Теорія літератури

що перебувають за межами чуттєвого спри­йняття. Символ вони визнавали за художнє знаряддя, дійовіше від образу. Саме він, на їхню думку, дозволяє подолати повсякден­ність і дістатися надчасової ідеальної Кра­си. Розглядаючи мистецтво як інтуїтивне пізнання світу через розкриття аналогій, символісти вважали, що у змісті твору має бути таємний підтекст, а у образу — ряд значень. Виходячи з твердження А. Шопенга­уера про те, що музика є мистецтво транс­цендентальне, найбільш наближене до світу таємного, вони надавали великого значен­ня милозвучності поезії. Попри ідеалістич­ну сутність естетичних позицій, творчість визначних письменників-символістів утвер­джувала загальнолюдські ідеї добра, краси і свободи, виховувала повагу до одвічних культурних і християнських цінностей.

Символізм в Росії мав свою специфіку і представлений численною групою тала­новитих письменників, таких, як О. Блок, В. Брюсов, Андрій Бєлий, К. Бальмонт, І. Анненський, В'яч. Іванов, Д. Мережковський та ін. Представниками символіз­му в Україні були Г. Чупринка, О. Неприцький-Грановський, М. Жук, О. Романова, Олена Журлива та ін.

ІМПРЕСІОНІЗМ (від фр. impression — вра­ження) — напрям в образотворчому мистец­тві, літературі та музиці кінця XIX — почат­ку XX ст. Сформувався у французькому живописі 70-х рр. XIX ст. Назва походить від картини К. Моне «Імпресія. Схід сон­ця» (1873). Представники напряму не запе­речували об'єктивну реальність світу, але вважали, що вона може бути відтворена митцем у багатьох аспектах. Новим було їх прагнення не тільки зафіксувати миттєве враження від життєвого явища, а й наголо­сити на його мінливості, текучості, швид­коплинності. У літературі імпресіонізм ви­явився в посиленому психологізмі, відтво­ренні миттєвих вражень і зміни настроїв, у підкресленій увазі до кольорів та звуків. Поетику імпресіонізму використовували Г. Мопассан, А. Чехов, Б. Пруст, М. Коцю­бинський та ін.

ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від фр. expression — вираження) — напрям у європейсько­му мистецтві та літературі 10—20-х років XX ст., одна з течій авангардизму. Тео-

ретична основа — філософія інтуїтивізму А. Бергсона, згідно з якою мета мистец­тва — не відображення дійсності, а «вира­ження» неповторного авторського бачення її. Для письменників-експресіоністів є ха­рактерним лірико-суб'єктивне осмислення дійсності. Експресіонізм виник у Німеч­чині й Австрії, де мав вплив на образотвор­че мистецтво, музику, театр і літературу. У російській і українській літературах він не склався в окрему течію, хоча прояви його відчутні у творчості А. Чехова, Л. Андреева, Μ. Хвильового, В. Винниченка, Μ. Куліша та ін. Сучасне літературознавство долає од­нозначне негативне ставлення до художньої практики представників цієї течії.

НЕОРЕАЛІЗМ (від гр. neos — новий і realis — речовий) — течія в кіномистецтві й літературі, що виникла в Італії після Дру­гої світової війни. її представляли письмен­ники, кінорежисери і сценаристи Дж. Де Сантіс, Л. Вісконті, К. Лідзані та ін. Своєрід­ним маніфестом їх став фільм Р. Россе ліні «Рим — відкрите місто» (1945). Характер­ні особливості неореалізму — пафос суворої правди, достовірність зображення, повага до простої людини, використання простонарод­ної мови, наближення художнього кіно до документального. В літературі представни­ками неореалізму були А. Моравіа, В. Пра­то­ліні, К. Леві, Е. Де Філіппо та ін. їхнім творам притаманні документалізм, відчутне ліричне «я» письменника, який є свідком або учасником описуваного, прийоми кіне­мато­графічності.

ФУТУРИЗМ (від лат. futurum — май­бутнє) — одна з течій в літературі початку XX ст. Основоположником був італійський письменник Марінетті, який 1909 р. опублі­кував «Перший маніфест футуризму», де за­кликав звільнитися від літератури минулого і створити «динамічну літературу майбут­нього», що буде оспівувати замість людини техніку і машини. У своїх пізніших маніфес­тах він визначив принципи поетики футу­ризму: руйнування норм морфології і син­таксису, звуконаслідування, використання образів-символів тощо. Футуризм культи­вував анархізм, зневагу до існуючих норм моралі, егоцентризм. Згодом його послідов­ники з'явилися в багатьох країнах Європи. В Росії футуризм був представлений групою

108