Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ukr.lit_.2008_borzenko...dovidnyk.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Володимир Сосюра (1898-1965)

Володимир Миколайович Сосюра наро­дився б січня 1898 р. на станції Дебальце-ве (нині Донецької обл.) ^в сім'ї шахтаря. Дитинство майбутній поет провів у с. Тре­тя рота (нині м. Верхнє, що входить до складу Лисичанська). Учився в двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім — в агрономічній школі. Працював з 12 років на шахті, пізніше — на содовому заводі. Громадянська війна суттєво вплину­ла на долю В. Сосюри: 1917 р. він почав бійцем Донецької червоної гвардії, у 1918 р. був козаком гетьманських охоронних со­тень, у 1919 — гайдамакою 3-го Гайдама­цького полку, курсантом Спільної юнацької старшинської школи армії УНР, після по­разки української армії став юнкером Доб­ровольчої білогвардійської армії, у 1920 р. В. Сосюра — стрілець Чорноморського пол­ку Червоної української галицької армії (ЧУГА), а закінчив війну знову бійцем Чер­воної армії. 1920 р. він став членом більшо­вицької партії, наступного року демобілізу­вався і переїхав до Харкова, де працював у агітпропі.

В. Сосюра був одним із фундаторів ук­раїнської радянської літератури, написавши разом із М. Хвильовим та М. Йогансеном у листопаді 1921 р. передмову до збірника «Жовтень», що мала назву »Наш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських». 1922 р. він вступив до Харківського університету, де, на свій подив, мусив вивчати власну поему «Червона зима», яка вже вважалася класикою української ра­дянської літератури. 1925 р. поет кидає університет і повністю віддається літературній праці. В. Сосюра в 1920-ті рр. був членом багатьох літературних організацій (Про­леткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), керуючись при цьому не стільки ідейно-естетичними програмами, як особистими симпатіями. У цей час поета піддавали гострій критиці за націоналізм, розчарування радянською дійсністю, оспіву­вання кохання та краси. Під тиском керівництва ВУСППу в 1929—1930 рр. В. Сосю­ра навіть змушений був «перевиховуватись», працюючи слюсарем на заводі. Але це не захистило його від переслідувань та несправедливої критики, що позначилося на психічному стані поета, до цього додалися також моторошні картини голоду 1932— 1933 рр. Тому 1934 р. В. Сосюра був

виключений з Комуністичної партії і потра­пив до психіатричної лікарні. Проте пере­бування в ній, можливо, допомогло поетові уникнути репресій.

1936 р. В. Сосюру прийняли до Спілки радянських письменників України, і він от­римав можливість видавати свої твори. 1937 р. поет був нагороджений орденом «Знак по­шани». Того ж року він переїхав до Києва. 1940 р. В. Сосюра написав особистого листа Й. Сталіну, і його було відновлено в партії. Під час війни він працював у Москві в ук­раїнському радіокомітеті та українському партизанському штабі, був кореспондентом фронтової газети. 1944 р. поет повернувся до Києва. 2 липня 1951 р. в московській га­зеті «Правда» з'явилася стаття «Проти ідео­логічних перекручень в літературі», у якій В. Сосюру було звинувачено в націоналізмі за вірш 1944 р. «Любіть Україну!». Поета перестали друкувати, він жив під безпо­середньою загрозою арешту. Лише смерть Й. Сталіна 1953 р. дозволила митцеві по­вернутися в літературу. Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р. в Києві.

Перші поетичні спроби російською мо­вою В. Сосюра відносить до 1914 р., пізніше він писав поезії українською та російською мовами. 1921 р. вийшла збірка В. Сосюри

52

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]