1.3. Підходи до управління

Т_Га сьогодні, найбільш поширеними і загальновизнаними вважаються -*■ -"-чотири підходи до управління, як до науки:

1. підхід з позицій виділення різних шкіл в управлінні, який ми детально розглянемо окремим питанням теми «Еволюція теорії та практики менеджменту»;

2. процесуальний підхід, що розглядає управління, як безперервну серію взаємопов'язаних управлінських функцій;

3. системний підхід, який передбачає організації, як сукупності взаємопов'язаних елементів: людей, структури, завдань і технологій, які орієнтовані на досягнення визначеної мети в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється;

4. ситуаційний підхід передбачає, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Найефективнішим методом в конкретній ситуації є той, що найбільш їй відповідає.

18

Жданова Л А. Организация и управление капиталистической промышленной фирмой. — М:

Изд. УДН, 1987. — С. 53-55.

Тут і надалі R&D — дослідження і розробки.

19

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема І

ВСТУП ДО СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Розглянемо докладніше 3-й та 4-й підходи до управління. Система — це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристики цілого.

Усі організації є системами. Оскільки люди є компонентами організацій (соціальні компоненти), поряд з технікою, що використовується для виконання роботи, вони носять назву — соціотехнічні системи. Існує два основних типи систем: відкриті і закриті.

Закрита система має визначені фіксовані межі, а її дії відносно незалежні від навколишнього середовища (наприклад, годинник).

Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Енергія, інформація, матеріали — це об'єкти обміну з ним. Всі організації є відкритими системами і мають здатність пристосовуватись до змін у зовніш­ньому середовищі для подальшого функціонування (рис. 1.3):

Великі складові частини системи, як правило, самі є системами і мають назву підсистем.

Ситуаційний підхід (в оригіналі «contingency approach») — пов'яза­ний з фактором імовірності здійснення події, залежний від випадковості, від обставин, що склалися, від ситуації.

Центральним моментом цього підходу є ситуація, тобто визначений набір обставин, які впливають на організацію в даний конкретний час. Він намага­ється інтегрувати різноманітні часткові підходи і підкреслює взаємозв'язок між управлінськими функціями, не розглядаючи їх окремо.

Ситуаційний підхід прагне пов'язати конкретні прийоми і концепції з ви­значеними конкретними ситуаціями для ефективного досягнення завдань орга­нізації. Він концентрується на ситуаційних розбіжностях між організаціями і всередині їх, намагається визначити значущість змінних ситуації та їх вплив на ефективність організації (питому вагу і потенційний вплив від зміни зна­чення певних складових).

20