- •Усна народна творчість (загальна характеристика)
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Іван Вишенський
- •Давня українська література
- •Історія русів •••••••••••
- •Григорій Сковорода (1722-1794)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Іван Котляревський (1769-1838)
- •Тарас Шевченко (1814-1861)
- •Література кінця XVI» - початку XX ст.
- •Пантелеймон Куліш (1819-1897)
- •Панас Мирний (1849-1920)
- •Іван Карпенко-Карий (1845-1907)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Михайло Старицький (1840-1904)
- •Іван Франко (1856-1916)
- •Ольга Кобилянська (1863-1942)
- •Леся Українка (1871-1913)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Михайло Коцюбинський (1864-1913)
- •Література кінця xvi11 - початку XX ст.
- •Василь Стефаник (1871-1936)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Володимир Винниченко (1880-1951)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Микола Вороний (1871-1938)
- •Олександр Олесь (1878-1944)
- •Література XX століття
- •Література XX століття
- •Павло Тичина (1891-1967)
- •Література XX століття
- •Максим Рильський (1895-1964)
- •Література XX століття
- •Володимир Сосюра (1898-1965)
- •Література XX століття
- •Юрій Яновський (1902-1954)
- •Література XX століття
- •Микола Хвильовий (1893-1933)
- •Література XX століття
- •Григорій Косинка (1899-1934)
- •1920 Р. Вступив до Київського інституту народної освіти (кіно), який згодом дове-
- •Микола Куліш (1892-1937)
- •Література XX століття
- •Остап Вишня (1889-1956)
- •Література XX століття
- •Валер'ян Підмогильний (1901-1937)
- •Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
- •Іван Кочерга (1881-1952)
- •Олександр Довженко (1894-1956)
- •Андрій Малишко (1912-1970)
- •Олесь Гончар (1918-1995)
- •Павло Загребельний (нар. 1924 р.)
- •Література XX століття
- •Іван Драч (нар. 1936 р.)
- •Дмитро Павличко (нар. 1929 р.)
- •Борис Олійник (нар. 1935 р.)
- •Василь Стус (1938-1985)
- •Григір Тютюнник (1931-1980)
- •Іван Багряний (1906-1963)
- •Українські письменники-емігранти
- •Василь Барка (1908-2003)
- •Улас Самчук (1905-1987)
- •Українські письменники-емігранти
- •Євген Маланюк (1897-1968)
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Теорія літератури
- •Композиція художнього твору
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Види комічного шшШтШШтШшЕїтШіШй
- •(А. Бобенко)
- •Теорія літератури
- •Поетичний синтаксис
- •Теорія літератури
- •(Леся Українка)
- •2) Неточна рима, в основі якої співзвучність наголошених голосних звуків.
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •(А Бобенко)
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Роди і види літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
Володимир Сосюра (1898-1965)
Володимир Миколайович Сосюра народився б січня 1898 р. на станції Дебальце-ве (нині Донецької обл.) ^в сім'ї шахтаря. Дитинство майбутній поет провів у с. Третя рота (нині м. Верхнє, що входить до складу Лисичанська). Учився в двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім — в агрономічній школі. Працював з 12 років на шахті, пізніше — на содовому заводі. Громадянська війна суттєво вплинула на долю В. Сосюри: 1917 р. він почав бійцем Донецької червоної гвардії, у 1918 р. був козаком гетьманських охоронних сотень, у 1919 — гайдамакою 3-го Гайдамацького полку, курсантом Спільної юнацької старшинської школи армії УНР, після поразки української армії став юнкером Добровольчої білогвардійської армії, у 1920 р. В. Сосюра — стрілець Чорноморського полку Червоної української галицької армії (ЧУГА), а закінчив війну знову бійцем Червоної армії. 1920 р. він став членом більшовицької партії, наступного року демобілізувався і переїхав до Харкова, де працював у агітпропі.
В. Сосюра був одним із фундаторів української радянської літератури, написавши разом із М. Хвильовим та М. Йогансеном у листопаді 1921 р. передмову до збірника «Жовтень», що мала назву »Наш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських». 1922 р. він вступив до Харківського університету, де, на свій подив, мусив вивчати власну поему «Червона зима», яка вже вважалася класикою української радянської літератури. 1925 р. поет кидає університет і повністю віддається літературній праці. В. Сосюра в 1920-ті рр. був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), керуючись при цьому не стільки ідейно-естетичними програмами, як особистими симпатіями. У цей час поета піддавали гострій критиці за націоналізм, розчарування радянською дійсністю, оспівування кохання та краси. Під тиском керівництва ВУСППу в 1929—1930 рр. В. Сосюра навіть змушений був «перевиховуватись», працюючи слюсарем на заводі. Але це не захистило його від переслідувань та несправедливої критики, що позначилося на психічному стані поета, до цього додалися також моторошні картини голоду 1932— 1933 рр. Тому 1934 р. В. Сосюра був
виключений з Комуністичної партії і потрапив до психіатричної лікарні. Проте перебування в ній, можливо, допомогло поетові уникнути репресій.
1936 р. В. Сосюру прийняли до Спілки радянських письменників України, і він отримав можливість видавати свої твори. 1937 р. поет був нагороджений орденом «Знак пошани». Того ж року він переїхав до Києва. 1940 р. В. Сосюра написав особистого листа Й. Сталіну, і його було відновлено в партії. Під час війни він працював у Москві в українському радіокомітеті та українському партизанському штабі, був кореспондентом фронтової газети. 1944 р. поет повернувся до Києва. 2 липня 1951 р. в московській газеті «Правда» з'явилася стаття «Проти ідеологічних перекручень в літературі», у якій В. Сосюру було звинувачено в націоналізмі за вірш 1944 р. «Любіть Україну!». Поета перестали друкувати, він жив під безпосередньою загрозою арешту. Лише смерть Й. Сталіна 1953 р. дозволила митцеві повернутися в літературу. Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р. в Києві.
Перші поетичні спроби російською мовою В. Сосюра відносить до 1914 р., пізніше він писав поезії українською та російською мовами. 1921 р. вийшла збірка В. Сосюри
52
