому

Технічні заходи: неухильне дотримання правил і норм пожежної безпеки при реконструкції приміщень, будівель та об’єктів; технічне переоснащення виробництва; належна експлуатація чи

переобладнання електромереж, систем опалення, вентиляції, освітлення

Заходи режимного характеру: заборона куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях; недопущення сторонніх осіб у вибухонебезпечних зонах; дотримання вимог безпеки при проведенні вогневих робіт

Експлуатаційні заходи: своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства.

106-107 Пожежна сигналізація. Засоби пожежегасіння

Охоронно пожежна сигналізація застосовується для своєчасного оповіщення про можливе вторгнення в приватну власність або виникнення пожежі. Залежно від цього розрізняють системи охоронної та пожежної сигналізації.

Пожежна сигналізація

Системи пожежної сигналізації призначені для своєчасного оповіщення про пожежу. При цьому, вона не просто видає звуковий сигнал, але і виявляє джерело загоряння. Виявивши місце, де з’явився вогонь, пожежна сигналізація сповіщає про це звуковою сиреною і одночасно запускає системи пожежогасіння та видалення диму. Це дозволяє вчасно погасити полум’я, не дозволяючи йому поширитися по приміщенню.

На сьогоднішній день найбільш популярним видом сигналізації є автоматична пожежна сигналізація. Вона складається з оповіщувача, приймально-контрольної установки і периферійних пристроїв, що служать для надіслання сигналів тривоги.

Засоби пожежогасіння

Вогнегасники порошкові

Порошкові вогнегасники найбільш універсальні. Вони призначені для гасіння пожеж класу А, класу В (горіння рідких речовин), класу З (горіння газоподібних речовин), електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В. Порошковимі вогнегасниками рекоменд

Вуглекислотні вогнегасники

Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння пожеж класу В (горіння рідких речовин), загорянь на електрофікованому залізничному і міському транспорті, в музеях, картинних галереях і архівах, електроустановках, що знаходяться під напругою до 1000В,

Гідрант пожежний

Гідранти пожежні підземні призначені для відбору води з допомогою колонок з водопровідної мережі для пожежогасіння.

Головки сполучні

Голівки сполучні призначені для з’єднання пожежних рукавів як між собою, так і з різним пожежним устаткуванням

Колонка пожежна

Колонка пожежна КПА призначена для відкриття (закривання) підземного гідранта і приєднання пожежних рукавів в цілях відбору води з водопровідних мереж на пожежні потреби

Пожежні вентилі

Вентилі пожежні встановлюються на внутрішніх водопровідних мережах з метою під’єднування до них пожежних рукавів.

Розгалуження триходові

Розгалуження триходові призначені для розділення потоку і регулювання кількості води, що подається та проходить по напірним пожежним рукавам

Рукав пожежний

Рукави пожежні напірні призначені для подачі водних розчинів піноутворювачів під тиском на відстань

Стовбур пожежний

Стовбури пожежні РС-50, РС-70 призначені для створення і напряму суцільного струменя води для гасіння пожежі. Вони входять в комплект пожежних автомобілів, мотопомп і внутрішніх пожежних кранів

Шафа пожежна

Шафа пожежна призначена для розміщення в ній пожежного устаткування : рукавів, вогнегасників. У комплект входить касета для пожежного рукава

Щит пожежний

Щит пожежний призначений для зберігання пожежного інвентаря і устаткування.