56. Робоча зона та повітря і мікроклімат робочої зони

Людина в процесі праці перебуває в різних мікрокліматичних умовах.

Мікроклімат виробничих приміщень – умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням, який відбувається внаслідок конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури (t, °С), відносної вологості (r, %) та швидкості руху повітря (V, м/с), температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення (і, Вт/м2).

У виробничих приміщеннях створюються робочі місця для працюючих.

Робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності. Навколо робочих місць існує робоча зона.

Робоча зона – це визначений простір, в якому розташовано робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Простір робочої зони обмежується висотою до 2м над рівнем підлоги чи площадки, де розміщене робоче місце.

Вологість повітря значною мірою впливає на самопочуття людини.

Вологість повітря буває абсолютна і відносна. Абсолютна вологість – це кількість вологи (г), що міститься в 1м3 повітря при даній температурі (г/м3). Відносна вологість – це процентне співвідношення абсолютної кількості водяних парів у повітрі до їх максимально можливої кількості при даній температурі. Температура здорової людини підтримується за допомогою терморегуляції: 30% — конвекцією (безпосередньо нагріванням повітря шкірою людини), 45% — випромінюванням, 20% — випаровуванням і 5 % — диханням. При перегріванні організму виникає слабкість, головний біль,можливий тепловий удар. Робота при низьких температурах може призвести до переохолодження чи обмороження. Швидкість руху повітря впливає на теплообмін організму з довкіллям. Системою стандартів, зокрема ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» регламентуються метеорологічні умови виробничого середовища. Цим документом нормуються оптимальні і допустимі показники мікроклімату.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

На виробництві зазначені показники мікроклімату діють на людину найчастіше сумарно, взаємно посилюючи чи послаблюючи один одного.

Можливості організму пристосуватися до метеорологічних умов значні,але не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини,що перебуває в стані спокою, прийнято вважати 30-31°С за відносної вологості 85%, або 40°С за відносної вологості 30%. Під час виконання важкої фізичної роботи ця межа нижча.

Отже,для комфортного теплового самовідчуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певних співвідношеннях.